донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
30.05.2007 р. справа №45/38
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Дзюби О.М.
суддів
Акулової Н.В. , Гези Т.Д.
за участю представників сторін:
від позивача:
Горбань О.Є (довіреність №31-4016 від 19.03.2007р.),
від відповідача:
Миронець О.В. (довіреність №014-2488 від 10.08.2006р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" м.Нікополь Дніпропетровської області
на рішення
господарського суду
Донецької області
від
28.03.2007 року
по справі
№45/38 (суддя Плотницький Б.Д.)
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" м.Нікополь Дніпропетровської області
до
Закритого акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром" м.Єнакієве Донецької області
про
стягнення 1232грн.54коп.
У лютому 2007року позивач, Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства «Єнакіївський коксохімпром», м.Єнакієве про стягнення суми вагової недостачі коксової продукції у сумі 1232грн.54коп.
Рішенням від 04.04.2007року господарський суд Донецької області (суддя Плотницький Б.Д.) у задоволені позову відмовив, у зв'язку з безпідставністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить рішення суду скасувати. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні», ст.ст.44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Між Відкритим акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» м.Нікополь (позивач) та Закритим акціонерним товариством «Єнакієвський коксохімпром» м.Єнакієве (відповідач) 20.12.2004р. був укладений договір №685/4592 на поставку коксової продукції з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей щодо п.6.1 договору №4592/685 від 20.12.2004р. Відповідно до умов даного договору відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу коксову продукцію в асортименті, за ціною та кількістю, оговорених у специфікаціях, оформлених у виді додатків до даного договору, які є невід'ємною його частиною, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість на умовах 100% передоплати за кожну узгоджену партію (п.4.1 договору) (а.с.8-13).
19.08.2005р. на адресу позивача надійшли вагони з коксовою продукцією у справному стані, без ознак розкрадення та втрати, у зв'язку з чим вантаж був виданий органом транспорту комбінату без перевірки ваги згідно статті 52 Статуту Залізниць України 19.08.2005р., про що свідчить відмітка в залізничних накладних №52410549,52410459 (а.с.20-21).
За умовами договору (п.6.1) приймання продукції по кількості здійснюється у відповідності з Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» №П-6 від 15.06.1965р. (з доповненнями та змінами).
Як вбачається із матеріалів справи, при прийманні коксової продукції по кількості та зважуванні вантажу на 100-тоних тензометричних вагонних вагах позивачем виявлена недостача -2,6тн, про що складені акти за №3887/1 від 19.08.2005р. Прийомка продукції була зупинена для здійснення виклику представника відповідача для участі в подальшої прийомки продукції (а.с.15).
20.08.2005року прийомка продукції була продовжена комісійно за участю представників відповідача Сорокіної Т.Ф., діючої на підставі довіреності №012-229 від 24.01.2005р. (а.с.18). За результатами прийомки була виявлена недостача продукції у кількості 2,6тн (з урахуванням норми природної втрати за сухою вагою 1,385тн.) на загальну суму 969,50грн., про що були складений акт прийомки за №3887/2 від 20.08.2005р. (а.с.16). Даними актами встановлено, що недостача продукції виникла в результаті неправильного вказання маси вантажу вантажовідправником.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що господарський суд Донецької області обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем порушені правила приймання продукції за кількістю, які встановлені Інструкцією П-6, а саме:
- акт прийомки продукції №3887/1 від 19.08.2005року в порушення п.п.9,25 Інструкції П-6 складені не в момент видачі її органом транспорту. Як вбачається із гр.4 залізничної накладної вагон завантажений до повної місткості, висота шапки складає 300-500мм, але при прийомці продукції даний факт не відображений. Причини несвоєчасної прийомки продукції в акті не вказані, що є порушенням п.5 абз.2 п.25 Інструкції П-6.
Крім того, в акті не зазначено, що продукція знаходилася на відповідальному збереженні.
- пункт 11 акту прийомки №3887/2 від 20.09.2005р. містить відомості, що на момент прийомки продукції рахунок-фактура позивачем не отриманий. Згідно з п.12 Інструкції П-6 продукція приймається по транспортним та супровідним документам (рахункам-фактурам, специфікаціям, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника. При відсутності всіх або деяких з перерахованих документів одержувач складає акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які документи відсутні. У тих випадках, коли після отримання рахунку-фактури буде встановлено, що кількість прийнятої по акту про фактичну наявність продукції, що поступила менш ніж вказано у рахунку-фактурі, повинен складатися акт відповідно до п.п.16,20,25 Інструкції П-6. Як вбачається із матеріалів справи, даний акт не складався.
- договором сторони визначилися виклик представника постачальника телеграмою, але в матеріалах справи відсутні доказі направлення такої телеграми.
- пункт 14 Інструкції П-6 передбачає перевірку ваги нетто у порядку, передбаченому стандартами, технічними умовами та іншими обов'язковими правилами сторін, а п.27 Інструкції П-6 передбачає додаток документів, які можуть свідчить про причини недостачі продукції. Господарський суд правомірно встановив, що розрахунок до позовної заяви не містить відомостей, яким чином позивач вивів показник загальної вологи, без відбору контрольної проби для перевірки загально вологи продукції, передбачений ДСТУ 322-12-2-94 «Порядок приймання коксу доменного...» та визначив відповідальну недостачу.
За такими висновками надані акти не можуть бути підставою для задоволення вимог за даним позовом.
Однією із позовних вимог є вимоги про стягнення вартості вагової недостачі на підставі ст.24 Статуту залізниць України. Вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки даною статтею передбачено відповідальність за усі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в накладній Крім того, позивачем не надано ніяких доказів щодо стягнення залізницею штрафу у відповідності до ст.122 Статуту залізниць України.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, акти прийомки продукції за кількістю, які знаходяться в матеріалах справи, не відповідають вимогам Інструкції П-6, а тому не можуть бути доказами у справі.
Враховуючи викладене, судова колегія, вважає, що суд першої інстанції правовірно відмовив у задоволені позовних вимог у зв'язку з недоведеністю.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника по справі.
Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» м.Нікополь Дніпропетровської області на рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2007р. у справі №45/38 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2007р. у справі №45/38 залишити без змін.
Головуючий О.М. Дзюба
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС