Справа: № 826/7417/17 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
27 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: управління освіти Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення суми середнього заробітку,
У червні 2017 року позивач, ОСОБА_3, звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила:
визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 серпня 2015 року №493-к про звільнення ОСОБА_3, начальника управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, 19 серпня 2015 року за сукупністю підстав, а саме: пункту 72 статті 36 Кодексу законів про працю України та пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України;
поновити ОСОБА_3 на посаді начальника управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з 20 серпня 2015 року;
зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію скасувати запис в трудовій книжці ОСОБА_3 від 19 серпня 2015 року про звільнення з посади начальника управління освіти Печерської райдержадміністрації в місті Києві;
стягнути з Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_3 заборгованість із заробітної плати за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2015 року по день фактичного поновлення на посаді з урахуванням утриманих податків та обов'язкових платежів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року адміністративний позов - залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до вимог ст.. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Постановлюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а причини його пропуску не є поважними.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване розпорядження про звільнення позивача з посади №493-к датоване 19 серпня 2015 року.
До суду першої інстанції позивач звернулась 09 червня 2017 року, що підтверджується датою на штампі вхідної кореспонденції суду першої інстанції (а.с. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Згідно з ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч.1 ст. 103 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, у справах про звільнення працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З аналізу досліджених під час розгляду справи наявних в матеріалах справи копій розпорядження №493-к від 19 серпня 2015 року вбачається, що позивач ознайомилась з наказом про звільнення 10 травня 2017 року (а.с. 8 - зворот).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що системний аналіз ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України дає підстави для висновку про те, що початком відліку місячного строку звернення до суду з позовом про поновлення на посаді є саме момент вручення копії наказу про звільнення.
А тому суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивачу повідомлялось про необхідність прибути до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації за трудовою книжкою у зв'язку із звільненням (зокрема, листом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 жовтня 2015 року №105-105/Р-778-2445).
Приймаючи рішення про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції не врахував, що саме з дати ознайомлення з наказом починає перебіг місячний строк на звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Як зазначив Конституційний Суд України, право на працю є природною потребою людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя (абзац третій підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008).
Європейський суд з прав людини у справі «Авраменко проти України» (заява N 24685/07, рішення від 03 березня 2011 року) повторює, що трудові спори мають вирішуватись з особливою сумлінністю.
Згідно з ч. 4 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_3 до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення суми середнього заробітку.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись ст. 160, 199, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: управління освіти Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення суми середнього заробітку направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст виготовлено 27.11.2017
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма