22.11.2017 р.Справа № 645/1790/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Спаскіна О.А.
Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.08.2017р. по справі № 645/1790/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради
про зобов'язання вчинити певні дії,
24.04.2017 р. позивач, ОСОБА_1, звернулась до Фрунзенського районного суду м.Харкова з позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради від 17.01.2017р. про зменшення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сімї на 40% за період 01.12.2016р. по 31.05.2017р.;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї з 01.12.2016р. по 31.05.2017р у відповідності до вимог Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям».
Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21.08.2017р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції повністю та прийняти нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги процесуального права, що призвели до необґрунтованого винесення оскаржуваної ухвали. Вказує, що про порушення своїх прав та про існування рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради від 17.01.2017р. про зменшення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сімї на 40% за період 01.12.2016р. по 31.05.2017р. дізналася в лютому 2017р. Відповідно до приписів ст.99 КАС скористалась правом на досудове врегулювання спору та звернулась із відповідною заявою до відповідача 28.02.2017р., відповідь на яке, викладену в листі відповідача № У-106.01-28 від 10.03.2017р., отримала в березні 2017р. Крім того, зауважує, що весь свій час позивач витрачає на 4 дітей, страждає рядом захворювань і в період з грудня 2016р. по травень 2017р. займалась обстеженнями та лікуванням, тому не мала можливості своєчасно оскаржити рішення відповідача. На підтвердження вказаного надала певну медичну документацію. Вважає, що порушення строків звернення до суду з позовом відбулося з поважних причин.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України. не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 20.12.2016р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
17.01.2017р. рішенням УПСНА Немишлянського району ХМР призначено соціальну допомогу з 01.12.2016р. по 31.05.2017р. у сумі 4645грн. зі зниженням її розміру на 40%.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст. 99 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 вищенаведеної статті Кодексу, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частини третьої вказаної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч.5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду із даним позовом, слугувала незгода позивача із рішенням Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради від 17.01.2017р. про зменшення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї на 40% за період 01.12.2016р. по 31.05.2017р.
Приймаючи до уваги зміст заявлених позивачем вимог, колегія суддів дійшла висновку, що для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду із даним позовом, необхідно встановити факт, коли позивачу стало відомо про порушення його прав.
Згідно з ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Матеріалами справи встановлено, що рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради від 17.01.2017р. на руки позивачу не надавалось та засобами поштового зв'язку не надсилалось.
Про порушення своїх прав позивачці стало відомо в лютому 2017р. після отримання соціальної допомоги у розмірі значно меншому, ніж вона отримувала раніше.
Таким чином, саме з лютого 2017р. слід обчислювати строк звернення до суду з позовом.
Разом з тим, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом лише 24.04.2017р.
Враховуючи наведене, строк на звернення до суду пропущений, оскільки адміністративний позов подано поза межами строку звернення до суду за захистом свого порушеного права, встановленого КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом (ст. 99 КАС), залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Умовою застосування цієї норми є: пропуск строку звернення до суду; відсутність підстав для визнання причин пропуску поважними.
Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).
Вирішуючи питання про поважність причин пропущення строку звернення до суду з позовом, необхідно враховувати, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк. Тому не може бути визнано поважною причиною пропуску строку, наприклад, умисне неодержання особою поштової кореспонденції з суду;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4)ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Якщо особа, яка звернулася до суду, не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду, але суд такі вбачає з наданих доказів, суд визнає причини пропуску строку поважними та відкриває провадження у справі.
Якщо з наданих доказів не вбачається причин пропуску строку, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем - УПСЗНА Немишлянського району ХМР - 21.08.2017р. в судовому засідання було заявлено клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, яке було судом першої інстанції розглянуто та прийнято рішення про задоволення клопотання через відсутність доказів поважності пропуску строку звернення до суду з позовом.
Даючи правову оцінку зазначеним обставинам, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Крім того, судова колегія зауважує, що якщо за обставинами справи у позивача можуть бути поважні причини пропуску строку, суд може залишити позовну заяву без руху з мотивів неподання доказів щодо дотримання строку звернення до суду або ж відкрити провадження і з'ясувати ці обставини в попередньому судовому засіданні.
Як встановлено судовим розглядом в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 про порушення своїх прав та про існування рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради від 17.01.2017р. дізналася в лютому 2017р.
Відповідно до ч.4 ст.99 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Матеріалами справи встановлено, що 28.02.2017р., скориставшись своїм правом на досудове врегулювання спору, ОСОБА_1 звернулась із відповідною заявою до відповідача.
Листом № У-106.01-28 від 10.03.2017р. Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради було надано відповідь, яку ОСОБА_1 отримала в березні 2017р.
Після чого, 24.04.2017р. звернулась до суду з цим позовом.
Крім того, судовим розглядом встановлено, що неможливість позивача щодо своєчасного звернення до суду з позовом була пов'язана з тим, що весь свій час позивач витрачає на 4 дітей, страждає рядом захворювань і в період з грудня 2016р. по травень 2017р. займалась обстеженнями та лікуванням, на підтвердження чого свідчать копія медичної карти хворого, направлення на обстеження та лабораторні дослідження та результати медичних обстежень та досліджень (а.с.69-87).
Проте, суд першої інстанції під час вирішення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, не врахував зазначені вище обставини та безпідставно відмовив позивачу в поновлені строку звернення з позовом до суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі про залишення позову без розгляду є передчасними та зроблені без офіційного з'ясування всіх обставин по справі, в порушення ч.4 ст.11 КАС України, а тому відсутні правові підстави для постановлення судом першої інстанції рішення про залишення позову по даній справі без розгляду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Згідно статті 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, порушено норма процесуального права ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.08.2017р. по справі № 645/1790/17 скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.
Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений 27.11.2017 р.