Справа: № 810/1055/17 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
Іменем України
20 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
при секретарі: Тищенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ-ФОН" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, посадової особи Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-
ТОВ "СІМ-ФОН" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, посадової особи Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100000012/2017/000007/2 від 06.02.2017.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
20.11.2017 у судове засідання з'явились представники позивача, відповідача та посадова особа Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - ОСОБА_2
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Згідно матеріалів справи, що 12.01.2017 між позивачем (покупець) та INTARIO LP (Великобританія) (продавець) укладено Контракт № 12-01INT, відповідно до умов якого продавець продає покупцю товар (ручний інструмент для підстригання газонів: тример з вмонтованим бензодвигуном (мотокоса) з аксесуарами у комплекті), потужністю 3 кВт» - 1500 шт. Країна виробництва Китай, торгова марка - Верк (Werk). Поставка вказаних товарів здійснювалась на умовах правил Інкотермс СІР Київ. Ціна вказаного товару складає 15 600,00 доларів США.
01.02.2017 позивачем до митниці подано електронну митну декларацію № 100250005/2017/299632 для митного оформлення імпортованого позивачем за вказаним вище контрактом товару - ручний інструмент для підстригання газонів: тример з вмонтованим бензодвигуном (мотокоса) з аксесуарами у комплекті), потужністю 3 кВт» - 1500 шт. Країна виробництва Китай, торгова марка - Werk. Поставка вказаних товарів здійснювалась на умовах Інкотермс CIP Київ. Митна вартість товару позивачем визначена за ціною контракту (15 600, доларів США).
Позивачем при подачі митної декларації подано наступні електронні документи: пакувальний лист INV 25321Р від 20.01.2017; інвойс INV 25321 від 20.01.2017; коносамент B/L № 4359-0177-612.024.С; автотранспортна накладна CMR № 8727; зовнішньоекономічний контракт № 12-01INT від 12.01.2017; висновок про вартісні характеристики товару ОС № 08-31/01-С від 31.01.2017.
01.02.2017 податковим органом направлено електронне повідомлення щодо подання додаткових документів для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.
06.02.2017 листом було повідомлено митний пост «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби щодо не можливості надати запитувані документи.
Цього ж дня відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару № 100000012/2017/000007/2, в графі 33 якого зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що в наданих позивачем до митного оформлення документах на підтвердження митної вартості товару не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та містять розбіжності, а саме: в прайс-листі наявні різні вартісні показники на однакову продукцію, виходячи з чого, відсутня можливість ідентифікувати вартість даної партії товару.
За результатами проведеного порівняння встановлено, що у органу державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів за вищими рівнями митної вартості.
Відповідач повідомив, що використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо. Відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України, здійснено коригування митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу, митна вартість визначена із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 Кодексу). Основною для визначення митної вартості є вартість товару, імпортованого за митною декларацією № 902030000/2017/300214 від 19.01.2017, яка оформлена за основним методом визначення митної вартості. Характеристики товару наведеного в даній митній декларації є аналогічними з характеристиками товару, що оцінюється, а саме: країна виробництва; торгівельна марка; кількість товару; час ввезення на територію України.
Відповідно до частини 5 статті 55 Кодексу проведено процедуру консультацій між органом державної фіскальної служби та декларантом з метою обґрунтованого виробу підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в органі державної фіскальної служби. Процедура консультацій проведена шляхом надання письмового повідомлення.
Крім цього, Київською міською митницею Державної фіскальної служби складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250005/2017/00005.
08.02.2017 позивачем до митного поста «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби було подано електронну митну декларацію № 100250005/2017/299864 з метою здійснення митного оформлення товарів зі сплатою фінансової гарантії по миту 49 944,80 грн та по податку на додану вартість 209 768,17 грн.
Крім того, позивач 21.02.2017 та 27.02.2017 подав до митного органу заяву щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: копію банківського платіжного документа за оплату товару на суму 15 600,00 доларів США, що відповідає контрактній ціні товару, який поставлявся за інвойсом LNV 25321 від 20.01.2017; копію експортної митної декларації країни експорту вантажу № 000000000038148374 (000000000024158326); сертифікат відповідності країни експорту S78857237; оригінал Звіту ТОВ «Інституту незалежної експертної оцінки» про незалежну оцінку окремо визначеного майна: товарно-матеріальні цінності, що ввозяться на митну територію України згідно з інвойсом INV25321 від 20.01.2017, а саме: тример бензиновий, модель WB-4500, в кількості 1500 штук; митну декларацію №100270001/2017/082808 від 21.02.2017, відповідно до якої мотокоси Werk WB-4500 в Київській митниці ДФС оформлюється по ціні 1,36 доларів США за кг.
Листом за № 1697/10/26-70-19-1 від 28.02.2017 та листом № 1849/10/26-70-19-01 від 03.03.2017 Київська міська митниця ДФС направила листи-відмови щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100000012/2017/000007/2 від 06.02.2017 та повідомила, що відповідне рішення може бути оскаржено до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду.
Посилання апелянта на те, що в прайсі від 16.01.2017 вказано 2 товарні позиції по ціні 10,4 доларів США/шт та 10,46 доларів США/шт без артиклу та повної назви товару, що унеможливлювало ідентифікувати, яка ціна на товар, що було заявлено до митного оформлення, колегія суддів вважає є помилковими оскільки чиннезаконодавство, в тому числі МК України не встановлює обовязкових вимог щодо форми, змісту прайс-листві, або порядку їх заповнення. Проте, інші документи, які подані декларантом для митного оформлення містили відомості, які дозволяли ідентифікуватиціну товару, що було заявлено до митного оформлення.
Також, у судовому засіданні представником митного органу зазначено, що під час митного огляду імпортованої продукції встановлено, що в декларації невірно зазначено торгівельну марку, а саме в графі 31 МД зазначено «Верк», а відповідно до акту митного огляду № 100250005/2017/299632 від 02.02.2017 «Werk» та митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості товарів з торгівельною маркою «Werk» та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості.
Разом з тим, висновок відповідача про заниження заявленого позивачем рівня митної вартості не може вважатися обґрунтованим, оскільки відповідно до статті VII п. 2 «а» Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
В статті VII п.2 «b» цієї угоди вказано, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Доводи митного органу про наявність в наданих позивачем документах розбіжностей колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наведені суперечності не дають підстав для висновку про відсутність у поданих позивачем документах інформації щодо числових значень складових митної вартості.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписи частини першої ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини другої ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Приписи частини першої ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга ст. 53 МК України).
Водночас, відповідно до частини третьої ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини шостої ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Згідно з частиною третьою ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.
З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, електронне повідомлення митного органу про надання додаткових документів не містять вказівки на недоліки у поданих відповідачем документах, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.
Таким чином, відповідач витребовуючи додаткові документи не повідомив декларанта про існування обставин, що виключають можливість визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору (контракту).
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даній справі не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, тому у митного органу були відсутні підстави витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.
Крім того, як вказувалось вище, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо зазначені у частині 2 цієї статті документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язана протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз викладених статей свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митницею в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.
Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з твердженням відповідача щодо експертного висновку який здійснений без огляду й ідентифікації товару, оскільки експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Такі документи носять виключно інформаційний характер.
Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить вказівок на документи, що окремо або у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не містить обставин, які мали бути підтвердженими додатково запитаними митним органом документами.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору. Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів позивачем - за ціною договору.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Товариством з обмеженою відповідальністю «СІМ-ФОН» митної вартості товару не встановлено, натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.
Згідно правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 у справі № 21-91а12, від 11.09.2012 у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 у справі № 814/283/14 за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів, у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини першої ст. 452 МК України інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органом виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).
Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України, викладену в постанові від 22.10.2013 року № 21-326а13.
Отже, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Приписи частини другої ст. 58 МК України визначають, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно частини третьої ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно ст. ст. 59, 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами або подібними (аналогічними), що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
З урахуванням встановлених вище обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість використання митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки у відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ТОВ «СІМ-ФОН» за контрактом товару за першим методом - за ціною договору, тому рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № 100000012/2017/000007/2 від 06.02.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 - без змін.
Ухвала набирає законної з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна