22 листопада 2017 р. Справа № 820/2790/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бондара В.О.
Суддів: Кононенко З.О. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2017р. по справі № 820/2790/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: визнати протиправною відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області у перерахунку заробітної плати, яка нарахована та отримана ним, ОСОБА_1, за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 08 червня по 17 липня 1986 року та видачі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) та зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області видати наказ про перерахунок, провести перерахунок заробітної плати та видати довідку, копію наказу для надання до органів Пенсійного фонду України, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986 року, згідно розпорядження Ради Міністрів СРСР "Про оплату праці військовослужбовці - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" від 23.05.1986 р. №1031рс, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 п.7, листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.1992 р №09-3751, у порядку передбаченому роз'яснення Мінпраці та соціальної політики України від 13.04.2001 р. №03-3/1652-018-2 розділу 2 та наказів МВС СРСР від 26.05.1986 року №0149 та від 30.06.1986 року № 0189 та встановити судовий контроль за виконанням рішення, згідно статті 267 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час служби з 08.06.1986 року по 17.07.1986 року він був направлений у службове відрядження для спеціальних завдань по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач зазначає, що при нарахуванні та виплаті заробітної плати йому не було враховано нормативно-правових актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, з яких на даний час знято гриф секретності та які є чинними. 29 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДСНС України в Харківській області (яке є правонаступником Управління пожежної охорони УВС Харківського облвиконкому) з заявою про проведення перерахунку заробітної плати за час перебування на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачі довідки для надання її до органів Пенсійного фонду. Відповідач, 11.04.2017 р. надіслав на адресу позивача лист-відповідь №1020-2566/120, яким відмовив в проведенні перерахунку заробітної плати через відсутність підстав для його здійснення та видачі іншої довідки. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся за відновленням його порушених прав до суду.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області у перерахунку заробітної плати, яка нарахована та отримана ним, ОСОБА_1 за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 08 червня по 17 липня 1986 року та видачі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення).
Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести перерахунок заробітної плати та видати ОСОБА_1 довідку, копію наказу для надання до органів Пенсійного фонду України, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986 року, згідно розпорядження Ради Міністрів СРСР "Про оплату праці військовослужбовці - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" від 23.05.1986 р. №1031рс, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 п.7, листа Мінпраці, Мінчорнобиля і Мінфіну України від 29.10.1992 р №09-3751, у порядку передбаченому роз'яснення Мінпраці та соціальної політики України від 13.04.2001 р. №03-3/1652-018-2 розділу 2 та наказів МВС СРСР від 26.05.1986 року №0149 та від 30.06.1986 року № 0189.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального, невідповідність висновків суду обставинам справи та не підтвердження їх належними доказами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач - ОСОБА_1, проходив службу в органах внутрішніх справ МНС України в період з 01.10.1973 р. по 25.11.2002 р. (наказ №161 о/с від 25.11.2002 року). (а.с.136).
З 22.10.2002 року (наказ №154 о/с від 04.11.2002 р.) по день звільнення перебував на посаді старшого інженера відділу служби пожежогасіння і пожежної техніки Управління пожежної безпеки УМВС України в Харківській області.
Відповідно до довідки Управління фінансового забезпечення Головного територіального управління МНС України в Харківській області від 12.11.2012 р. № 1789, ОСОБА_1, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЧАЕС з 06.06.1986 р. по 17.07.1986 р., у третій зоні 9 днів, у другій зоні - 13 днів, у першій зоні - 4 дні. (а.с.19).
З архівної довідки ГУ ДСНС України у Харківській області №370 від 14.01.2017 року вбачається, що позивач з період виконання обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС перебував на посаді помічника керівника пожежогасіння чергової служби пожежогасіння ВПО м.Харкова в спеціальному званні "капітан внутрішньої служби".
З 23.05.2005 року - інвалід ІІІ групи по захворюванню пов'язаному з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою Обласної медико-соціальної експертної комісії №2 серії ХАР-3 №046274. (а.с.13).
29.03.2017 року (вх.№1004) позивач звернувся до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області з заявою про видачу наказу про перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення), здійснення перерахунку та видачі довідки та копії наказу для надання до органів Пенсійного фонду України, у зв'язку з тим, що оплата праці ОСОБА_1 була проведена без урахування деяких спеціальних нормативних актів по оплаті праці (наказ МВС СРСР від 19.03.1984 р. №090 п.12, п.15., наказ МВС СРСР від 26.05.1986 р. №0149 п.1, наказ МВС СРСР від 30.06.1986 р. №0189 п.3). (а.с.15).
Відповідач листом №1020-2566/120 від 11.04.2017 року (а.с.16-18) відмовив позивачу у здійсненні перерахунку грошового забезпечення та видачі іншої довідки, обґрунтовуючи відмову відсутністю підстав для перерахунку грошового утримання за час роботи в зоні ЧАЕС з 06.06.1986 р. по 17.07.1986 р.
Позивач не погодився з відмовою відповідача та звернувся до суду адміністративним позовом за відновленням своїх порушених прав та законних інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду допустимих та належних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не надав доказів правомірності відмови у перерахунку позивачу грошового утримання (заробітної плати).
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає:
Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2017 року позивач звернувся до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області з заявою про видачу наказу про перерахунок заробітної плати (грошового забезпечення), здійснення перерахунку та видачі довідки та копії наказу для надання до органів Пенсійного фонду України, у зв'язку з тим, що оплата праці ОСОБА_1 на думку позивача була проведена без урахування деяких спеціальних нормативних актів по оплаті праці (наказ МВС СРСР від 19.03.1984 р. №090 п.12, п.15., наказ МВС СРСР від 26.05.1986 р. №0149 п.1, наказ МВС СРСР від 30.06.1986 р. №0189 п.3).
Відповідач листом №1020-2566/120 від 11.04.2017 року відмовив позивачу у здійсненні перерахунку грошового забезпечення та видачі іншої довідки, обґрунтовуючи відмову відсутністю підстав для перерахунку грошового утримання за час роботи в зоні ЧАЕС з 06.06.1986 р. по 17.07.1986 р. на підставі того, що довідка від 12 листопада 2012 року №1789 видана ОСОБА_1 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 « Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно п.7 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого цією Постановою, виходячи із розміру грошового забезпечення, яке Позивач одержав за основним місцем проходження служби, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні.
Як вбачається з листа Міністерства соціальної політики України від 07.07.2012 року №7975/0/14-12/20 «Про оплату праці (грошове забезпечення) в зоні відчуження 1986-1990 роках», норми Кодексу законів про працю Української РСР на працівників органів внутрішніх справ не поширюється, в тому числі й щодо режиму робочого часу та додаткової оплати за роботу у вихідні, святкові і неробочі дні, надурочні і нічні години не оплачувалися.
На момент проходження служби в органах внутрішніх справ діяв наказ Міністерства внутрішніх справ СРСР від 19 березня 1984 року №090 «Про затвердження Положення про грошове утримання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ».
Пунктом 5 цього Положення передбачалася виплата грошового забезпечення за неповний місяць, де розмір виплат за кожний календарний день визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний календарний місяць, на кількість календарних днів у цьому місяці.
Колегія суддів зазначає, що для осіб рядового і начальницького складу ОВС, до яких належав позивач, порядок обчислення пенсій по інвалідності, пов'язаної із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС визначено розпорядженням КМУ від 04.04.2001 року №125-р «Про порядок обчислення пенсій працівникам органів внутрішніх справ та військовослужбовцям внутрішніх військ МВС, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і стали інвалідами внаслідок променевої хвороби» (далі - Розпорядження) і встановлено порядок обчислення грошового утримання.
Згідно вказаного Розпорядження пенсія призначається із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження за фактично відпрацьований час, який обчислюється у наступному порядку: «сума грошового утримання, що складається з посадового окладу і окладу за спеціальними званнями, у кратних розмірах в одному з календарних місяців роботи 1986 року ділиться на кількість фактично відпрацьованих днів у цьому місяці. Заробіток за один день збільшується на розмір премії, що була виплачена за безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у цьому місяці, і множиться на 30 календарних днів. До одержаного умовного місячного заробітку додається надбавка за вислугу років.»
З аналізу викладеного вбачається, що довідка для призначення пенсії згідно вимог закону може надаватися лише із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження за фактично відпрацьований час з 06 червня 1986 року по 17 липня 1986 року, що обчислюється згідно вищевказаного порядку (за відпрацьовані календарні дні) і вказаних складових грошового утримання (тобто без урахування виплати за час перебування у резерві в стані бойової готовності і із премії, що була виплачена безпосередньо за участь у ЛНА на ЧАЕС, а не визначена системами оплати праці).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII ( далі - Закон) та постанову КМУ від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст.54 Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 (далі - Порядок обчислення пенсій) не містить правових норм, щодо порядку обрахування грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які були відкомандировані для виконання службових обов'язків на роботи в зону ЧАЕС.
Колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин нарахування і виплата позивачу грошового утримання регулювалася Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19 березня 1984 року № 090.
