Справа: № 753/21907/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Вовк Є.І.
Суддя-доповідач: Карпушова О.В.
Іменем України
22 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Качак Х.Б., за участі позивача та її представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними і зобов'язання здійснити певні дії, -
25.11.2016 ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Києва (Дарницький відділ) (далі по тексту - відповідач) з урахуванням уточнень від 14.07.2017 просила визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Дарницький відділ), в результаті яких ОСОБА_3 не визнано стаж державної служби 26 років 4 місяці 17 днів та відмовлено в призначенні пенсії державного службовця (переведення з одного виду пенсії на інший) згідно з п.12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу»; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Дарницький відділ) визнати стаж державної служби ОСОБА_3 26 років 4 місяці 17 днів, обчислений та підтверджений Державною фіскальною службою України, як такий, що дає право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Дарницький відділ) призначити з 25.07.2016 ОСОБА_3 пенсію державного службовця на підставі п.12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015 № 889-УІІІ «Про державну службу» відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (зі змінами, у редакції, чинній на дату звернення - 25.07.2016), у порядку, чинному на момент виникнення спірних відносин та визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» та на підставі довідок від 18.07.2016 № 1020 та від 18.07.2016 № 1021 про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», виданих Державною фіскальною службою України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», оскільки на день набрання чинності Законом України від 10.12 2015 №889-VІІІ «Про державну службу» має стаж державної служби 26 років 4 місяці 17 днів.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 26.09.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки посадовим особам контрольованих органів згідно зі статтею 343.1 Податкового Кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно, посади позивача не належать до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723- XII, тому право на призначення пенсії позивач не має.
Позивач, не погодившись з рішенням суду подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована доводами, аналогічними позовній заяві.
У судовому засіданні позивач та її представник наполягали на задоволенні апеляційної скарги, представник відповідача до суду не прибув, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні ПФУ м. Києва (Дарницькому відділенні) та з 13.10.2014 отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 4772,16 грн.
25.07.2016 позивач, набувши право на пенсію за віком, звернулась до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», додавши до заяви довідки про складові заробітної плати, видані Державною фіскальною службою України від 18.07.2016.
Листом №10996/14/Н-906 від 18.08.2016 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», мотивуючи своє рішення тим, що для реалізації положень пунктів 10, 12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 899-УІІІ Міністерством соціальної політики України розробляється проект постанови про Порядок призначення пенсії державним службовцям згідно із Законом, тому немає можливості визначити право ОСОБА_3 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
03.10.2016 позивач повторно звернулась до відповідача з вказаного питання.
Листом №1304/08 від 31.10.2016 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» з огляду на те, що пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 899-УІІІ призначено право державних службовців, за наявних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993. На призначення пенсії за ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ можуть розраховувати особи, які на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 899-УІІІ (з 01.05.2016) мають не менше як 20 років стажу на посадах, які належать до відповідних категорій посад державних служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Зважаючи на те, що посадовим особам контрольних органів згідно зі ст.343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до категорії посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ, права на призначення пенсії за Законом №3723-ХІІ позивач ОСОБА_3 не має.
Також, відповідач направив позивачу лист №16750/14/Н-906/1 від 03.11.2016, в якому посилався на те, що 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про держану службу» від 10.12.2015 №899-УІІІ, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Згідно пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №899-УІІІ втратив чинність Закон України №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 та 12 Прикінцевих положень Закону №899-УІІІ передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше ніж 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка застосовується з 01.05.2016.
Відповідно до п. 4 вказаної постанови, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону особи, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мають страховий стаж 30 років, не призначали пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ, на день набрання чинності Законом №899-УІІІ мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців або мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.
Статтею 25 Закону №3723-ХІІ визначено сім категорій посад державних службовців , в залежності від яких, встановлювались ранги державних службовців. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно статті 37 Закону №3723-ХІІ, є встановлення за зайнятою посадою відповідного рангу.
Зважаючи на те, що посадовим особам контрольованих органів згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно, ці посади не належать до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ, відповідач вважає, що права на призначення пенсії позивача ОСОБА_3 не має.
Разом з тим, відповідач зазначив, що заробітна плата державних службовців визначається: оклад, надбавка за ранг та вислугу років. Розмір інших виплат враховується за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією не залежно від наявності перерв, починаючи з 05.06.2016. Довідки про надбавки та премії до 01.05.2016 не враховуються.
