ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без розгляду
23 листопада 2017 року м. Київ № 826/11778/17
Окружний адміністративний суд м.Києва в складі судді Смолія І.В., при секретарі судового засідання Острович Е.С., розглянувши в попередньому судовому засідання питання щодо залишення позову без розгляду в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві
про визнання протиправним та скасування рішення від 24.03.2017
за участю представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (представник)
від відповідача: Яцинік Ю.В.
До Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві (надалі - ГУ ДМС України в м.Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.03.2017, яким скасовано посвідку на тимчасове проживання в Україні.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 КАС України).
Отже, за змістом ст.99 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014р. у справі №826/236/14.
В даному адміністративному позові, позивачем оскаржується рішення відповідача від 24.03.2017, яким скасовано посвідку на тимчасове проживання в Україні.
В обґрунтування щодо строку подання позову до суду, позивач обґрунтовує наступним.
Згідно п.21 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 №251, іноземець та особа без громадянства протягом місяця з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання має право на його оскарження шляхом звернення до ДМС або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.
Оскаржуване рішення представник позивача, адвокат Василишин С.А. отримав 08.09.2017 листом ГУ ДМС України в м.Києві №8001.21.1-9464/80.2-17, а тому перебіг строку звернення до суду спливає 08.10.2017.
До зазначеного твердження представника позивача суд ставиться критично, оскільки як вбачаться з пояснень наданих ОСОБА_1 02.09.2017, представнику Печерського РВ ГУ ДМС України в м.Києві, що позивач з квітня 2017 не працює на ТОВ «Скороход-Транс» та зазначив, що йому відомо про скасування посвідки на тимчасове проживання. З території України не виїжджав, шукає іншу роботу. На даний час проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачу на адресу проживання АДРЕСА_2, яка була зазначена ТОВ «Скороход-Транс» в клопотанні щодо оформлення посвідки, відповідачем направлено лист від 30.03.2017 №1-21/вх2832-17 з копією рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання згідно листа Київського міського центру зайнятості від 07.03.2017 №13-2226.
Про зміну адреси свого проживання позивач відповідний орган державної міграційної служби, не повідомляв.
Отже, позивач починаючи з квітня 2017 знав або міг знати про порушення свої прав, однак до суду звернувся лише 18.09.2017.
Крім того, позивач неодноразово звертався з заявами для отримання посвідки на тимчасове проживання, якими одночасно зобов'язувався після закінчення терміну дії посідки (у разі скасування рішення раніше поданої посвідки) протягом семи днів з дня закінчення терміну дії посвідки (протягом місяця з дня скасування посвідки) знятися з реєстрації місця проживання та виїхати з території України.
Позивачу також було відомо, що за порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні передбачена адміністративна відповідальність за ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вищезазначене дає підстави стверджувати, що позивач мав реальну можливість вчасно звернутись до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у строки передбачені Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання та норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Представником позивача не надано суду доказів, щодо причин не звернення до суду в межах строку визначеного п.21 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання та норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем не наведено будь - яких доводів та не надано доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, в силу чого, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до суду позивач звернувся з порушенням місячного строку, та відсутність підстав для поновлення пропущеного строку.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 КАС України).
Пунктом 21 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 №251, іноземець та особа без громадянства протягом місяця з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання має право на його оскарження шляхом звернення до ДМС або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.
У відповідності до положень ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Згідно з п.9 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.
Керуючись ст.ст.99, 100, 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 24.03.2017у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.В. Смолій