Справа: № 2а/2570/40/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
27 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про стягнення заробітної плати за час відпустки,
У жовтні 2017 року Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області до суду першої інстанції подано заяву про роз'яснення постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у задоволенні заяви - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, заявником подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою роз'яснити постанову суду першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та враховуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Постановлюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про роз'яснення якої просить заявник є зрозумілою, формулювання резолютивної частини не викликає труднощів у її виконанні.
Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Дана норма передбачає підстави для роз'яснення судового рішення у судовому засіданні та визначає, що таке роз'яснення, за своєю суттю, є одним із способів усунення недоліків судового рішення, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Колегія суддів зазначає, що роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли недотримані вимоги ясності, визначеності такого рішення адміністративного суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Вказана стаття Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Так, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про стягнення заробітної плати за час відпустки - задоволено частково.
У резолютивній частині постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2017 року зазначено таке: «Зобов'язати Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (з урахуванням пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати щодо коригування на коефіцієнт підвищення посадового окладу) нарахувати на користь ОСОБА_3 заробіток за час відпустки, що була надана в лютому 2008 року (з урахуванням суми 615,00 грн., що була виплачена в листопаді 2010 року) та виплатити ОСОБА_4 за мінусом раніше виплаченого заробітку за час відпустки, що була надана в лютому 2008 року.
Стягнути з Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 1200 грн. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань.».
Відповідно до п. 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.
Таким чином, суд першої інстанції визначив, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача виплатити заробіток, за мінусом раніше виплаченого заробітку, за час відпустки, що була надана в лютому 2008 року.
Системний аналіз доводів заяви про роз'яснення судового рішення дає підстави для висновку про те, що заявник просить визначити нормативно-правовий акт, яким врегульовано порядок виплати заробітку за час відпустки, що була надана в лютому 2008 року.
Проте, такі вимоги виходять за межі правової природи роз'яснення судового рішення, що визначена ст.. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про роз'яснення судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про стягнення заробітної плати за час відпустки.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з вищезазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 199, 202, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку, визначеному ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст виготовлено 27.11.2017
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма