27.11.2017 Справа № 756/11241/16-ц
№756/11244/16-ц
№2/756/969/17
Іменем України
20 листопада 2017 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Тітова М.Ю.
за участю секретаря Лісовенка О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивачу на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1. У лютому 2008 року позивач довірила керуванням даним транспортним засобом дружині свого рідного брата - ОСОБА_2 Починаючи з 2008 року автомобіль фактично перебував в користуванні сім'ї брата позивача, який самостійно займався його технічним обслуговуванням, а тому позивач тривалий час не приділяла уваги технічному стану автомобіля. Лише в листопаді 2014 року, після розірвання шлюбу між братом позивача та відповідачем, автомобіль знову перейшов в користування позивача, після чого вона помітила, що автомобіль містить пошкодження. Позивач дізналася, що такі пошкодження виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю відповідача, що трапилась у 2009 році. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.06.2009 відповідача визнано винною у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди. Вартість матеріального збитку, завданого позивачу, визначений у звіті про оцінку матеріального збитку від 22.08.2016 та становить 16813,83 грн. Посилаючись на п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 16813,83 грн. в якості компенсації матеріальних збитків, нанесених її майну - автомобілю НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02.06.2009, та стягнути з відповідача судовий збір у сумі 551,20 грн.
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити.
Відповідач та її представник проти задоволення позову заперечували, посилаючись на недоведеність обставин, викладених у позові, та пропуск позивачем строку позовної давності без поважних причин.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 21.08.2007 (а.с. 4).
Довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Козоріз Л.М. 05.02.2008, позивач уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси в органах Державтоінспекції, на станціях, підприємствах технічного обслуговування та ремонту ТЗ, з питань обслуговування та ремонту автомобіля НОМЕР_1, з правом експлуатації вищезазначеного автомобіля. Довіреність видана терміном на три роки і дійсна до 05.02.2011 (а.с. 5).
02.06.2009 близько 08 год. 20 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2, по вул. Дегтярівській в м. Києві, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_3, що призвело до пошкодження транспортного засобу.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.06.2009 відповідача ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с. 6)
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У відповідності до положень ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В обґрунтування вимог про стягнення збитків в розмірі 16813,83 грн. позивач посилається на Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу № 400/8-16 від 22.08.2016, виконаного ФОП ОСОБА_4 Згідно з вказаним звітом огляд транспортного засобу та його оцінка проводилися оцінювачем 18.08.2016, тоді як дорожньо-транспортна пригода, винуватицею якої є відповідач, трапилась у червні 2009 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частина 1 ст. 58 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного позивачу не містить доказів того, що зазначені у ньому пошкодження транспортного засобу виникли саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 02.06.2009. До того ж оцінка автомобіля проведена більш ніж через сім років після дорожньо-транспортної пригоди. Інші докази в обґрунтування вартості матеріального збитку позивачем не представлені та в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням особливостей правил стягнення шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, викладених у ст. 1187 ЦК України, відповідальність виникає при наявності шкоди; протиправної поведінки заподіювача шкоди; наявності причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.
В матеріалах справи відсутні належні та обґрунтовані докази спричиненої шкоди, її розміру, не доведений причинний зв'язок між противоправною дією відповідача та спричиненою шкодою.
Всі зазначені обставини у їх сукупності свідчать про безпідставність та недоведеність вимог позивача.
З викладеного, керуючись ст. 209 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: М.Ю. Тітов