28 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10471/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючої судді Хобор Р.Б.
суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,
з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року у справі № 803/1079/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 року № 423751-13.
На підтвердження позовних вимог покликається на те, що 30.06.2017 року Головним управлінням державної фіскальної служби у Волинській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 423751-13, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 20833,34 грн. Об'єктом оподаткування є належний позивачу транспортний засіб марки Audi Q5, 2016 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 куб. см.
Із вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач не погоджується, зокрема, з тих підстав, що всупереч вимогам підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України транспортний податок на 2017 рік був встановлений рішенням Луцької міської ради № 17/8 від 12.01.2017 року « Про внесення змін до рішення 02.02.2016 року № 3/10 « Про встановлення транспортного податку в м. Луцьку» до 15 липня 2016 року, а тому такий податок підлягає сплаті вже в наступному бюджетному періоді, де 2016 рік є плановим періодом, а 2017 рік - бюджетним.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 30 червня 2017 року № 423751-13.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що вказана постанова є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” встановлено транспортний податок з фізичних осіб з 2017 року, який є місцевим податком.
Луцькою міською радою прийнято рішення № 17/8 від 12.01.2017 року « Про внесення змін до рішення 02.02.2016 року № 3/10 « Про встановлення транспортного податку в м. Луцьку», яким встановлено транспортний податок та затверджено Положення про транспортний податок, тому спірним податковим повідомленням - рішенням правомірно визначено грошове зобов'язання.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено те, що фізична особа ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Audi Q5, рік випуску 2016, з об'ємом двигуна 1984 куб. см., дата реєстрації 07.02.2017 року, номерний знак та серія транспортного засобу АС0909ВМ, номер кузова НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
30.06.2017 року ГУ ДФС у Волинській області сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 423751-13, яким визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 20833,34 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів того, що транспортний засіб позивача має середньоринкову вартість понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а тому не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
Оцінюючи правовідносини, що виникли між сторонами апеляційний суд виходить з наступних міркувань.
Луцькою міською радою прийнято рішення № 17/8 від 12.01.2017 року « Про внесення змін до рішення 02.02.2016 року № 3/10 « Про встановлення транспортного податку в м. Луцьку», яким встановлено транспортний податок та затверджено Положення про транспортний податок.
Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК базою оподаткування є легковий автомобіль, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року
Згідно з п. 267.4 цієї ж статті ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Нормами пп. 267.5.1 п. 267.5. ст. 267 ПК передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 затверджено “Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів” (далі - Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Так, цією Методикою передбачено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) забезпечує роботу офіційного веб - сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у п. 3 “Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів”, затвердженого постановою КМУ від 10.04.2013 №403 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 цього Порядку середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля - продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.
Згідно з п. 4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством “Держзовнішінформ” до Мінекономрозвитку.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п.13 Методики).
Апеляційним судом встановлено те, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги, крім іншого, береться середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку та не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб'єктами владних повноважень чи власниками транспортних засобів.
Більше того, до повноважень ДФС не входять повноваження з приводу перевірки визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб.
Відтак, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, про те, що належний позивачці транспортний засіб не є у 2017 році об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК, оскільки його середньоринкова вартість становить менше 375 розмірів мінімальної заробітної плати.
Апеляційним судом встановлено те, що автомобіль Audi Q5, рік випуску 2016, з об'ємом двигуна 1984 куб. см., дата реєстрації 07.02.2017 року, номерний знак та серія транспортного засобу АС0909ВМ, номер кузова НОМЕР_1 та середньоринкова вартість якого становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
Таким чином, при прийнятті податкового повідомлення - рішення від 30.06.2017 року №423751-13 Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області діяло в межах повноважень на підставі та у спосіб, що встановлені чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Волинській області задоволити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року у справі № 803/1079/17 скасувати та прийняти нову, відповідно до якої в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4