Справа № 464/3687/17 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П.
Провадження № 22-ц/783/6418/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія: 81
15 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Струс Л.Б.
суддів: Шандри М.М., Шеремети Н.О.
секретаря: Симець В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 31 серпня 2017 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про визнання дій державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м.Львова неправомірними, скасування постанови та зобов'язання до вчинення дій,
Оскаржуваною ухвалою відмовлено в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на постанову, дії та бездіяльність державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м.Львова.
Дану ухвалу оскаржило ПАТ «Львівгаз» подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду не відповідає фактичним обставинам справи та прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідно до ст..1, 11 ЗУ «Про виконавче провадження»(1999р) державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Зазначає, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали не звернув уваги на бездіяльність державного виконавця щодо не направлення на адресу ПАТ «Львівгаз» постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. Також вказує, що державний виконавець не мав підстав, для ствердження про відсутність майна у боржника, державний виконавець не здійснив перевірки кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Також суд не взяв до уваги той факт, що судовим наказом стягнуто з боржника 107 грн 30 коп судового збору та те, що судовий збір на сьогодні не сплачено, жодних доказів оплати не надано.
Просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 31 серпня 2017 року і постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу .
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про розгляд справи повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення скарги.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Матеріалами справи встановлено, що 10.10.2013 року відкрито виконавче провадження ВП №39938628 з примусового виконання судового наказу Сихівського районного суду м.Львова за заявою ПАТ «Львівгаз» про стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за спожитий природний газ.
В подальшому, 30.12.2013 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Проте, постанова стягувачу не надходила та про таку стало відомо лише у травні 2017 р. з відповіді на відповідний запит.
Виконавче провадження у відповідності до Порядку роботи з документами в органах ДВС, затвердженого Наказом МУЮ України №2274/5 від 25.12.2008 року - знищено (дані про вилучення та знищення виконавчого провадження а.с. 4-5).
29.05.2017 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» звернулось до суду із скаргою, в якій просило: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Сихівського ВДВС м.Львова ГТУЮ у Львівській області, щодо не направлення на адресу ПАТ «Львівгаз» постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві 30.12.2013; визнати дії державного виконавця Сихівського ВДВС м.Львова ГТУ у Львівській області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.12.2013 року неправомірними.;скасувати постанову державного виконавця Сихівського ВДВС м.Львова ГТУЮ у Львівській області, щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.12.2013; зобов'язати державного виконавця Сихівського ВДВС м.Львова ГТУЮ у Львівській області відновити виконавче провадження на підставі судового наказу №1319/10518/2012.
Відмовляючи у задоволенні скарги місцевий суд виходив з того, що в ході виконавчого провадження державним виконавцем вжито усі необхідні заходи з метою належного виконання судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ. Повернення виконавчого документа відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, про що внесено відомості до Єдиного реєстру виконавчих проваджень, доступ до якого має кожна зі сторін виконавчого провадження. Знищення виконавчого провадження здійснено з дотриманням відповідних строків та порядку.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2013 року було відкрито виконавче провадження по виконанню судового наказу від 02.11.2012 року у справі №1319/10518/2012. Постановою від 30.12.2013 року виконавчий документ було повернуто стягувачеві після проведення ряду виконавчих дій, а саме здійснення запитів стосовно майна у боржника; складення акту у квартирі боржника про відсутність майна, на яке могло б бути звернено стягнення та відповідно не виявлення можливості стягнення боргу згідно виконавчого документу.
При цьому, окрім наведеного вище, колегія суддів зважає і на те, що заявником протягом розумного строку не було вжито активних дій при здійсненні виконавчого провадження, а саме протягом більш як чотирьох років не вживались заходи по ознайомленню з виконавчим провадженням; отримання інформації щодо його ходу; не перевірялись конкретні, вжиті державним виконавцем заходи щодо виконання виконавчого документу, тощо. При цьому, заявник, як учасник виконавчого провадження взмозі був з часу відкриття виконавчого провадження, відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №43/5 від 20.05.2003 року знайомитись із інформацією, у вільному для нього доступі, про хід виконання судового рішення та відповідно реагувати на порушення певних його прав чи інтересів при здійсненні такого у розумні строки.
Європейським Судом з прав людини в справі «Каракуця проти України» не встановлено порушення права доступу до суду, у зв'язку з тим, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді справи протягом одного року та восьми місяців.
Подання ж скарги після майже чотирирічного терміну з часу ухвалення судового рішення та більш як трирічного терміну з дня закінчення його виконання слід вважати зловживанням своїми правами сторони виконавчого провадження та відповідно вказане свідчить про безпідставність скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" - відхилити.
Ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 31 серпня 2017 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий
Судді