Справа: № 826/12362/17 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.; Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
23 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;
за участю секретаря: Драч М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової прокуратури Центрального регіону України, Головного Управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
У вересні 2017 року, ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом Військової прокуратури Центрального регіону України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року залишено позовну заяву без руху.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Залишаючи позовну заяву без руху суддя суду першої інстанції виходив з того, що останній порушив вимоги статті ч.3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, що звертаючись із позовною заявою до суду, позивач вказує на те, що відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Зміст наведеної правової норми вказує, що судовий збір не сплачується за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади та його посадовими особами; у свою чергу незаконність таких рішень, дій чи бездіяльності має бути підтверджена відповідними доказами.
Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим додатковим пояснення та запереченням сторони по справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без руху суд першої інстанції мотивував тим, що позовна заява не відповідає вимогам ч.3 ст. 106 КАС України, а також через те, що матеріали адміністративного позову справи не містять доказів, які б підтверджували, що рішення та дії відповідачів визнані незаконними в установленому законом порядку, зокрема відповідного судового рішення, яке набрало законної сили; тому, на стадії до відкриття провадження у справі суд немає можливості встановити, що спірна матеріальна шкода, завдана незаконними рішеннями чи діями відповідача.
Крім того, подання позовної заяви про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або його посадових осіб є об'єктом справляння судового збору на загальних підставах.
Окрім зазначеного вище, колегія судів звертає увагу на те, що суддею суду першої інстанції також зазначено, що за подання даної позовної заяви позивачу, відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», необхідно сплатити судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, колегія суддів зазначає, що суддею суду першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи та помилково не застосовано до даних правовідносин положення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з вимогами ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У частині другій ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Положеннями ст. 9 Закону України «Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Колегія суддів звертає увагу на те, що із позовної заяви слідує, що позивач просить визнати протиправними дії військової прокуратури Центрального регіону України, що полягали у невірному нарахуванні грошового забезпечення за період з 15 липня 2015 року по 20 липня 2017 року та стягнути невиплачене грошове забезпечення, яке йому належне.
Ураховуючи те, що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю, то отримання такою особою грошового забезпечення є оплатою такої праці, а отже, справи про стягнення грошового забезпечення є справами про стягнення заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України у справах № № 2а-7123/12/2670, К/9991/55188/11-С та Верховним Судом України у справі № 21-389а13, визнавши, що справи про стягнення грошового забезпечення є справами про стягнення заробітної плати, застосувавши до цих правовідносин положення ст. 233 Кодексу законів про працю.
Таким чином, дана справа відноситься до категорії справ про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, а також і до справ про стягнення заробітної плати.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач у даній справі звільнений від сплати судового збору в усіх інстанціях на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в не в повній мірі досліджено всі обставини справи у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку щодо залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити.
Ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Повний текст виготовлено - 28 листопада 2017 року).
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.