Справа № 673/1235/17
Провадження № 2/673/647/17
02 листопада 2017 р. м. Деражня
Деражнянський районний суд
Хмельницької області
в складі : головуючого - судді Дворніна О.С.
при секретарі судових засідань ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за правилами ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В серпні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» через представника звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, зазначивши, що 19.02.2010 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір №б/н про надання кредиту в сумі 10200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
При цьому, відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів та дав свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та іншими банківськими нормативними актами, складає між ним та банком відповідний Договір, що підтверджується підписом у заяві.
Проте, в порушення вимог чинного цивільного законодавства України та зазначених умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 19.07.2017 року виникла заборгованість в загальному розмірі 17919,38 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача разом із відповідними судовими витратами по справі.
Представник позивача до суду не з'явився, надавши заяву про слухання справи у його відсутність, в якій вимоги позову підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, натомість подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає.
Дослідивши матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Судом об'єктивно встановлено, що 19.02.2010 року між банком та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання банківських послуг № б/н, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 10200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Наведені позивачем обставини в обґрунтування позовних вимог підтверджуються наявними в матеріалах справи анкетою-заявою позичальника ОСОБА_2, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою.
Так, із анкети-заяви позичальника встановлено, що ОСОБА_2 був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами банку та згоден, що його заява разом із зазначеними умовами, правилами та тарифами банку складає кредитний договір між ним та позивачем.
Згідно з п.1.1.2.7 укладеного договору відповідач зобов'язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.
Пунктом 2.1.1.7.6 договору передбачено, що при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій. Штраф враховується на окремому рахунку та підлягає сплаті в першу чергу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статі 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша кредитна установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом з'ясовано, що позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, тоді як відповідач ОСОБА_2, всупереч умовам кредитного договору порушив строки повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку станом на 19.07.2017 року склала 17919,38 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 7829,09 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 3446,78 грн., заборгованість за пеню - 5314,02 грн., а також нарахований відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) 829,49 грн..
Вирішуючи обґрунтованість вказаного позивачем розміру заборгованості, судом враховується, що кредитним договором було передбачено повернення коштів щомісячними платежами в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним.
Таким чином, оскільки відповідач дані умови порушив, то відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України та умов кредитного договору заборгованість по кредиту у розмірі 7829,09 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів належних йому відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Отже, оскільки борг по процентах станом на 19.07.2017 року становив 3446,78 грн. і на даний час він не сплачений, вимоги позивача про стягнення вказаної суми є обґрунтованими.
При цьому судом приймається до уваги те, що сумнівів у розрахунку боргу наданого позивачем немає, а жодних належних та допустимих доказів, які б вказували, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, стороною відповідача не надано.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5314,02 грн. та штрафу в загальному розмірі 1329,49 грн. (фіксована частина та процентна складова), суд враховує положення ст. 611 ЦК України, якою встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За п.1.1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених чинним договором, більше, ніж на 30 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.
Згідно з п.1.1.5.21 Умов та Правил надання банківських послуг, при непогашенні кредиту в строк, встановлений Графіком погашення кредиту, процентів і винагороди, заборгованість в частині своєчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на прострочену суму кредиту нараховується пеня, розрахунок якої здійснюється відповідно до розміру, встановленого в заяві на приєднання до дійсного Договору для процентів, з дня виникнення простроченої заборгованості. У випадку непогашення вказаного простроченого зобов'язання протягом 30 днів, всі платежі, що будуть сплачуватись після вказаної дати, являтимуться пенею, крім платежів, що направляються з урахуванням встановленої Договором черговості на погашення тіла кредиту.
Разом із цим, судом приймається до уваги, що згідно з положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Таким чином, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання зазначених положень Конституції України.
Зазначені висновки відповідають правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду України №6-2003цс15 від 21.10.2015 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що в позові банку в частині стягнення штрафів в сумі 500,00 грн. (фіксованої частини) та 829,49 грн. (процентної складової) слід відмовити, стягнувши при цьому 5314,02 грн. заборгованості за пенею.
Підсумовуючи зазначене, загальний розмір боргу за кредитним договором, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» становить 16589,89 грн. (7829,09 грн. тіло кредиту + 3446,78 грн. проценти за користування кредитом + 5314,02 грн. - заборгованість за пенею).
Крім того, згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалюється рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому враховуючи задоволення позовних вимог банку на 92,6 %, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1481,60 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 197, 208, 209 та 212-213 ЦПК України та ст.ст. 526, 527, 1049, 1050 та 1054 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.02.2010 року в сумі 16589 грн. 89 коп. (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 89 копійок) та судові витрати в розмірі 1481,60 грн..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Складання повного рішення було відкладено на строк не більше як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Хмельницької області через Деражнянський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_3