01 листопада 2017 рокусправа № 334/8145/16-а(2-а/334/174/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2017 року у справі № 334/8145/16-а за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, в якому просила:
визнати протиправними дії відповідача при визначенні розміру пенсії за віком при її призначенні 23.09.2016 згідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування показника середньої заробітної плати за 2011-2013 років у розмірі 2700,98 грн., не зарахування заробітку (доходу) за період служби в органах внутрішніх справ з 01.07.2000 по 31.12.2013 включно, а також щодо не зарахування періоду служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2004 по 31.12.2013 до загального страхового стажу;
зобов'язати відповідача нарахувати пенсію за віком при її призначенні 23.09.2016 згідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення позивача за пенсією, який становить 3263,44 грн., зарахувати додатково до страхового стажу період проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2004 по 31.12.2013 та заробіток (грошове забезпечення) за період служби в органах внутрішніх справ з 01.07.2000 по 31.12.2013, а також провести відповідний перерахунок та доплату позивачу недоотриманих сум пенсії з дня її призначення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що помилковістю визначення відповідачем позивачу статусу особи, яка переведена з одного виду пенсій на інший, оскільки він набув право на отримання пенсії за Законом № 1058-IV лише у 2016 році та вперше звернувся із заявою про її нарахування, а тому застосування відповідачем показника середньої заробітної плати за 2007 рік є неправомірним. Крім того, всі види грошового забезпечення одержані в період проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.07.2000 по 31.12.2013 відповідач повинен був врахувати при визначенні розміру пенсії, але протиправно не зробив цього, чим суттєво зменшив розмір пенсії при її призначенні, а також не врахував період служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2004 по 31.12.2013 до загального страхового стажу.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивачу з 01.01.2014 вже було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому при переведенні позивача на інший вид пенсії, тобто на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у відповідності до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується заробітна плата із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Крім того, страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підстав документів та в порядку визначеному законодавством. Отже, у зв'язку із відсутністю даних у системі персоніфікованого обліку період з 01.01.2004 по 31.12.2013 не зарахований до страхового стажу.
За приписами п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, згідно до відомостей зазначених у трудовій книжці, в період з 08.02.1996 по 31.12.2013 позивач - ОСОБА_1 безперервно проходила службу на посадах рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ в ГУМВС України в Запорізькій області. Цей факт не заперечується відповідачем, про що свідчить зміст листа відповідача від 28.10.2016 № 20-П/02-11 та зміст наданих відповідачем заперечень на позов.
З 01 січня 2014 року ОСОБА_1 призначена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізької області та виплачувалась пенсія за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.
Згідно з записами трудової книжки, довідки про середню заробітну плату (дохід), видану ТОВ «ГЕРСАЛ», позивач з 01.06.2015 по 10.08.2016 продовжувала працювати.
Продовжуючи працювати, маючи необхідний загальний страховий стаж та досягнувши певного віку, позивач набула право на призначення іншої державної пенсії на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI.
Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя від 28.10.2016 року №20-П/02-11, Розпорядження про призначення пенсії від 29.09.2016 № 4959, Розрахунку стажу та Розрахунку заробітної плати, позивачу на підставі його заяви від 23.09.2016 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а виплату пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.10.2016 було припинено.
Із цього ж листа та вищевказаних документів відповідача також вбачається, що при розрахунку розміру пенсії відповідачем враховано загальний трудовий стаж позивача 26 років 8 місяців 23 дні. При цьому, відповідачем до страхового стажу при розрахунку пенсії зараховані наступні періоди: з 09.09.1974 по 29.06.1980; з 29.07.1980 по 09.02.1984; з 10.02.1984 по 21.04.1985; з 04.01.1989 по 08.02.1996; з 09.02.1996 по 30.09.2000; з 01.07.2000 по 31.12.2003; з 01.06.2015 по 12.08.2016.
Пенсію позивача розраховано відповідачем у загальному розмірі 1046,12 грн., складовими, якого є: 2700,98грн. показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2013 рік; 0,57158 індивідуальний коефіцієнт по заробітку, після проведення оптимізації; 0,36000 індивідуальний коефіцієнт страхового стажу; 555,78 грн. основний розмір пенсії за віком; 448,66 грн. доплата до прожиткового мінімуму пропорційно відпрацьованому стажу; 41,68 грн. підвищення згідно ч.3 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наслідком дослідження листа Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя від 28.10.2016 № 20-П/02-11, Розпорядження про призначення пенсії від 29.09.2016 № 4959, Розрахунку стажу та Розрахунку заробітної плати суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач при розрахунку пенсії позивача при її призначенні з 23.09.2016 на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2013 рік у розмірі 2700,98 грн., не зарахував (визначив нульовим) заробіток (дохід) позивача за періоди служби в органах внутрішніх справ з 01.07.2000 по 31.12.2013, а також не зарахував до страхового стажу період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2004 року по 31.12.2013.
Відповідач обґрунтував застосування при розрахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати у розмірі 2700,98 грн. (за 2011 - 2013 рр.) тим, що позивачу з 01.01.2014 вже було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому при переведенні позивача на інший вид пенсії, тобто на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у відповідності до частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується заробітна плата із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Задовольнивши адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу було призначено пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вперше, то має застосовуватися середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії, як це передбачено ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Всі види грошового забезпечення одержані позивачем в період проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.07.2000 по 31.12.2003 відповідач зобов'язаний був врахувати при визначенні розміру її пенсії, оскільки у цей період застосуванню підлягали не норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який не набрав чинності, а відповідні норми законодавства, що діяло раніше, тобто вищенаведені положення статті 4 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В період спірних правовідносин з 01.04.2004 по 31.12.2006 сплата відповідних страхових внесків військовослужбовцями та особами начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ не здійснювалась, а зарахування періодів служби цієї категорії громадян відбувалось шляхом надання державних дотацій з відповідних бюджетів Пенсійному фонду, на підставі довідок про нараховані суми грошового забезпечення, виданих військовими частинами та іншими уповноваженими на це органами. Крім того, відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо того, що страхувальником у період з 01.01.2007 по 31.12.2013 не були сплачені відповідні страхові внески, тому період служби позивача в органах внутрішніх справ з 01.01.2007 по 31.12.2013 також повинен був бути зарахований як до страхового стажу, так і для врахування доходів при обчисленні розміру пенсії.
Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислугу на військової службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
За змістом ст. 7 Закон № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058-VI передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + … + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до приписів частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Вказані норми свідчать, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Водночас, раніше позивачу призначено пенсію відповідно до Закону № 2262, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Зокрема при призначенні пенсії за вислугу років показник середньої заробітної плати (доходу) при її розрахунку взагалі не застосовується в силу вимог зазначеного Закону, оскільки основою доходу у цьому разі є грошове забезпечення військовослужбовця.
Крім того, після призначення пенсії за вислугу років, позивач продовжував працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на застосування, при розрахунку йому пенсії, формули визначення розміру пенсії відповідно до ст. 40 Закону № 1058-ІV як призначеної вперше саме за цим Законом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно було застосовано до спірних правовідносин положення частини третьої статті 45 Закону N 1058-IV, а тому правомірно задоволено позов.
Вказаний висновок судовою колегією здійснений з урахуванням правової позиції Верховного суду України викладеної, у постанові від 31 березня 2015 року (справа № 21-612а14), яка відповідно до вимог ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244-2 КАС України повинна враховуватись судами при застосуванні правових норм в аналогічних правовідносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон № 1058-IV набрав чинності 01.01.2004, а отже період служби позивача в органах внутрішніх справ з 01.07.2000 по 31.12.2003 повинен враховуватись до страхового стажу на умовах, передбачених законодавством, що діяло до введення в дію Закону № 1058-IV, тобто на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
У відповідності до частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюються в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, в період дії Закону № 1058-IV з 01.01.2004 по 31.12.2006 діяв перехідний період, під час якого військовослужбовці та особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ не підлягали загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню у загальному порядку, а компенсація та облік страхових внесків стосовно вказаної категорії громадян відбувались у спеціальному порядку, визначеному прикінцевими положеннями Закону № 1058-IV.
Так, у відповідності до абзацу восьмого пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що зарахування періодів військової служби до страхового стажу осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб інших військових формувань, що утворюються відповідно до законів України, провадиться шляхом надання державних дотацій з відповідних бюджетів Пенсійному фонду.
У відповідності до підпункту 9 пункту 14 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV (в редакції, на час спірних правовідносин) Кабінету Міністрів України було доручено щорічно передбачати в проекті закону про Державний бюджет України на відповідний рік кошти для сплати Пенсійному фонду сум несплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за відповідні роки служби щодо осіб, які не набули (не набудуть) права на пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
На виконання наведених положень Закону № 1058-IV, постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 № 1185 «Про реалізацію деяких положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було затверджено Порядок обчислення та сплати сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не сплачених у період з 1 січня 2004 року до 31 грудня 2006, щодо осіб, які не набули (не набудуть) право на пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та осіб, звільнених з військової служби, які виявили бажання отримувати пенсію в порядку і на умовах, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).
За змістом пунктів 1 та 2 наведеного Порядку передбачено, що обчислення та сплата сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування щодо осіб, які проходили службу у Збройних Силах, інших військових формуваннях, органах внутрішніх справ та інших органах, утворених відповідно до законів України, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які, зокрема, набули право на отримання пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виявили бажання отримувати пенсію в порядку і на умовах, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - суми страхових внесків обчислюються за кожен місяць служби окремо виходячи із сум грошового забезпечення, що були нараховані особі за відповідні періоди служби. Суми страхових внесків обчислюються на підставі виданих військовими частинами, військовими комісаріатами та іншими уповноваженими на це органами довідок про нараховані суми грошового забезпечення за формою, що встановлюється правлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 9 Порядку передбачено, що інформація про періоди проходження служби та одержані доходи вноситься до системи персоніфікованого обліку відповідним управлінням на підставі вищезазначених документів, виданих військовими частинами, військовими комісаріатами та іншими уповноваженими на це органами.
Таким чином, в період з 01.01.2004 по 31.12.2006 сплата відповідних страхових внесків військовослужбовцями та особами начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ не здійснювалась, а зарахування періодів служби цієї категорії громадян повинно було відбуватись шляхом надання державних дотацій з відповідних бюджетів Пенсійному фонду, на підставі довідок про нараховані суми грошового забезпечення, виданих військовими частинами, військовими комісаріатами та іншими уповноваженими на це органами. При цьому, держава взяла на себе зобов'язання передбачати кошти на відповідні дотації в Державному бюджеті України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ведення персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є виключною компетенцією та обов'язком органів Пенсійного Фонду України, а тому ненадання структурним підрозділом Пенсійного фонду, відповідальним за ведення персоніфікованого обліку, відповідних довідок на підтвердження стажу та заробітної плати, зокрема через відсутність даних у персоніфікованому обліку, при наявності належних доказів проходження військової служби та отримання грошового забезпечення, не може бути підставою для обмеження прав осіб, звільнених з військової служби, передбачених вищенаведеними положеннями пункту 3, підпункту 9 пункту 14 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 № 1185.
Також, у спірний період з 01.01.2007 по 31.12.2013 позивач проходив службу та отримував доходи (грошове забезпечення) у Головному управлінні МВС України в Запорізькій області.
Отже, у відповідності до вищенаведених положень Закону №1058-IV у період з 01.01.2007 по 31.12.2013 між Головним управлінням МВС України в Запорізькій області страхувальником, позивачем застрахованою особою та Пенсійним фондом України органом уповноваженим здійснювати керівництво та управління солідарною системою, виникли та тривали правовідносини із відповідними, визначеними законодавством, правами та обов'язками.
В обґрунтування виконання покладених обов'язків Головним управлінням МВС України в Запорізькій області до відповідного органу Пенсійного фонду України відповідачу у цій справі було надано довідку № 210 від 07.09.2016, яка підтверджує нарахування позивачу певних сум доходів (грошового забезпечення) у спірний період, а також утримання та сплату з цих доходів відповідних страхових внесків. Факт надання відповідачу зазначеної довідки ним не заперечується.
Проте, в обґрунтування виконання обов'язків покладених законодавством на відповідача, як на відповідний орган Пенсійного фонду України, відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо того, що страхувальником у період з 01.01.2007 по 31.12.2013 не були сплачені відповідні страхові внески.
Таким чином, період проходження позивачем військової служби з 01.01.2004 по 31.12.2013 повинен був бути зарахований як до страхового стажу, так і для врахування доходів при обчисленні розміру пенсії.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2017 року у справі № 334/8145/16-а залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, може бут оскаржена в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко