Справа: № 825/1185/17 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
27 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, у порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу відповідача - Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» до Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича, треті особи: відділ Держгеокадастру у Городнянському районі Чернігівської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛОРУСЬ», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень,
У липні 2017 року позивач, Приватне акціонерне товариства «Науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили:
визнати протиправними та скасувати рішення Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 вересня 2016 року № 31485358, від 30 листопада 2016 року № 32630078 та від 01 грудня 2016 року № 32653765 щодо державної реєстрації інших речових прав, а саме: прав оренди на земельні ділянки, які знаходяться на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області (кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3).
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуально права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно зі ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 вересня 2007 року, 27 вересня 2007 року та 18 жовтня 2007 року між ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно укладено договори оренди землі, площами 2,9394 га, 2,596 га та 3,19 га, які розташовані на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, та які були зареєстровані Городнянським районним відділом регіональної філії Центру 05 листопада 2007 року за №040774000157, 040724000184 та 20 червня 2008 року №04088400025. Термін дії договорів - 10 років, з переважним правом орендаря на поновлення договору на новий строк.
ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 земельні ділянки площами 2,9394 га, 2,596 га та 3,19 га відповідно, кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, які розташовані на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області належали на праві приватної власності, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку від 19 жовтня 2006 року серії НОМЕР_4, від 25 вересня 2007 року серії НОМЕР_5, від 14 травня 2008 року серії НОМЕР_6.
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину, зареєстровані права власності на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 09 липня 2015 року, 09 вересня 2016 року та 21 листопада 2016 року.
15 вересня 2016 року, 23 листопада 2016 року та 24 листопада 2016 року між ТОВ «БІЛОРУСЬ» (Орендар) та ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідно (Орендодавці) укладені договори оренди землі, відповідно до яких орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки для сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області (кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3).
Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, 21 вересня 2016 року, 30 листопада 2016 року та 01 грудня 2016 року Приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовським Михайлом Станіславовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№ 32630078, 31485358 та 32653765 про державну реєстрацію інших речових прав (прав оренди землі) на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3) на підставі договорів оренди землі від 15 вересня 2016 року, від 23 листопада 2016 року та від 24 листопада 2016 року.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно виходив з наступного.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Положеннями статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державним реєстратором є нотаріус.
Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.
Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлені особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, зокрема, державна реєстрація похідного речового права на таку земельну ділянку здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.
Отже, саме державний реєстратор, як суб'єкт владних повноважень, під час державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію щодо відсутності суперечностей між заявленими правами та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, тобто наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, для запобігання випадкам одночасного існування подвійної державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 22 вересня 2015 року у справі №21-760а15 та від 15 листопада 2016 року у справі №21-3030а16.
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як за спадкоємцями, 09 липня 2015 року, 09 вересня 2016 року та 21 листопада 2016 року відповідно, а право власності на земельні ділянки виникло у ОСОБА_6, ОСОБА_7та ОСОБА_8, відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку від 19 жовтня 2006 року серії НОМЕР_4, від 25 вересня 2007 року серії НОМЕР_5, від 14 травня 2008 року серії НОМЕР_6, відповідно.
Так, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе. Факт реєстрації права власності є елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності. Сама по собі реєстрація права та видача свідоцтва не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.
У силу вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази щодо факту звернення відповідача із запитом про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди щодо спірних земельних ділянок до відділу Держгеокадастру у Городнянському районі Чернігівської області, як до правонаступника відділу Держземагентства у Городнянському районі Чернігівської області - органу, який здійснював таку реєстрацію до 01 січня 2013 року.
Натомість, матеріалами справи підтверджується, що договори оренди спірних земельних ділянок із Приватним акціонерним товариством «НВО «Чернігівеліткартопля» зареєстровані належним чином і вчинені відповідні записи у Державному реєстрі земель.
Суд звертає увагу, що реєстрація договорів оренди землі за новим орендарем можлива лише після реєстрації угоди про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем або закінченням строку їх дії.
Відповідно до умов договорів від 20 вересня 2007 року, 27 вересня 2007 року та 18 жовтня 2007 року, укладених між ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, дія договорів припиняється у разі: закінчення строку, на який їх було укладено; придбання орендарями земельних ділянок у власність; викупу земельних ділянок для суспільних потреб або примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договори припиняються також в інших випадках, передбачених законом (пункт 37 договорів).
Перехід прав власності на орендовані земельні ділянки до других осіб, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договорів. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендарі, засудженої або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем (пункт 40 договору).
Згідно з ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Отже, ані умовами договору, ані вимогами Закону України «Про оренду землі» не передбачено, що смерть фізичної особи - орендодавця є підставою для припинення договорів, оскільки разом із правом власності на земельні ділянки до його спадкоємців переходять права та обов'язки за договорами оренди, якщо інше прямо не передбачено в самих договорах.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що договори оренди землі, укладені між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» від 20 вересня 2007 року, 27 вересня 2007 року та 18 жовтня 2007 року, є чинними, оскільки до ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, як спадкоємців, перейшли всі права та обов'язки, що належали спадкодавцям, у тому числі за договорами оренди землі.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів щодо розірвання вказаних договорів оренди землі або визнання недійсною державної реєстрації вказаних договорів оренди.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, як державний реєстратор, при проведенні державної реєстрації інших речових прав, а саме: прав оренди земельних ділянок за договорами оренди землі, укладених між ТОВ «Білорусь» та ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не виконав свого обов'язку щодо встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та не перевірив належним чином, чи права оренди на спірні земельні ділянки зареєстровані чи ні, внаслідок чого ним здійснено повторну реєстрацію договорів оренди одних і тих же земельних ділянок, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одні і ті ж земельні ділянки були передані в оренду різним орендарям.
Водночас, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одні і ті ж земельні ділянки суперечить вимогам чинного законодавства України.
Приписами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені підстави, за яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Згідно з пунктом 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073 (далі - Порядок №2073), державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.
Пунктом 3 Порядку №2073 передбачалось, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.
Пунктом 4 Порядку №2073 передбачено, що забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.
За приписами пункту 11 Порядку №2073 державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.
Пунктом 12 Порядку №2073 визначено, що факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.
Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).
Згідно з пунктом 14 Порядку №2073, датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.
Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174 було затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель (далі - Наказ № 174).
Згідно з пунктом 1.2 Наказу №174 (в редакції, чинній на момент реєстрації договорів оренди), Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.
Реєстратори державного реєстру земель (далі - реєстратори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.
Пунктом 2.8 Наказу №174 визначено, що оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому, оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі.
Приписами пункту 12 Наказу №174 передбачено, що Поземельна книга (додаток 4) відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку. Дані для формування Поземельної книги вносяться до бази даних АС ДЗК після внесення записів до книги реєстрації. Відповідальність за формування та ведення поземельних книг покладається на осіб, які призначаються наказом оператора (реєстратора).
Факт державної реєстрації засвідчується гербовою печаткою та підписом уповноваженої посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі та датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що на договорах оренди землі від 20 вересня 2007 року, 27 вересня 2007 року та 18 жовтня 2007 року укладені між ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вчинені реєстраційні написи щодо їх державної реєстрації Городнянським районним відділом регіональної філії Центру ДЗК, а також міститься підпис уповноваженої особи, який завірений гербовою печаткою.
При цьому, відсутність відомостей про державну реєстрацію таких договорів у Поземельній книзі не свідчить про незавершеність чи відсутність державної реєстрації як такої, оскільки факт державної реєстрації договорів оренди землі засвідчується гербовою печаткою та підписом уповноваженої особи, а датою реєстрації договорів оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язок щодо внесення відомостей у Поземельну книгу покладався на реєстратора державного реєстру земель, який і повинен нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» до Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича про визнання протиправними та скасування рішень.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено 27.11.2017
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю Кучма