22 листопада 2017 р.Справа № 820/2925/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бершова Г.Є.
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 по справі № 820/2925/17
за позовом ОСОБА_1
до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 30 грудня 2016 року №1190/13-03-03.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року по справі № 820/2925/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 30.12.2016 № 1190/13-03 - 03.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги стверджує, що позивач відповідно статті 267 Податкового кодексу України є платником транспортного податку, а наявний у нього на праві власності автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком.
Представник відповідача Чернишук К.С. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримала, просила скаргу задовольнити.
Позивач у судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Неприбуття в судове засідання сторон, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, враховуючи припис ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Tesla, модель S (тип двигуна - електромобіль), 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується наявним у матеріалах свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 23.07.2016 року (а.с. 10).
Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №1190/1003-03 від 30.12.2016 року, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.8.1 пункту 268.8 ст. 267 Податкового кодексу України, визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 12499,90 грн. (а.с 13).
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із позовом про його оскарження.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при визначенні вартості вказаного автомобіля не взято до уваги, що автомобіль було ввезено на територію України в пошкодженому стані, не на ходу, що значно впливає на визначення середньоринкової вартості належного позивачу транспортного засобу, тобто фактично проведено розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу не на підставі Методики і наявних доказів про фактичну вартість автомобіля.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з абз.1 п.267.2.1 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції, станом на 01.01.2016) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно із підпунктом 267.3.1 пункту 263.1 статті 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 Податкового кодексу України).
Як передбачено підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" передбачено, що з 01.01.2016 року мінімальний місячний розмір заробітної плати склав - 1378,00грн.
Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі - Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 13 вказаної Методики (в редакції на момент прийняття спірного рішення податкового органу до прийняття Постанови КМ № 428 від 21.06.2017) передбачено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до пункту 14 Методики Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Відповідно до п. 13 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403, середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомобілі" відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 10/05-16-3 від 10 травня 2016 року придбано транспортний засіб автомобіль Tesla, модель S (тип двигуна - електромобіль), 2013 року випуску, вартістю 118000 грн., сума ПДВ - 23600, 00 грн., разом з ПДВ 141600, 00 грн.
На сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA) відсутня можливість визначити вартість автомобілів марки Tesla (а.с. 31-36).
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що проведення відповідачем самостійно відповідного розрахунку здійснено за відсутності визначених законом підстав та повноважень.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем при визначенні вартості вказаного автомобіля не взято до уваги, що автомобіль було ввезено на територію України в пошкодженому стані, не на ходу, що значно впливає на визначення середньоринкової вартості належного позивачу транспортного засобу, тобто фактично проведено розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу не на підставі Методики і наявних доказів про фактичну вартість автомобіля.
Інших доказів на підтвердження того, що транспортний засіб марки Tesla, модель - S, 2013 року випуску, має середньоринкову вартість понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, відповідач ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надав.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 30 грудня 2016 року №1190/13-03-03 є протиправним і підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на те, що джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля позивача є офіційний сайт компанії "AVTO-RIA", де вартість нового автомобіля марки Tesla, модель S, складає понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки приписами Податкового кодексу України та вищезазначеної Методики встановлено, що такий розрахунок середньоринкової вартості автомобіля здійснює лише Мінекономрозвитку та надає відповідну інформацію органам ДФС.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 по справі № 820/2925/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Бершов Г.Є.
Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.
Повний текст ухвали виготовлений 27.11.2017.