22 листопада 2017 р. Справа № 821/381/17
Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Градовського Ю. М..
- ОСОБА_1,
при секретарі Діденко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року по справі за адміністративним позовом Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області до ОСОБА_2 про стягнення коштів у рахунок погашення боргу,-
Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 77070,93 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач є платником податків і зборів та має узгоджену податкову заборгованість відповідно до податкового повідомлення - рішення №0000141702 від 14.01.2014 р., податкової вимоги № 316-23 від 22.01.2016 р. Податкове повідомлення - рішення та вимога про сплату боргу в судовому порядку не оскаржено. На даний час податковий борг не сплачено.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Стягнуто податковий борг з ОСОБА_2 у сумі 77 070 грн. 93 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500).
В апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.12.2013 р. по 23.12.2013 р. контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань отримання доходу (додаткового блага) у вигляді суми боргу анульованого кредитом за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 23 грудня 2013 року № 1849/21-03-17-02/НОМЕР_1.
Вказаною перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_2 порушення пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, платником податку не включено до загального річного оподаткованого доходу і не задекларована сума доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 377035,04 грн., що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 61520, 74 грн.; п. 49.18 ст. 49 ПК України - податкова декларація про майновий стан і доходи за 2012 рік платником податків - фізичною особою ОСОБА_2 до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області не надана у встановлені терміни; пп. А п. 176.1 ст. 176 ПК України неведення обліку доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподаткованого доходу (книга обліку доходів і витрат відсутня).
Згідно вищевказаного акту, платником податку у період з 01.01.2012 по 31.12.2012 р. отримано доходи в розмірі 377035,00 грн., з яких не нараховано (не утримано) та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб та не відображені в річній декларації про майновий стан і доходи; податкова декларація про майновий стан і доходи за 2012 рік платником податків до контролюючого органу не надавалось у встановлений законодавством термін.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до інформації отриманої від ФХОУПАТ "Державний ощадний банк України" від 13.11.2013 р. №13/1-22/30 про визнання заборгованості безнадійної та списання за рахунок резерву та форми 1-ДФ за 2012 р., гр. ОСОБА_2 отримав дохід у вигляді додаткового блага за ознакою 126 в загальній сумі 377035,00 грн., який відповідно до п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) є об'єктом оподаткування. Декларація за зазначений період відповідачем не була подана, податок не нараховувався та не сплачувався.
27 грудня 2013 р. надано до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області заперечення на акт перевірки від 23.12.2013 р.
10 січня 2014 року ОСОБА_2 надано відповідь щодо розгляду заперечень, якою повідомлено, що акт перевірки є правомірним.
За результатами перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000141702 від 14.01.2014 р. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування у сумі 77070 грн. 93 коп. ( основний платіж - 61520,74 грн., штрафна санкція - 15550,185 грн.).
Відповідач скористався правом на адміністративне оскарження. 27 січня 2014 року ОСОБА_2 подано скаргу на податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 14.01.2014 р. За результатами розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у Херсонській області прийнято рішення за результатами розгляду вказаної скарги № 2007/10/21-22-10-06-06 від 21 березня 2014 року, яким скаргу залишено без задоволення.
02 квітня 2014 року відповідачем подано вторинну скаргу на податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 14.01.2014 р. За результатами розгляду скарги Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення № 2884/К/99-99-10-01-03-14 від 06 травня 2014 року, яким податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 14.01.2014 р. та рішення від 21.03.2014 р. № 2007/10/21-22-10-06-06 залишено без змін.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача наявна узгоджена заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає стягненню
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Момент виникнення податкового боргу, відповідно до норм Податкового кодексу України, пов'язується виключно із закінченням строків для сплати податкового зобов'язання, визначеного платником податку самостійно або узгодженого податкового зобов'язання у випадку, коли таке податкове зобов'язання не сплачене та не оскаржене платником податку у встановлені Податкового кодексу України порядку та строки (п.п 14.1.175 п. 14.1. статті 14 Кодексу).
За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 ПК України).
Згідно п.п.14.1.153 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до п 95.2. ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно положень п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
У разі, якщо після надіслання (вручення) податкової вимоги сума податкового зобов'язання змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.
Податкова вимога також не надсилається платнику податків незалежно від того, з якого податку збільшився податковий борг - із того, який був зазначений у податковій вимозі, чи з іншого податку.
З викладеного слідує, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Так, наявність податкового боргу підтверджується розрахунком виникнення податкового боргу; актом перевірки від 23.12.2013 року №1849/21-03-17-02/НОМЕР_1 ", податковим повідомленням - рішенням №000014702 від 14.01.2014 р.,податковою вимогою №316-23 від 22.01.2016 р.,зворотнім боком облікової картки платника податків.
Щодо правової природи податкового боргу відповідача колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп. 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу);
Відповідно до п. «д» пп. 164.2.17. п. 164.2 ст. 164 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Так, філія Херсонського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» повідомила відповідача рекомендованим листом від 26.12.2012 року за № 26-09/836, що непогашену частину кредитної заборгованості в розмірі 377 035, 04 грн. було відшкодовано банком за рахунок резерву відповідно до вимог законодавства та відображено цю інформацію у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платника податку і сум утриманих з них податку.
Таким чином, банк шляхом направлення листа, як цього вимагає п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, повідомив боржника про те, що анульована суму заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, отже він має самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.
За таких обставин, необґрунтованими є доводи апелянта щодо неотримання ним додаткового блага, яке підлягало б оподаткуванню відповідно до п. «д» пп. 164.2.17. п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Таким чином, з огляду на вищенаведене та з урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів на спростування фактів законності формування податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб, доказів сплати грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 77 070, 93 грн. у встановлені ПК України строки, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про набуття даною сумою грошового зобов'язання статусу податкового боргу та про наявність у позивача правових підстав для звернення із цим позовом.
Доводи апелянта, що позивачем пропущено строк звернення до суду є безпідставними, оскільки контролюючий орган може звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг протягом 1095 днів.
Крім того, п. 87.11 ст. 87 ПК України не встановлено особливостей щодо моменту, з якого у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу та строків звернення з таким позовом, а отже до цих відносин застосовується загальний порядок передбачений ст. 95, 102 ПК України.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: Ю. М. Градовський
Суддя: К.В. Кравченко