Справа: № 361/5036/17 Головуючий у 1-й інстанції: Петришин Н.М.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
27 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Ганечко О.М.
Літвіної Н.М.,
при секретарі Козуб А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, 2 групи інвалідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та вкладкою до посвідчення, витягом із акту огляду у медико-соціальної експертної комісії серії КИО-І № 147699 (а.с.9,11).
Відповідно до експертного висновку від 23.05.2001 року, наданого Центральною міжвідомчою експертною комісією, встановлені захворювання ОСОБА_4 пов'язані з роботами із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області листом №01-12/7496 від 03.08.2017 року відмовило позивачу у встановленні статусу інваліда війни, у зв'язку із відсутністю документів, що підтверджують участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони (а.с.25).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно із п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, обов'язковими умовами за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Стаття 9 Закону України "Про Цивільну оборону України" визначає, що силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про Цивільну оборону України" невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.12 Закону України Закону України "Про Цивільну оборону України" для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.
У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь формування, що створювалися в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялися у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 13.12.1984 року по 01.02.1993 року працювала на посадах товарознавця, старшого товарознавця в Вільчанській міжрайбазі, що підтверджується даними трудової книжки (а.с. 14).
Відповідно до наказу Вільчанської міжрайбази Київського ОПС № 30 від 02 травня 1986 року особистий склад вищезазначеного підприємства було залучено до невоєнізованого формування цивільної оборони (а.с. 23).
Крім того, в Інформаційній довідці (про участь у формуваннях Цивільної оборони Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 17 жовтня 2017 року №01-1-14/1603-13, громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони (а.с. 47).
У свою чергу, відповідно до вимог, чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111-1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06 червня 1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29 червня 1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26 квітня 1986 року, начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29 квітня 1986 року № 01, від 30 квітня 1986 року № 2, від 04 травня 1986 року № 16, від 19 травня 1986 року № 52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.
При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.
Таким чином, особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони у травні 1986 року, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.
Враховуючи те, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджується документально, колегія суддів приходить до висновку про протиправність відмови позивачу у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення інваліда війни.
Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області щодо ненадання ОСОБА_3 статусу інваліда війни.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області встановити ОСОБА_3 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н.М.
Повний текст виготовлено 28 листопада 2017 року.