465/4714/17
Іменем України
20.11.2017 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого суддя Ванівського Ю.М.
при секретарі Школьнікової К.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови №171 від 20 липня 2017 року,-
Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови №171 від 20 липня2017 року,-
Позовні вимоги мотивує тим, що 20 липня 2017 року Адміністративною комісією при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради складено постанову №171 від 20 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 за порушення ст.152 КУпАП, однак позивач вважає, що вищевказана постанова є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що в даному випадку ОСОБА_1, як особа, на яку склали адміністративний протокол, не може нести відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачено ст. 152 КУпАП в силу невчинення цього діяння.
Наголошує на тому, що вищевказаною нормою передбачена відповідальність особи за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів. Пунктом. 20.1.24 Правил благоустрою міста Львова, затверджених Львівською міською радою №376 від 21.04.2011 року передбачено накладення стягнень за самочинне встановлення літніх майданчиків, відгороджень, постійних і тимчасових огорож, риштувань, дорожніх знаків, кіосків яток стаціонарних, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та несвоєчасна їх перереєстрація, самовільне паркування автомобілів у межах зони паркування. Отже, самочинне встановлення літніх майданчиків є порушенням правил благоустрою міста Львова, однак відповідальність за них може нести особа, яка вчиняла це діяння, оскільки Конституцією України передбачено принцип особистої відповідальності. Представник позивача також посилається на ст. 14 КупАП, та п.1 ч.2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», та вважає, що працівник підприємства не може бути тією особою, яка відповідальна за дотримання правил благоустрою в частині встановлення літніх майданчиків, тому і не може бути суб'єктом, відповідальним за невиконання вказаних обов'язків. Окремо зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на посаді офіціанта, і в його обов'язки не входить встановлення літнього майданчика.
Більше того представник позивача акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 не повідомлено про дату , час та місце розгляду засідання адміністративної комісії, посилається на ст. 268 КУпАП, а саме про те, що справа про адміністративне правопорушення в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Зазначає про відсутність повістки від комісії щодо розгляду справи, а також можливості реалізації своїх прав у повному обсязі. На основі вищевикладення просить позовні вимоги задоволити.
Крім того, просить поновити строк на звернення до адміністративного суду, оскільки 09 серпня 2017 року було отримано примірник вищевказаної постанови та 11 серпня 2017 року надіслано у Франківський районний суд м. Львова.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явився, проте на адресу суду надійшла заяву про слухання справи у відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить задоволити.
Представник відповідача будучи належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, проте надали на адресу суду клопотання про доручення до матеріалів справи доказів вчинення.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.
Адміністративний позов про скасування постанови №171 від 20 липня 2017 року розглядається у порядку адміністративного судочинства, як це передбачено відповідно до вимог ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено, що постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Судом встановлено, що інспектором ВКБМ «Муніципальна дружина» ОСОБА_2 на ОСОБА_1 складено протокол про те, що 30.06.2017 року о 16:43 год. за адресою АДРЕСА_1 виявлено факт самочинного встановлення літнього майданчика без дозволу.
13.07.2017 Адміністративною комісією при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради скеровано повідомлення про необхідність з'явитися на 11:00 год. 20 липня 2017 року для розгляду протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1, що підтверджується списком №103 Львівського поштампу рекомендованих листів.
Постановою №171 від 20 липня 2017 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано а межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.4 ст. 99 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відтак, ОСОБА_1 була направлена Франківською районною адміністрацією оскаржувана постанова 23 липня 2017р., яку позивач отримала 09 серпня 2017р., а позов подано до суду 11.08.2017р., тобто в межах строку наданого законом для оскарження постанови.
Пунктом 20.1.24 Правил благоустрою міста Львова, затверджених Львівською міською радою №376 від 21.04.2011 року передбачено накладення стягнень за самочинне встановлення літніх майданчиків, відгороджень, постійних і тимчасових огорож, риштувань, дорожніх знаків, кіосків яток стаціонарних, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та несвоєчасна їх перереєстрація, самовільне паркування автомобілів у межах зони паркування.
Статтею 152 КУпАП передбачена відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою території населених пунктів. Відповідно до вищевказаної статті суб'єктом вищевказаного правопорушення є як громадяни, так і посадові особи.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права и свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення, враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Рішення Європейського Суду з прав людини зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 КАС України, вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справи.
У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ відзначив, що, як правило, національні суди, зокрема суд першої інстанції, повинні оцінити подані їм докази.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до п. 1 ст. 76 КАС України пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не було надано до суду жодного належного чи допустимого доказу, який би підтверджував правомірність винесення постанови саме на ОСОБА_1. Суб'єктивна сторона правопорушення за ст.152 КУпАП - громадянин, посадова особа. Проте, ОСОБА_1 не є посадовою особою, який самовільно встановив літній майданчик за адресою АДРЕСА_1
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
На основі вищевикладеного, керуючись ст. 245, 251, 256 КУпАП, ст.11,69,70,71,159,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України;
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови №171 від 20 липня 2017 року - задоволити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення 171 від 20 липня 2017 року винесену відносно ОСОБА_1 про накладення стягнення у вигляді 1700 грн. за ст. 152 КУпАП - скасувати.
На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя Ванівський Ю.М.