Вищенаведені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсії, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Як визначено ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року, держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Статтею 1 Закону України «Про державну службу» визначено поняття державної служби в України - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну службу», регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено Законами України.
Спеціальним законом, що визначає порядок проходження служби в митних органах регулюється Законом України «Про державну службу» та Митним кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Статтею 569 Митного кодексу України (далі МК) визначені посадові особи органів доходів і зборів, зокрема:
1. Працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
2. Особи, вперше прийняті на службу до органів доходів і зборів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.
3. Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
З огляду ст. 588 МК, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Статтею 585 МК визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці посадових осіб органів доходів і зборів з метою створення матеріальних умов для незалежного і сумлінного виконання ними службових обов'язків; заробітна плата посадової особи органів доходів і зборів складається з посадового окладу, надбавок до нього, премії, доплат та інших виплат, розмір та порядок встановлення яких визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, видатки на утримання органів доходів і зборів визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Таким чином, посадові особи органів доходів і зборів присвоюються спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
З матеріалів справи вбачається, що 01.06.1995 року позивачем прийнято присягу зідно Закону України «Про державну службу», при цьому вже з 12.04.1993 року призначена на посаду інспектора 1 категорії оперативно-аналітичного відділу Управління по організації боротьби з контробандою та порушення митних правил, а 21.09.1993 року переведена на посаду провідного інспектора цього ж відділу.
Згідно записів трудової книжки позивача, її звільнено з посади начальника відділу Національного вузла зв'язку управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Головного оперативного управління з присвоєнням 05.12.2013 року спеціального званням „Радник податкової та митної справи 1 рангу".(а.с.46-47)
Крім того, згідно довідки Державної фіскальної служби від 18.07.2016 № 1021 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» стаж державної служби ОСОБА_3 складає 26 років 4 місяців 17 днів.
Митним кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення п. п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону № 889 та Закону № 3723-ХІІ, зокрема, ст. 37, за правилами якої на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Абзацами 2 та 3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Отже, з аналізу всіх вищезазначених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що посадові особи органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року.
Таким чином, період державної служби ОСОБА_3, зокрема, який визначений Державною фіскальною службою України згідно довідки від 18.07.2016 № 1021, дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року.
Даний висновок узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, викладений в ухвалі від 11.07.2017 року у справі №552/1525/17 (К/800/23621/17)
У відповідності до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Посилання відповідача на п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року колегією суддів не беруться до уваги, оскільки дана норма стосується осіб - державних службовців, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
В пункті 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року зазначено, що даний Закон набирає чинності з 01.05.2016 року.
Так, пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року стосується осіб - державних службовців, які станом на 01.05.2016 року займали посади державної служби.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано сторонами по справі в судовому засіданні, що позивач була звільнена за ст. 38 КЗпП України з посади начальника відділу Національного вузла зв'язку управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Головного оперативного управління 10.10.2014 року, що підтверджується копією трудової книжки, тобто до набрання законної сили Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року.
Як передбачено п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» (з наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу України» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки посадові особи органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року.
Крім того, враховуючи дату звернення позивача до відповідача з заявою про призначення пенсії, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з 25.07.2016 року.
Відповідач не надав докази щодо спростування встановлених апеляційним судом обставин.
Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції та заслуговують на увагу частково.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок порушення норм матеріального права, суд першої інстанції невірно вирішив справу за суттю вимог, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Повний текст постанови виготовлено 27.11.2017.
Керуючись ч.1 ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст. 207, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дарницького районного суду м.Києва від 26 вересня 2017 р. - задовольнити частково.
Постанову Дарницького районного суду м.Києва від 26 вересня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними і зобов'язання здійснити певні дії - скасувати.
Позов ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними і зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві (Дарницький відділ), в результаті яких ОСОБА_3 відмовлено в призначенні пенсії державного службовця (переведення з одного виду пенсії на інший) згідно п.12 «Прикінцевих та перехідних хожень» Закону України від 10.12.2015 № 889-УІІІ «Про державну службу».
Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України (Дарницький відділ) призначити з 25.07.2016 року ОСОБА_3 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням стажу державної служби на підставі довідок від № 1020 та від 18.07.2016 № 1021 про складові заробітної плати, що для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну шданих Державною фіскальною службою України, з урахуванням стажу служби 26 років 4 місяці 17 днів.
В решті позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2370,17 грн. за рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
М.І. Кобаль