01 листопада 2017 рокусправа № 335/4268/17(2-а/335/193/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції
на постанову Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя від 10 липня 2017 року
у справі № 335/4268/17(2-а/335/193/2017)
за позовом ОСОБА_1
до інспектора роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Лоцкіна Олега Юрійовича
про визнання дій службової особи неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора патрульної поліції роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Лоцкіна Олега Юрійовича, в якому просив визнати дії відповідача з винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР №766607 від 20.03.2017 неправомірними, а постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №766607 від 20.03.2017 не чинною та скасувати.
Позов обґрунтовано безпідставністю накладення на ОСОБА_1 штрафу за порушення правил дорожнього руху з огляду на відсутність такого порушення.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.07.2017 адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 766607 від 20 березня 2017 року, прийняту інспектором роти № 1 батальйону № 2 УПП міста Запоріжжя ДПП лейтенантом поліції Лоцкіним Олегом Юрійовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Постанову суду мотивовано недоведеністю події вчинення позивачем правопорушення та тим, що відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження вини позивача при обставинах, викладених в спірній постанові, що виключає відповідальність позивача за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 20.03.2017 інспектором роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції м. Запоріжжя Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Лоцкіним О.Ю. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №766607, яким зафіксовано, що гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем SKODA OCTAVIA TOUR, державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив проїзд з пр. Соборний на вул. Я.Новицького без увімкненого разом із зеленим сигналом світлофора у вигляді зеленої стрілки в додатковій секції, чим порушив п.8.7.3 б ПДР України
Відповідно до вказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність означеної постанови.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до п.8.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно п.8.7.2 ПДР світлофори з вертикальним розташуванням сигналів можуть мати одну або дві додаткові секції з сигналами у вигляді зеленої стрілки (стрілок), що розташовуються на рівні сигналу зеленого кольору.
Підпунктом «б» пункту 8.7.3 ПДР встановлено, що сигнали світлофора мають такі значення: зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках). Таке саме значення має сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції світлофора.
Сигнал у вигляді стрілки, що дозволяє поворот ліворуч, дозволяє й розворот, якщо він не заборонений дорожніми знаками.
Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції, увімкнений разом із зеленим сигналом світлофора, інформує водія про те, що він має перевагу в зазначеному стрілкою (стрілками) напрямку (напрямках) руху перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків.
Як встановлено судом, не спростовано відповідачем, позивачем в якості обґрунтувань на підтвердження відсутності факту порушення ним вимог пп. «б» п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України, зазначено, що оскільки при увімкненні основного зеленого сигналу світлофора, автоматично вмикається відповідна додаткова секція, тому він фізично не мав можливості здійснити рух без увімкненого разом із зеленим сигналом світлофора у вигляді зеленої стрілки в додатковій секції.
Суд першої інстанції, виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України, приймаючи до уваги, що відповідач доводи позивача не спростовує та не ставить під сумнів, дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, і поклав їх в основу як докази тих обставин, що в діях відповідача відсутні порушення пп. «б» п.8.7.3 Правил дорожнього руху України.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За визначенням, наведеним у ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже склад в діях водія правопорушення і його вина у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
З огляду на викладене вище, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем у встановленому порядку не доведено належними доказами факт порушення позивачем п.8.7.3 «б» Правил дорожнього руху.
Також в ході розгляду справи відповідачем викладені в постанові про адміністративне правопорушення серії АР № 766607 від 20.03.2017 обставини не підтверджені належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами.
У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази на підтвердження наведених в постановах про адміністративне правопорушення серії АР № 766607 від 20.03.2017 обставин сторонами не подані, в матеріалах справи відсутні.
Отже, оскільки відповідачем та скаржником в установленому порядку не доведено обставин, за яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП, що в свою чергу свідчить про неправомірність складених відносно нього постанов про адміністративне правопорушення.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя від 10 липня 2017 року у справі №335/4268/17(2-а/335/193/2017) залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, може бут оскаржена в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко