Справа 688/2890/17
№ 2/688/1136/17
Рішення
Іменем України
27 листопада 2017 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої - судді Козачук С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Гаврилової Н.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Шепетівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
у жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 19 січня 2012 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя не склалось через постійні сварки та непорозуміння, розбіжності у поглядах на життя. Шлюбні відносини та ведення спільного господарства припинено з жовтня 2016 року. Вважає, що примирення та збереження шлюбу неможливе, а тому просить суд шлюб між ними розірвати.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позов підтримала, просила строк на примирення не надавати, оскільки відповідач виїхав проживати в Рівненську область, із ним не спілкується, разом протягом року не проживає.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, згідно ч.5 ст. 74 ЦПК України за місцем реєстрації. Причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність не подав.
З'ясувавши думку позивача, викладену у письмовій заяві, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч.ч.3, 4 ст.56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Як встановлено в суді, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрували шлюб 19 січня 2012 року, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за №1. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_1, дружини - ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим 19 січня 2012 року виконавчим комітетом Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області.
Від спільного проживання у сторін є син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області.
Судом також встановлено, що сторони сімейні відносини не підтримують, разом як сім'я з жовтня 2016 року не проживають, спільного господарства не ведуть. Також встановлено, що взаємини між ними зіпсувалися, внаслідок чого вони втратили взаєморозуміння, а згодом почуття любові та поваги один до одного.
Факт не проживання позивача і відповідача однією сім'єю та відсутність спільного побуту, суд розцінює як підтвердження розладів шлюбних відносин, формального існування шлюбу між ними. Крім того, неприязні стосунки між подружжям, відсутність взаєморозуміння, постійні конфлікти між сторонами, в тому числі і в присутності дитини, можуть негативно відобразитись на її вихованні.
З огляду на викладене вище, суд не вбачає підстав для надання сторонам строку на примирення та приходить до переконання, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, їхньої дитини, являється порушенням їх права на повагу до сімейного життя, що розцінюється судом як таке, що має істотне значення, а тому приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесенні нею і документально підтвердженні судові витрати.
А тому, судові витрати понесені позивачем та документально підтверджені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі ст.ст. 24, 56, 112, 114 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215, 224-228 ЦПК України, суд -
вирішив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 19 січня 2012 року виконавчим комітетом Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області, актовий запис №1 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.В. Козачук