Таким чином, відповідачем правомірно надано довідку позивачу виключно на підставі первинних бухгалтерських документів на підставі даних щодо розміру посадового окладу і окладу за спеціальним званням, у кратному розмірі в одному з календарних місяців роботи 1986 року який ділиться на кількість фактично відпрацьованих днів у цьому місяці згідно розпорядження КМУ від 04.04.2001 року №125-р «Про порядок обчислення пенсій працівникам органів внутрішніх справ та військовослужбовцям внутрішніх військ МВС, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і стали інвалідами внаслідок променевої хвороби».
Оплата праці працівників підприємств, розташованих в зоні ЧАЕС, які виконували роботи пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, проводилась в розмірах, передбачених Розпорядженням РМ СРСР від 17.05.1986 року № 964, у відповідних зонах небезпеки в 5-, 4-, 3-кратному розмірі.
З моменту аварії на ЧАЕС оплату праці особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ СРСР регулювала Постанова від 07.05.1986р. №524-156, абз.2 п.1 якої зобов'язував виплачувати таким особам посадові оклади і оклади за спеціальними званнями в подвійному розмірі.
З 23.05.1986 Розпорядженням № 1031-рс на осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ були розповсюджені порядок і розміри оплати праці, що передбачались Розпорядженням № 964-рс від 17.05.1986р. для робітників і службовців (5-, 4-, 3-кратний розмір тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в 3-й, 2-й або 1-й зонах небезпеки відповідно). В разі, якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження стає менше на одиницю. В іншому випадку розмір вплати не буде відповідати вимогам вищезазначеного Розпорядження.
Згідно з пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.
З аналізу викладеного вбачається, що викладене не розповсюджується на осіб рядового і начальницького складу.
Таким чином, положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС СРСР від 19.03.1984р. № 090 не передбачалося преміювання осіб рядового і начальницького складу, а також виплати в вихідні, святкові та нічний час.
Відповідно до п. 12 Положення про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19 березня 1984 року № 090 винагорода за понаднормову роботу, а також додаткова винагорода за роботу у дні відпочинку та святкові дні не виплачувалася, за винятком особливих випадків, передбачених наказами МВС СРСР на підставі спеціальних рішень Уряду СРСР.
Крім того, відповідно до п.40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 №778 для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлюється ненормований робочий час.
При змінній роботі або безперервному чергуванні встановлюється однакова вдень і вночі тривалість робочого часу. В разі необхідності особи рядового та начальницького складу зобов'язані нести службу в дні щотижневого відпочину і святкові дні. При цьому взамін невикористаних днів щотижневого відпочинку і святкових днів їм надаються інші вихідні дні.
Щодо посилання позивача на постанову Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 року №207-7, колегія суддів зазначає, що на осіб рядового та начальницького складу внутрішніх справ вона розповсюджувалася лише в частині виплати добових, безкоштовного харчування та проживання і розрахунку вислуги років, що надає право на пенсію.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до Положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що діяли в 1986 році розрахункова денна тарифна ставка для оплати праці і, зокрема, для оплати праці за роботу в зоні відчуження розраховувалася шляхом ділення місячного окладу, а для осіб офіцерського і начальницького складу також і окладів за військове або спеціальне звання на кількість календарних днів за відповідний місяць роботи в зоні відчуження.
Таким чином, будь-якого іншого способу розрахунку середньоденної тарифної ставки для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ іншими законодавчими нормативними актами не передбачено.
Оскільки, розпорядженнями Ради Міністрів РСР від 17.05.1986 року №964 рс та від 23.05.1986 року №1031 рс введено кратність оплати за зонами небезпеки з розрахунку одинарних посадових окладів (окладів за спеціальним званням для офіцерського і начальницького складу), п.1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 №665-195, п.1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7, наказами МВС СРСР від 26.05.1986 р. №0149 із змінами, внесеними наказом МВС СРСР від 30.06.1986 р №0189 щодо оголошення цих постанов до виконання, вказівки МВС СРСР від 30.05.1986 року №35 с в МВС СРСР не було передбачено для осіб рядового складу органів внутрішніх справ обрахування кратності оплати за зонами небезпеки із подвійного посадового окладу і окладу за спеціальним званням.
З аналізу викладеного вбачається, що в довідці позивача про роботу в зоні ЧАЕС від 25.08.1986 року відсутні відомості про виконання робіт, що давали б підставу для застосування п.3 наказу МВС СРСР від 30.06.1986 р. №0189.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача,що відповідач діяв на підставі, в межах і в спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2017р. по справі № 820/2790/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.
Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Чалий І.С.
Повний текст постанови виготовлений 27.11.2017 р.