донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.05.2007 р. справа №16/3
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Дзюби О.М.
суддів
Акулової Н.В. , Гези Т.Д.
за участю представників сторін:
від позивача:
не з*явився,
від відповідача:
Телешева О.М. (довіреність №52 від 26.03.2007р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російська хімічнакомпанія» м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Ківі» м.Севастополь
на рішення господарського суду
Донецької області
від
27.03.2007 року
по справі
№16/3 (суддя Азарова З.П.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Ківі» м.Севастополь
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російська хімічнакомпанія» м.Донецьк
про
стягнення 19757,28грн.
У січні 2007року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Ківі» м.Севастополь -пред'явив у господарському суді позов до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російська хімічна компанія» м.Донецьк, про стягнення 19759грн.28коп., у т.ч.: пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань у сумі 3148грн.68коп., знижки вартості товару у сумі 2071грн.50коп., збитків у сумі 4537грн.10коп., моральної шкоди у сумі 10000грн.00коп.
Рішенням від 27.03.2007року господарський суд Донецької області (суддя Азарова З.П.) позовні вимоги задовольнив частково в частині стягнення пені у сумі 3148грн.68коп. В іншій частині відмовив, у зв'язку з недоведеністю.
В апеляційній скарзі позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Ківі» м.Севастополь, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні 5% знижки за договором, стягненні неотриманого прибутку і моральної шкоди. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-російська хімічна компанія» м.Донецьк, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення пені у сумі 3148,68грн.. Прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені на суму ПДВ, яка складає суму 2623,87грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення №№6519500,622052,6416221. Приймаючи до уваги те, що позивач не використав наданого законом права на участь свого представника в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, про поважність причини не повідомив, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати апеляційні скарги за відсутності представника позивача, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Ківі» м.Севастополь заперечує, та вважає рішення суду в цій частині законним та обґрунтованим., тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні», ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з таких підстав.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно зі ст.11 ЦК України, є договори та інші правочини.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.07.2006року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Ківі» м.Севастополь (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-російська хімічна компанія» м.Донецьк (відповідач) був укладений договір поставки №53, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар за специфікацією у строк до 40 календарних днів з моменту попередньої оплати вартості товару. Загальна сума поставки товару складає 41429грн.96коп. (а.с.14-17).
Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджено, що договірні зобов'язання щодо попередньої оплати вартості товару (п.4.1 договору) позивачем виконані у повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення №553 від 19.07.2006року на суму 41429грн.96коп. (а.с.21). Тоді як, відповідачем взяті на себе договірні зобов'язання виконані неналежним чином. Товар був поставлений з порушенням строку, а саме:16.10.2006р., що є порушенням зобов'язань у розумінні ст.610 ЦК України.
Забезпечення виконання зобов'язань одним із способів (неустойка, порука, застава тощо) передбаченим статтею 546 ЦК України, створює зобов'язальні правовідношення між кредитором та боржником.
Пунктом 7.1 договору поставки №53 сторони передбачили договірну відповідальність у вигляді пені 0,2% від суми недопоставленого у строк товару.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Однак, згідно з ч.3 ст.6 ЦК України сторони за договором можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та регулювати відношення між собою на свій розсуд. Отже, встановлений договором розмір пені, відповідно до якого нарахована позивачем сума 3148,68грн., підставно задоволена господарським судом.
Твердження заявника апеляційної скарги, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російська хімічна компанія» м.Донецьк, що сума податку на додану вартість не може враховуватись при визначенні розміру штрафних санкцій, до уваги судовою колегією не приймається, оскільки оплата товару була здійснена за рахунком ХР-00084 від 11.07.2006р., у т.ч. ПДВ у сумі 6905,00грн., про що свідчить платіжне доручення №553 від 19.07.2006року (а.с.21). Податок не є вартістю товару. Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що до складу вартості товару входить податок на додану вартість, тому неустойка повинна нараховуватися, виходячи з вартості товару разом з ПДВ.
Щодо позовних вимог про стягнення знижки вартості товару у сумі 2071грн.50коп., збитків у сумі 4537грн.10коп. та моральної шкоди у сумі 10000грн.00коп. у задоволені яких суд першої інстанції відмовив у зв'язку з недоведеністю, судова колегія погоджується з даним висновком з наступного:
- укладеним договором №53 сторони не передбачили умови знижки на вартість товару, а надана до позову копія листа №37 від 19.09.2006р. не може бути доказом заявлених вимог в частині стягнення знижки 5% на поставлений товар, оскільки підписаний керівником представництва ВАТ «Самарський трансформатор», тоді як договір №53 був укладений з ТОВ «Українсько-російська хімічна компанія» м.Донецьк. Крім того, вказаний лист можна розцінювати зміну умов договору однією із сторін. Тоді як, згідно ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається.
- у стягнені збитків, у вигляді неотриманого прибутку у сумі 4537грн.10коп., завданих йому внаслідок невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару за договором №4 від 21.06.2006 з ЗАТ СК «Алвіта», господарський суд правильно відмовив у задоволені цих вимог, оскільки у порушення ст.33 ГПК України позивачем не доведено, що продукція, яку поставив відповідач, мала спрямуватися саме на виготовлення пристроїв за договором №4, укладеним 21.06.2006року між позивачем та ЗАТ СК «Алвіта» (а.с.11). Крім того, договір №53 укладено 11.07.2006року, тобто після укладення договору №4 від 21.06.2006року. Таким чином, позивачем в частині вимог збитків у вигляді неотриманого прибутку недоведено причинно-наслідкового зв'язку між простроченням виконання договірного зобов'язання відповідачем та простроченням позивача за договором з ЗАТ СК «Алвіта».
Твердження позивача, що нарахована ЗАТ СК «Авліта» неустойка на підставі п.4.2 договору №4 є неотриманим прибутком, судова колегія не приймається, оскільки неустойка не може бути прибутком у розумінні ст.225 ГК України. Крім того, відповідно до частини другої ст.623 ЦК України на кредитора покладається обов'язок доказати розмір збитків, які спричинені йому порушенням зобов'язань. При цьому позивач повинен не тільки підрахувати розмір спричинених йому збитків, але, як правило, підтвердити їх документально. В даному випадку, будь-яких доказів про сплату неустойки, що вона є збитками, позивачем не надано.
- що ж стосується відшкодування моральної шкоди у сумі 10000грн, яка, на думку позивача, завдана внаслідок порушеного права на підставі ст.23 ЦК України, судом першої інстанції також правомірно відмовлено у задоволені цих вимог, оскільки закон пов'язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи. В даному випадку, в матеріалах справи позивачем не надані докази, які б свідчили про порушення його права. Витребувані у відповідності до ст.38 ГПК України господарським судом від позивача додаткові докази в обґрунтування заявлених збитків та моральної шкоди позивач не виконав (а.с.59,73).
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку, що позивачем в повній мірі не доведено наявності умов, за яких виникає цивільно-правова відповідальність, а відтак господарський суд правомірно відмовив у вимогах позивача в частині відшкодування збитків в сумі 4537грн.10коп та моральної шкоди у зв'язку з недоведеністю у розумінні ст.33 ГПК України.
Інші доводи, наведені в апеляційних скаргах до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Приймаючи до уваги викладене, за результатами апеляційного провадження судова колегія вважає, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2007року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не можуть бути підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російська хімічна компанія» м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Ківі» м.Севастополь на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2007року у справі №16/3 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2007року у справі №16/3 - залишити без змін.
Головуючий О.М. Дзюба
Судді: Н.В. Акулова
Т.Д. Геза
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС