Справа: № 752/13351/17 Головуючий у 1-й інстанції: Ладиченко С.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
28 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправними та дискримінаційними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Києва щодо припинення виплати йому пенсії та зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Києва поновити виплату пенсії ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);
- зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Києва поновити виплату пенсії ОСОБА_2 та виплатити виниклу заборгованість.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час припинення виплати пенсії ОСОБА_2, а саме - 01.04.2017 року не існувало підстав, передбачених чинним законодавством (нормами Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») для такого припинення, тому дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачу є протиправними, доказів щодо правомірності своїх дій стосовно невиплати пенсії позивачу з 01.04.2017 року представником відповідача до справи не надано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 03.11.1999 року здобув право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2, яке видано Пенсійним фондом України 07.04.2000 року.
Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавство.
У квітні 2014 році на території його постійного місця проживання - м. Луганськ, розпочалася антитерористична операція, яка продовжується по сьогодні (Наказ Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення»).
У зв'язку з набранням чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), у населеному пункті, де він мешкав, було припинено здійснення повноважень відповідним управлінням пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення непідконтрольної території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Внаслідок зазначених обставин, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, проявів насильства, порушень прав людини він, наприкінці листопада 2014 року, був змушений покинути своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 та переселитись до родичів у м. Київ.
З жовтня 2014 року, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII та Постанови Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» №509 від 01.10.2014 р. зареєстрованої в Управлянні праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві Державної адміністрації як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2, та з цього ж саме періоду обліковується у Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Києва та отримував пенсію за віком, номер особового рахунку: 827528, до 01.04.2017 р.
З 01.04.2017 року Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Києва було припинено виплату пенсії позивачу.
19.04.2017 року ОСОБА_2 в Управлянні праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві Державної адміністрації була отримана нова (безстрокова) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №4121 та особисто на ім'я голови комісії з припинення пенсій Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Києва було подано заяву про поновлення виплати пенсії з 01.04.2017 р. Зазначена заява залишена Відповідачем без задоволення.
Позивач вважає, що дії Відповідача з припинення виплати йому пенсії є неправомірними у зв'язку з чим, звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Законів України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), постановою КМУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 р. № 637 (далі - Постанова № 637), Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01.10.2014 р. № 509 у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 509), Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою КМУ від 08.06.2016 р. № 365 (далі - Порядок № 365).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У ст. 2, 6 Закону № 1382-IV визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
У ст.ст. 1, 7, 12 Закону № 1706-VII закріплено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Пунктом 1 постанови КМУ № 637 передбачено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Згідно з п.п. 6, 71 Порядку № 509 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
У разі наявності підстав, передбачених ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Відповідно до ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 12 Порядку № 365 соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Отже, законодавством гарантовано право внутрішньо переміщеної особи на отримання пенсії за місцем її фактичного проживання.
При цьому, статтею 49 Закону № 1058-IV та п. 12 Порядку № 365 визначено перелік підстав для припинення особі виплати пенсії, які можуть бути застосовані виключно за рішенням територіального органу ПФУ або суду.
Разом з тим, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження, апелянтом не було доведено наявності будь-яких правових підстав для припинення виплати позивачу пенсії, зокрема з підстав, передбачених п.п. 4, 5 п. 12 Порядку № 365, на які він посилається у своїх листах-відповідях на звернення представника позивача, а саме: № 30366/02 від 31.05.2017 року та 33535/02 від 14.06.2017 року, тобто встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Варто також наголосити, що апелянтом не надано жодних доказів анулювання, визнання нечинною та/або скасування довідки позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
У контексті викладеного судова колегія також відзначає й те, що пенсія є одним з основних джерел існування особи, право на її отримання визнається і гарантується Конституцією України та є важливою складовою соціального забезпечення людини, що в сукупності обумовлює важливість та необхідність ретельного дотримання органами ПФУ вимог законодавства та відповідного нормативно визначеного порядку при вирішенні питань щодо обмеження/припинення пенсійних виплат.
При цьому, апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Таким чином, дослідивши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про протиправність дій Правобережнього об'єднаного управліня Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати позивачу пенсії.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
С.Б. Шелест
Повний тест виготовлено 28 листопада 2017 року.