23 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 509/3080/16-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Гандзій Д.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (далі - Пенсійний фонд), в якому просила:
- визнати протиправними дії щодо призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховується під час призначення попереднього виду пенсії;
- зобов'язати здійснити призначення та виплату пенсії за віком з 16 квітня 2016 року із застосуванням середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, відповідно до ст.ст. 26, 27, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.
Також позивач просила стягнути з суб'єкта владних повноважень здійснені нею судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідачем, під час призначення пенсії за віком та при її обрахунку, протиправно застосовано норму ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На думку позивача, це порушує її право на призначення пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено положеннями абзацу 4 ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Поряд з цим, позивач вважає, що має право на призначення, перерахунок та виплату пенсії з дня, що настає за днем досягнення нею пенсійного віку (з 16 квітня 2016 року), відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт просить прийняти нове рішення про задоволення позову.
Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена, з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Пенсійному фонді та з лютого 2007 року, як працівник освіти, отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788).
У жовтні 2007 року виплату пенсії було припинено, у зв'язку з тим, що позивач вийшла на роботу, яка встановлювала право на пенсію за вислугу років, що передбачено абз.2 ст.7 Закону №1788.
Після цього позивач продовжувала працювати та досягнувши пенсійного віку (15 квітня 2016 року), 29 квітня 2016 року звернулася до Пенсійного фонду із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) (а.с.8).
При обчислені позивачу пенсії за віком, що здійснювалося відповідно до Закону №1058, застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Так, суб'єкт владних повноважень, провівши переведення на інший вид пенсії та перерахунок розміру пенсії, застосував показник заробітної плати, який було враховано при призначенні попереднього виду пенсії за вислугу років.
13 червня 2016 року позивач звернулась до Пенсійного фонду із заявою про застосування при призначенні пенсії показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.
Рішенням, яке оформлено листом від 24 червня 2016 року № 14/Б-01/05 Пенсійний фонд відмовив у здійсненні таких дій та зазначив, що при переведенні з одного виду пенсії на інший враховується заробітна плата, зазначена в ч.1 ст.40 Закону № 1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховується під час призначення попереднього виду пенсії, тобто, в даному випадку - пенсії за вислугу років (а.с.9).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, погоджуючись з правовою позицією суб'єкта владних повноважень, вважав, що в даному випадку має місце переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
При цьому, на думку суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058, таке переведення на іншу пенсію можливо із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції не відповідає статті 159 КАС України, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
- пенсія за віком;
- пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
- пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з приписами ч.2 ст.40 Закону № 1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до ч.3 ст.45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч.3 ст.45 Закону № 1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058.
Водночас, ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058 позивач звернулась вперше.
Також суд апеляційної інстанції бажає зазначити, що застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії можливо лише за умови, якщо пенсіонер виявив таке бажання (ч.3 ст.45 Закону №1058). Проте, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 таке бажання не виявляла та просила Пенсійний фонд застосувати показник середньої заробітної плати з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.
Крім того, після призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Посилання Пенсійного фонду та суду першої інстанції на норми ч.3 ст.45 Закону №1058 є безпідставними, оскільки дана норма регулює питання переведення з одного виду пенсії на інший по матеріалам пенсійної справи. Разом з тим, в даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції та вважає, що право на пенсію за віком у ОСОБА_1 виникло вперше, а тому при визначенні розміру пенсійних виплат слід брати розмір середньої заробітної плати (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, виходячи із розміру заробітної плати за 2013-2015 роки, а не застосовувати показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії за вислугу років.
Аналогічний висновок про протиправність дій Пенсійного фонду щодо переведення з пенсії за вислугу років, призначену за Законом №1788, на пенсію за віком, яка призначається відповідно до Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховується під час призначення попереднього виду пенсії, міститься в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року (справа №133/476/15-а, реєстраційний № рішення 63704016).
Згідно з абз.2 ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
За таких обставин справи, протилежний висновок суду першої інстанції з цього приводу є безпідставним та суперечить вказаним нормам пенсійного законодавства та практики Верховного Суду України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вимогою позивача щодо призначення пенсії за віком з 16 квітня 2016 року, з наступних підстав.
Стаття 45 Закону №1058 регулює строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії.
Відповідно до п.1 ч.1 цієї статті пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
- пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи, що ОСОБА_1 15 квітня 2016 року досягнула пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058, що не заперечується Пенсійним фондом, а звернулася за призначенням пенсії 29 квітня 2016 року, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, вона має право на призначення такої пенсії з 16 квітня 2016 року.
Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо призначення та виплати пенсії, то з такими вимогами погодитись неможливо оскільки вони, ці дії, оформлені відповідним листом-рішенням від 24 червня 2016 року № 14/Б-01/05, яке і є предметом оскарження.
Слід звернути увагу на те, що п.1 ч.2 ст.17 КАС України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори юридичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження правового акта індивідуальної дії, дій чи бездіяльності.
Обов'язковою ознакою правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Дія - активна поведінка суб'єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об'єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.
Колегія суддів вважає, що дії Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії не можуть бути визнані протиправними, оскільки ці дії без створення документа, не створюють юридичних наслідків.
Юридичні наслідки створює рішення про відмову у призначенні пенсії, про що фактично зазначає позивач і яке повинно бути предметом оскарження.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливим відмовити в цій частині позову.
Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, то необхідно врахувати наступне.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи ставки судового збору, передбачені статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, в редакції на момент подання позову (серпень 2016 року), позивач повинна була сплатити і сплатила судовий збір за подання позову в сумі 551,20 грн., а за подання апеляційної скарги в сумі 606,32 грн., разом - 1 157,52 грн.
Враховуючи норму зазначеної статті, суд апеляційної інстанції вважає за необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 вказану суму, понесених нею, судових витрат.
За таких обставин справи, керуючись статтею 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 травня 2017 року - скасувати.
Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 24 червня 2016 року № 14/Б-01/05, Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області призначити та виплатити з 16 квітня 2016 року ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, відповідно до статей 26, 27, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (код за ЄДРПОУ 40386094) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 1 157 (одна тисяча сто п'ятдесят сім) грн. 52 коп.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Доповідач - суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова