донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.06.2007 р. справа №16/40
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Дзюби О.М.
суддів
Акулової Н.В. , Гези Т.Д.
за участю представників сторін:
від позивача:
Симонова З.Ю. (довіреність №4101 від 29.12.2006р.),
від відповідача:
Шипіцин О.В. ( довіреність б/н від 10.05.2007р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Закритого акціонерного товариства «Трест «Донбастрансбуд» м.Донецьк
на рішення
господарського суду
Донецької області
від
10.04.2007 року
по справі
№16/40 (суддя Манжур В.В.)
за позовом
Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» м.Донецьк
до
Закритого акціонерного товариства «Трест «Донбастрансбуд» м.Донецьк
про
стягнення 11783 грн. 78 коп.
У березні 2007року позивач, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради « Донецькміськтепломережа» м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача, Закритого акціонерного товариства «Трест «Донбастрансбуд» , заборгованості у сумі 10729,49грн., пені у сумі 182грн.80коп., 3% річних у сумі 188,16грн., інфляційні у сумі 683грн.33коп.
У ході розгляду справи позивач на підставі ст.22 ГПК України зменшив позовні вимоги та наполягав на стягненні основного боргу у сумі 9179,49грн., пені у сумі 166,42грн., 3% річних у сумі 189грн.28коп., інфляційні 750грн.41коп. (а.с.56-57).
Рішенням від 10.04.2007року господарський суд Донецької області (суддя Манжур В.В.) позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні», ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
Між Комунальним комерційним підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» м.Донецьк -позивач, та Закритим акціонерним товариством «Трест «Донбастрансбуд» -відповідач, 01.02.2006року укладений договір про постачання теплової енергії №73325 з протоколом розбіжностей та узгодження за окремими пунктами договору (а.с.6-8).
За умовами даного договору позивач зобов'язався поставляти теплову енергію до елеваторного вузла, вказаного власником будівлі, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та провести оплату за використану теплову енергію. Опалювальна площа приміщення складає 380,5 кв.м. (п.п.1.1, 1.2, 2.6). Поставка теплової енергії проводиться відповідачем при умовах 100% передоплати або оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до встановленим тарифам (п.3.2).
Пунктом 3.5 договору, узгоджений сторонами, визначено у випадках від цін на енергоносії, встановлені Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади або постачальниками енергоносіїв, тариф може змінюватися у більшу або меншу сторону без узгодження з абонентом.
Рішенням Донецької міської ради №4/2 від 11.09.2006р. затверджений тариф на опалення для усіх споживачів (крім населення) з 01.10.2006р. у розмірі 5,81грн. за 1 кв.м. з ПДВ та 197,56грн. за 1 Гкал з ПДВ, на гаряче водопостачання у розмірі 11,83грн. за 1 куб.м. з ПДВ. (а.с.19).
Як вказує позивач, ним у період з 15.10.2005р. до 01.01.2007р. була поставлена теплова енергія відповідачеві на суму 15229,49грн., що підтверджується актами на включення та відключення опалення (а.с.28-30). Включення опалення житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, здійснювалося на підставі рішення Донецької міської ради про початок опалювального періоду і тому акти на включення та відключення опалення підписані повноваженими на це представниками. Отже, висновок суду першої інстанції, що факт подачі теплової енергії підтверджується актами прийому передачі теплової енергії, є помилковим, який не вплинув на результат прийнятого рішення.
Відповідно до п.2.5.3 договору у випадках недопоставки, відсутності поставки теплової енергії відповідач зобов'язаний протягом доби усно та письмово повідомити про це позивача для складання двостороннього акту для проведення перерахунку. Відсутність такого повідомлення та акту свідчить про те, що відповідач отримував теплову енергію відповідно до умов договору і ця обставина інших доказів не потребує. Як вбачається із матеріалів справи, такий акт сторонами не складався. Більш того, відповідач отриману теплову енергію сплатив частково, тим самим своїми діями підтвердив отримання теплової енергії. Отже, внаслідок порушення вимог договору та ст.526 ЦК України за ним утворилася заборгованість у сумі 9179,49грн. Втім, 24.04.2007року після винесення господарським судом рішення, відповідачем було здійснено погашення заборгованості у сумі 9179,49грн., що підтверджується витягом із банківського реєстру від 24.04.2007року, який був наданий позивачем у судовому засіданні апеляційної інстанції. Однак, судова колегія не приймає даний документ як доказ своєчасного погашення заборгованості, оскільки на момент прийняття рішення дана сума не була погашена.
Пунктом 4.4 договору сторони передбачили відповідальність за своєчасну сплату отриманої теплової енергії у вигляді пені в розмірі 0,75% за кожен день прострочки от суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується підприємством протягом одного року з моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. Разом з тим, пунктом 5.1 договору визначили, що у випадках виникнення спорів по укладенню і виконанню умов договору сторони звертаються для вирішення спору до господарського суду України та спір розглядається в установленому порядку, відповідно до діючого законодавства України.
З огляду на рішення Конституційного Суду України №15 РП 12002 (справа про досудове врегулювання спору) використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здіснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» 1996р., який є діючим, статтею 3 визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приписами статті 612 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання відповідає за неможливість виконання, яке настало після прострочки, незалежно від його вини.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, боржником порушені договірні зобов'язання, тому позивачем правомірно нарахована пеня від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, яка складає суму 166,42грн.
Крім суми основного боргу та пені, позивачем на підставі статті 625 ЦК України заявлені вимоги про стягнення з відповідача індекс інфляції у сумі 750,41грн. та 3% річних у сумі 189,28грн. Задовольняючи вимоги позивача, місцевий господарський суд правильно встановив, що внаслідок порушення відповідачем умов договору, у останнього виникло зобов'язання щодо сплати боргу за отримані послуги у сумі 9179,49грн., пені у сумі 166,42грн., а також індекс інфляції у сумі 750,41грн. та 3% річних у сумі 189,28грн. на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Відповідачем не надано доказів щодо відсутності заборгованості перед позивачем на момент прийняття судового рішення.
Дослідивши матеріали справи судова колегія вважає, що позивач довів належними засобами доказування позовні вимоги у розумінні ст.33 ГПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження заявника скарги про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування судового акту судова колегія не вбачає.
Витрати по сплаті державного мита покладаються на заявника скарги у відповідності до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Трест «Донбастрансбуд» м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2007року у справі №16/40 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2007року у справі №16/40 залишити без змін.
Головуючий О.М. Дзюба
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС