"23" листопада 2017 р. справа 804/2174/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В. Ясенова Т.І.
при секретарі Троянові А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Польова пошта НОМЕР_2 про зобов'язання звільнити з військової служби
ОСОБА_1 30.03.2017 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Польова пошта НОМЕР_2 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність щодо незвільнення в зв'язку з закінченням строку контракту; скасувати наказ №178 від 15.08.2016 про продовження дії контракту; зобов'язати прийняти наказ про звільнення з військової служби в зв'язку із закінченням контракту на підставі пункту «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (ас4).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 в задоволенні позову відмовлено (ас60).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що:
- відповідно до пункту «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», контракт припиняється, а військовослужбовці звільняються в зв'язку з закінченням строку контракту;
- дія особливого періоду не є приводом для відмови у звільненні з військової служби в зв'язку з закінченням строку контракту. Відповідно до частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», дія контракту продовжується понад встановлені строки лише з моменту оголошення мобілізації або введення воєнного стану. В інших випадках в особливий період військова служба може бути продовжена за новим контрактом. Наказ №178 від 15.08.2016 протирічить цій нормі оскільки до оголошення демобілізації контракт продовжується тільки в разі ведення воєнного стану (ас65).
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
Між Міністерством оборони України в особі командира Військової частини НОМЕР_1 та громадянином ОСОБА_1 03.10.2013 укладений контракт про проходження служби строком на 3 роки (ас10).
Позивач 11.07.2016 подав рапорт про звільнення зі збройних сил з 03.10.2016 в зв'язку із закінченням строку контракту (ас12).
Пунктом 80 наказу №178 від 15.08.2016 командира Військової частини НОМЕР_1 Польова пошта НОМЕР_2 , старшому солдату ОСОБА_1 командиру відділення взводу командно-штабних машин радіоцентру польового вузла зв'язку, строк дії контракту продовжений з 03.10.2016 до закінчення особливого періоду або оголошення демобілізації (ас13).
В апеляційній скарзі представник позивача посилається на норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції Закону України Закону України №1769 від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби», який набрав чинності з 07.01.2017, тобто після продовження дії контракту.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь в процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто, суд повинен перевірити законність дій конкретного суб'єкта владних повноважень, в даному випадку Військової частини НОМЕР_1 Польова пошта НОМЕР_2 , на час продовження дії контракту.
Розглядаючи справу, окружний суд правильно керувався нормами права, яки діяли в період спірних правовідносин в липні-жовтні 2016 року.
Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу - 3 роки.
Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом в разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації або введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Відповідно до пункту 2 частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в разі настання особливого періоду, для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом 2 частини 3 цієї статті та частиною 8 статті 26 цього Закону.
Абзац 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» стосується військовослужбовців строкової служби.
Частина 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» перелічує окремі приводи звільнення з військової служби під час особливого періоду, які до позивача не відносяться.
Відповідно до підпункту 2 пункту 252 Положення про проходження громадянами України військової служби в збройних силах України, затвердженого Указом Президента України №1153 від 10.12.2008, в разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду, військовослужбовці збройних сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку військовослужбовців, визнаних за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та в запас за підставами, визначеними частиною 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Таким чином, в особливий період громадяни, прийняті на військову службу за контрактом, не залежно від закінчення строку контракту, мали продовжувати службу понад встановлені строки до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, збройних сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а збройних сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», зміст мобілізації становить: переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду; переведення збройних сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.
Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, збройних сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Верховна Рада України відповідно до Конституції України здійснює законодавче регулювання питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, визначає видатки з державного бюджету України, затверджує протягом двох днів з моменту звернення Президента України укази про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію.
З вищеперелічених норм випливає, що особливий період починається з набрання чинності закону України про затвердження указу Президента України про оголошення мобілізації та зумовлює переведення національної економіки в режим функціонування, направлений на захист незалежності та територіальної цілісності України, а військових формувань на організацію і штати воєнного часу. Закінчення особливого періоду, тобто повернення функціонування національної економіки у звичайний режим, а військових формувань на організацію і штати мирного часу, - також має бути визначено відповідним указом Президента України.
Указом Президента України №303 від 17.03.2014, в зв'язку з загостренням суспільно-політичної ситуації на Кримському півострові, оголошена часткова мобілізація протягом 45 днів. Указ затверджений Законом України №1126 від 17.03.2014.
Указом Президента України №454 від 06.05.2014, в зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки в південних і східних регіонах, оголошена часткова мобілізація протягом 45 днів. Указ затверджений Законом України №1240 від 06.05.2014.
Указом Президента України №607 від 21.07.2014, в зв'язку з поширенням проявів тероризму, оголошена часткова мобілізація протягом 45 днів. Указ затверджений Законом України №1595 від 22.07.2014.
Указом Президента України №15 від 14.01.2015, з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності збройних сил України та інших військових формувань на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці, оголошена часткова мобілізація протягом 210 днів. Національна економіка переведена на функціонування в умовах особливого періоду. Указ затверджений Законом України №113 від 15.01.2015.
З дня набрання чинності Закону України №1126 від 17.03.2014, яким затверджений Указ Президента України №303 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію», а саме з 18.03.2014, в Україні діє особливий період, який до цього часу не скасований. Закінчення періоду мобілізації автоматично не припиняє дію особливого періоду тому що для повернення функціонування національної економіки у звичайний режим, а військових формувань на організацію і штати мирного часу, необхідний спеціальний указ Президента України.
Відмовляючи в позові, окружний суд дійшов обгрунтованого висновку, що оскільки в Україні діє особливий період, який запроваджений через виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, суб'єктом владних повноважень правомірно продовжений контракт ОСОБА_1 до закінчення особливого періоду або оголошення демобілізації.
Як вже зазначалось вище, з 07.01.2017, після продовження дії контракту позивача, Законом України №1769 від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» внесені суттєві зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» стосовно проходження служби з моменту оголошення мобілізації або введення воєнного стану.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1769 від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби», право на звільнення з військової служби набувають військовослужбовці: які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, крім випадків, визначених абзацом 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом. Такі особи можуть продовжувати військову службу за новим контрактом, що укладається на умовах, передбачених частиною 4 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якщо вони виявили таке бажання. Звільнення таких військовослужбовців з військової служби здійснюється (за бажанням військовослужбовця) в строки та в обсягах, визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, не пізніше одного року з дня набрання чинності цим Законом.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 23.11.2017.
В повному обсязі ухвала складена 24.11.2017.
Головуючий: А.В. Суховаров
Суддя: О.В. Головко
Суддя: Т.І. Ясенова