донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.05.2007 р. справа №9/23
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Стойка О.В.
суддів
Діброви Г.І. , Волкова Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача:
Бречка В.М. - директор (за Статутом), Масалітіна А.Ю. (за довір.),
від відповідача:
Небера В.В. (за довір.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями “Екопрод А.Т.» м.Волноваха Донецької області
на рішення (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
19.03.2007 року
по справі
№9/23
за позовом
Приватного малого виробничого підприємства “Юніон» м.Краматорськ Донецької області
до
Акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями “Екопрод А.Т.» м.Волноваха Донецької області
про
стягнення заборгованості в сумі 222430грн.37коп..
У січні 2007 року до господарського суду Донецької області звернулось Приватне мале виробниче підприємство “Юніон» м.Краматорськ Донецької області (позивач) із позовом до Акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями “Екопрод А.Т.» м.Волноваха Донецької області (відповідач) про стягнення боргу в сумі 204871грн.60коп., інфляційних - 15 474грн.96коп. та 3% річних - 2 083грн.81коп. на загальну суму 222 430грн.37коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір №0506 від 05.06.2006р. на виконання ремонтно-будівельних робіт (далі -Договір), акти прийому виконаних підрядних робіт, акт звірки взаєморозрахунків, відомості платіжних документів.
У порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою №14/03 від 14.03.2007р. звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, а також на рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачеві в межах заявленої до стягнення суми.
Господарським судом клопотання позивача про забезпечення залишено без задоволення, як необґрунтоване, оскільки доказів в підтвердження наявності підстав, які б утруднили або зробили неможливим виконання судового рішення в подальшому позивачем надано не було.
У відзиві на позов відповідач визнав позовні вимоги частково, а саме в частині оплати згідно до акту №01 в сумі 12 479грн.20коп. та згідно до акту №02 в сумі 101 719грн.44коп., оскільки на його думку, позивач самостійно та без попередження відступив від умов Договору та допустив недоліки у роботі, тому в порядку ч.1 ст.875 ЦК України відповідач, як замовник, має право вимагати відповідного зменшення плати за роботу.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.03.2007р. позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю.
Свої вимоги відповідач обґрунтував тим, що при винесенні рішення господарським судом було порушено норми матеріального та процесуального права.
Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні», ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2006р. між сторонами був укладений Договір на виконання ремонтно-будівельних робіт №0506, згідно якого відповідач, як замовник, доручає позивачеві, як підряднику, виконання робіт по очищенню внутрішніх поверхонь силосів сховища 18 000 т у строк до 30.06.2006р. та ремонту міжпанельних швів корпусу сховища 18 000 т відділення «Комбікормовий» у строк до 31.07.2006р.
Відповідно до п.2.1 Договору об'єм та вартість виконаних робіт встановлюється згідно до договірної ціни та кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною Договору.
Умовами Договору, а саме п. 2.3., сторони передбачили, що Замовник зобов'язується здійснити оплату відповідно виконаних робіт, за фактично виконані об'єми робіт, згідно з актами прийому-здачі (Ф-2) на протязі 5 банківських днів з моменту підписання акту.
На виконання умов Договору позивач виконав ремонтно-будівельні роботи загальною вартістю 242 871грн.60коп., що підтверджується актами прийму-здачі виконаних підрядних робіт №01 за червень 2006р., №02 за липень 2006р. та актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2006р. по 30.09.2006р. Вказані акти були підписані обома сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств (а.с.10-13).
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.2.3 Договору, відповідач частково перерахував позивачеві кошти за виконані роботи у сумі 38000грн. 00коп., що підтверджується банківськими відомостями платіжних документів за період з 01.06.2006р. по 01.12.2006р. та з 20.06.2006р. по 30.11.2006р. (а.с.16-17).
Оскільки відповідачем не надано до суду будь-яких інших доказів перерахування на рахунок позивача заборгованості за договором №0506 від 05.06.2006р. в сумі 204 871грн.60коп., судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблений правильний висновок, щодо існування даної заборгованості на теперішній час.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про необґрунтованість вимог відповідача щодо зменшення плати за роботу виходячи з наступного.
Посилання заявника апеляційної скарги на той факт, що позивач самостійно без попередження відповідача відступив від умов договору та допустив недоліки у роботі спростовуються матеріалами справи, а саме підписаними без зауважень обома сторонами актами приймання виконаних робіт №01 та №02.
Згідно вимог ст.852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Оскільки відповідачем не представлено суду доказів про виявлення допущених позивачем у роботі відступів від умов договору №0506 від 05.06.2006р. або недоліків, судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблений правильний висновок щодо втрати відповідачем права посилатися на такі відступи або недоліки. Інших доказів, допущених позивачем порушень при проведенні робіт за Договором, відповідач суду не надав. Таким чином, суд робить висновок про необґрунтованість вимог відповідача щодо зменшення суми боргу.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 204871грн.60коп., інфляційних - 15 474грн.96коп. та 3% річних - 2 083грн.81коп. на загальну суму 222 430грн.37коп., тому судова колегія вважає, позовні вимоги Приватного малого виробничого підприємства «Юніон» м.Краматорськ Донецької області в цій частині обґрунтованими, доведеними належними чином та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 19.03.2007 року у справі №9/23 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, через що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 1112,15 грн. слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями “Екопрод А.Т.» м.Волноваха Донецької області залишити без задоволення,
рішення господарського суду Донецької області від 19.03.2007 року у справі №9/23 - без
змін.
Головуючий О.В. Стойка
Судді: Г.І. Діброва
Р.В. Волков
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС