22 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/7933/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
за участю секретаря Богдан А.О.
представника позивача Фостяка О.Я.
представника відповідач 1 Гринихи Х.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Франківського районного суду м. Львова від 16.06.2017 в справі №465/641/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західуніверсал плюс» до Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправними й скасування ухвали в частині та розпорядження,
встановив:
У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західуніверсал плюс» (надалі - позивач, ТзОВ «Західуніверсал плюс») звернулося в суд з позовом до Львівської міської ради (надалі - відповідач 1, ЛМР), Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (надалі - відповідач 2, Шевченківська РА ЛМР), в якому просив визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 10.11.2016 року №1216 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 року № 4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» в частині п.17 Додатку 3-В щодо вилучення з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд, належної Товариству з обмеженою відповідальністю «Західуніверсал плюс» тимчасової споруди, що розташована за адресою: м. Львів, проспект Чорновола, 101, а також визнати протиправним та скасувати розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 04.01.2017 року №2.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликаються на те, що оскаржуваною ухвалою міської ради належна позивачу споруда вилучена з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в м. Львові у зв'язку із скаргами мешканців. Однак відповідно до «Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові», така підстава для анулювання паспорту прив'язки - відсутня. Відповідно до вказаного Порядку наслідком подання мешканцями скарг щодо діяльності тимчасової споруди може бути лише обмеження або скасування режиму роботи департаментом економічної політики Львівської міської ради, а не прийняття рішення Львівською міською радою про виключення споруди з Комплексної схеми, і як наслідок - її демонтаж. Зазначає, що ним здійснюється використання земельної ділянки у повній відповідності з вимогами Закону та договору оренди. На земельній ділянці розташовано тимчасову споруду, що відповідає призначенню оренди землі, зазначеному в договорі. Також споруда відповідає погодженій проектній документації та діючому паспорту прив'язки, тому, на думку позивача, у Львівської міської ради не було жодних підстав для прийняття рішення про виключення такої споруди з Комплексної схеми. Відповідно і підстав для винесення розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 04.01.2017 № 2 про демонтаж тимчасової споруди - немає.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 16.06.2017 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано п.17 Додатку З-В ухвали Львівської міської ради від 10.11.2016 року №1216 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 року № 4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» щодо вилучення з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд, належної Товариству з обмеженою відповідальністю «Західуніверсал плюс» тимчасової споруди, що розташована за адресою: м. Львів, проспект Чорновола 101; визнано протиправним та скасовано розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 04.01.2017 року №2; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачами подані апеляційні скарги, в яких зазначають, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просять постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказують, зокрема, на відсутність предмету спору у справі на момент винесення судом першої інстанції оскаржуваної постанови у зв'язку із припиненням дії ухвали міської ради від 23.04.2015 року №4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» і, відповідно, припиненням дії й ухвали від 10.11.2016 року №1216 (якою внесено зміни до ухвали №4527).
У судовому засіданні представник апелянта1 підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.
Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги за їх безпідставністю.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних мотивів.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.
15.12.2015 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір оренди землі терміном до 30.12.2016 року. Також судом встановлено, що Управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради позивачу виданий паспорт прив'язки, який дійсний до закінчення договору оренди земельної ділянки -30.12.2016 року.
Пунктом 17 додатку 3-В до ухвали Львівської міської ради №1216 від 10.11.2016 року позивача вилучено з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові у зв'язку із скаргами мешканців.
На виконання ухвали Львівської міської ради №1216 від 10.11.2016 Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження №2 від 04.01.2017 «Про демонтаж тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: пр. Чорновола 101», яким позивача зобов'язано демонтувати тимчасову споруду торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: пр. Чорновола 101 у добровільному порядку в термін до 31.01.2017.
Вважаючи зазначені вище рішення протиправними, позивач оскаржив їх до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався наступними мотивами, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2.2 Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові передбачено, що термін розміщення тимчасових споруд не може перевищувати термін дії договору оренди земельної ділянки або договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, встановлений ухвалою міської ради. Відповідно до п.3.9 Порядку термін дії паспорта прив'язки встановлюється відповідно до терміну, зазначеного в ухвалі міської ради, з врахуванням містобудівної документації, державних норм та правил і Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд.
Оскільки ні законодавством України, ні чинними нормативними актами не передбачено повноваження органу місцевого самоврядування, Львівської міської ради, вилучати з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у зв'язку зі скаргами мешканців, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність прийняття Львівською міською радою п.17 додатку 3-В ухвали Львівської міської ради від 10.11.2016 року №1216 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 року № 4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» щодо вилучення з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд, належної Товариству з обмеженою відповідальністю «Західуніверсал плюс» тимчасової споруди, що розташована за адресою: м. Львів, проспект Чорновола, 101.
Підставним вважає колегія суддів і те, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення представника відповідача 1 про те, що позивача з комплексної схеми розміщення тимчасових споруд не вилучалось, а у зв'язку із скаргами мешканців Львівською міською радою, вказаною ухвалою фактично було припинено договір оренди земельної ділянки, оскільки згідно з п.39 договору оренди землі, укладеного між сторонами, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Крім цього, зі змісту ст.31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди припиняється у випадках закінчення строку, на який його було укладено, викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря, ліквідації юридичної особи-орендаря, відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Також договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду. Таким чином, на час винесення оскаржуваної ухвали договір оренди не закінчився, а подання скарг мешканцями не тягне за собою припинення договору оренди земельної ділянки.
Відтак, оскільки прийняття п.17 додатку З-В ухвали Львівської міської ради від 10.11.2016 року №1216 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 року № 4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» щодо вилучення з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд, належної Товариству з обмеженою відповідальністю «Західуніверсал плюс» тимчасової споруди, що розташована за адресою: м. Львів, проспект Чорновола, 101, є неправомірним, то визнанню протиправним підлягає і розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №2 від 04.01.2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою проспект Чорновола, 101», оскільки таке розпорядження прийнято на виконання вищевказаної ухвали Львівської міської ради.
Щодо аргументів апеляційних скарг про відсутність предмету спору у справі на момент винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Ухвалою Львівської міської ради від 02.03.2017 року №1613 внесено зміни до «Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові». Відповідно до вказаних змін розміщення тимчасових споруд здійснюється виключно на підставі договору оренди конструктивних елементів благоустрою, що укладається з управлінням комунальної власності ДЕР Львівської міської ради.
02.03.2017 року Львівською міською радою також прийнято ухвалу №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», якою продовжено термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, що розміщені на території м. Львова, до 31.05.2018 року згідно з додатком 1. Встановлено, що після завершення зазначеного у пункті 1 цієї ухвали терміну, у разі відсутності зауважень щодо розміщення тимчасових споруд та наявності всіх документів на їх встановлення, передбачених ухвалою міської ради від 23.04.2015 №4526 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові», термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах продовжується до 31.05.2020 року.
Для включення конкретної тимчасової споруди до наведеного переліку жодного волевиявлення суб'єкта господарювання не було потрібно. Спірна тимчасова споруда, що належить відповідачу, не була включена в додаток №1 ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 року №1568 лише внаслідок того, що така споруда була протиправно виключена з переліку таких споруд ухвалою Львівської міської ради від 10Л 1.2016 року №1216.
Тобто протиправність рішень і дій відповідачів призвела до порушення прав позивача на встановлення та використання тимчасової споруди, що розташована за адресою: м. Львів, проспект Чорновола, 101.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
ухвалив:
Апеляційні скарги Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Франківського районного суду м. Львова від 16.06.2017 в справі №465/641/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Головуючий суддя М. В. Костів
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст ухвали складено 27.11.2017.