Справа № 755/9535/17
"23" листопада 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарях - Томіленку В.В., Чуб Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, ГУ Національної поліції у м. Києві, Київської місцевої прокуратури № 4, Прокуратури м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути на його користь з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 100 000 000 гривень моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.11.2010 року слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Воробей О.П. відносно нього, ОСОБА_1, було порушено кримінальну справу № 04-25390 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 358 КК України. 15.12.2010 року слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Воробей О.П. було прийнято постанову про притягнення його, ОСОБА_1, як обвинуваченого та про пред'явлення йому: звинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 358 КК України. 15.12.2010 року слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Воробей О.П. було прийнято постанову про зупинення досудового слідства у кримінальній справі № 04-25390 та оголошено його, обвинуваченого ОСОБА_1, у розшук. 15.12.2010 року слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Воробей О.П. було прийнято постанову у кримінальній справі № 04-25390 про оголошення його, обвинуваченого ОСОБА_1, у міжнародний розшук. 22.12.2010 року постановою Дніпровського районного суду м. Києва (суддя Ластовка Н.Д.) було надано дозвіл на затримання та доставления його до суду під вартою протягом 48 годин після доставки затриманого до Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві. 07.02.2011 року постановою Дніпровського районного суду м. Києва (суддя Стрижеус A.M.) відносно нього було обрано запобіжний захід у виді взяття під варту та доставления до суду під вартою протягом 48 годин. 23.02.2011 року Генеральна прокуратура України направила до Федерального департаменту юстиції та Поліції Швейцарської конфедерації листа вихідний № 14/3-33939 з клопотанням від 14.02.2011 року затримати та видати його Україні. 08.08.2011 року наказом № В 222'581 VOM/MAU Департаменту Юстиції та Поліції Швейцарської Конфедерації до нього було застосовано тимчасовий екстрадиційний арешт, 06.08.2011 року його було арештовано, у зв'язку з чим він утримувався під вартою у тюрмі кантону Цюрих (Швейцарія) у період з 06.08.2011 року по 21.09.2011 року. 06.07.2012 року Швейцарської Департамент Юстиції та Поліції Швейцарської конфедерації своїм рішенням відмовив у задоволенні клопотання Генеральної прокуратури України, вихідний № 14/3-33939, про затримання та видачу його Україні, виплативши йому при цьому компенсацію у розмірі 50000 швейцарських франків у зв'язку з безпідставним арештом та утриманням під вартою. 03.01.2013 року у зв'язку з набуттям з 20.11.2012 року чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України матеріали досудового розслідування у кримінальній справі № 04-25390 щодо обвинувачення його були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110040000074 від 03.01.2013 року відносно нього за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 358 КК України. 02.09.2013 року старшим слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві Полєвим І.О. складено повідомлення про підозру його у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 358 КК України, у кримінальному провадженні № 12013110040000074 від 03.01.2013 року. 02.09.2013 року Генеральна прокуратура України повторно направила до Федерального департаменту Юстиції та Поліції Швейцарської конфедерації листа вихідний № 14/2/1-33939-11 з клопотанням від 30.08.2013 року про його видачу. 27.04.2015 наказом Департаменту Юстиції та Поліції Швейцарської Конфедерації до нього було застосовано тимчасовий екстрадиційний арешт, 28.04.2015 року його було арештовано, у зв'язку з чим він у період з 28.04.2015 року по 27.07.2015 року утримувався під вартою у тюрмі кантону Цюрих (Швейцарія). 25.07.2015 року постановою старшого слідчого Слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві Сідіча С.Ю. було відновлене досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110040000074 відносно підозрюваного ОСОБА_1 27.07.2015 року його було екстрадовано зі Швейцарії до України. 27.07.2015 року старшим слідчим Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві Сідічем О.Ю. йому було вручене повідомлення про підозру від 02.09.2013 року про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 1 ст. 358 КК України. 28.07.2015 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Бірси О.В. у справі № 755/14513/15-к від 28.07.2015 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Сідіча СЮ. та обрано відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі у межах 60 діб по 22.09.2015 року, при цьому визначено грошову заставу у розмірі 4 019 000 гривень. У період з 28.07.2015 року та по 21.10.2015 року він, ОСОБА_1, утримувався під вартою у Київському слідчому ізоляторі. 21.10.2015 року ухвалою Слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Бугіля В.В. було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Баранюка Є.В. про продовження строку тримання його під вартою та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, під яким він перебував у період з 21.10.2015 року по 19.12.2015 року. 18.12.2015 року ухвалою Слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Бірси О.В. у справі 755/14513/15-к , з уточненням ухвали від 23.12.2015 року, було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Столярчука Є.В. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді мого домашнього арешту. В обґрунтування вказаного судового рішення слідчий суддя послалася на те, що в силу свого статусу адвоката ОСОБА_1 не є підозрюваним у кримінальному провадженні № 12013110040000074 у розумінні ч. 1 ст. 42 КПК України, оскільки ОСОБА_1 у порядку регламентованому ст.ст. 276-279, 481, як адвокат, Генеральним прокурором України, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень не повідомлявся. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням процесуальний керівник прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 Столярчук Є.В. звернувся до Апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу від 18.12.2016 року, від якої відмовився заявою від 13.09.2016 року. 13.09.2016 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва у справі № 11-сс/796/307/2016р. було прийнято вказану відмову прокурора від апеляційної скарги. Таким чином, ухвалою Слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Бірси О.В. у справі 755/14513/15-к від 18.12.2015 року було встановлено факт незаконного повідомлення його про підозру від 02.09.2013 року, а відтак і незаконність всіх слідчих (процесуальних) дій слідчих органів досудового розслідування та прокурорів у даному кримінальному провадженні відносно нього, ОСОБА_1, у період з 15.12.2010 року по 18.12.2015 року, тобто протягом 1 823 днів. Таким чином, у зв'язку з встановленням слідчим суддею Бірсою О.В. в ухвалі від 18.12.2015 факту незаконного повідомлення його про підозру від 02.09.2013 року, у нього виникло право відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями: слідчих СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві; прокурорів Прокуратури Дніпровського району м. Києва, прокурорів Київської місцевої прокуратури № 4, слідчих СУ ГУ МВС України у м. Києві, прокурорів Прокуратури м. Києва, слідчих суддів Дніпровського районного суду м. Києва, слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва, суддів Апеляційного суду м. Києва, які полягали в здійсненні незаконних слідчих (процесуальних) дій, прийнятті незаконних процесуальних рішень та ухваленні неправосудних судових рішень відносно нього. В результаті таких незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду було завдано значної моральної шкоди. Досудове та судове слідство відносно нього загалом тривало у період з 15.12.2010 року по 18.12.2015 року протягом 1 823, з яких протягом 224 днів він перебував під вартою, а протягом 60 - під домашнім арештом, через що він зазнав та досі зазнає втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, заподіяних йому незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду. Зазначене виразилося в: приниженні його честі та гідності, престижу та ділової репутації - незаконне звинувачення переслідування його органами досудового розслідування, саме по собі перебування в слідчому ізоляторі іноземної та своєї держави та (без можливості нормального спілкування та проводити побачення зі своїми рідними), розміщення інформації в засобах масової інформації про те, що він злочинець, негативно вплинуло на його честь та гідність, а також на відносини з людьми та його бізнес-партнерами, як наслідок сформувало негативну суспільну оцінку його ділових і професійних якостей; моральні переживання у зв'язку з погіршенням здоров'я - під час екстрадиційних арештів у Швейцарії та утримання його в Київському СІЗО після його екстрадиції до України у нього значно погіршився стан здоров'я; у порушенні його нормальних життєвих зв'язків через неможливість проведення активного життя - він займав активну життєву позицію, розвивав свій бізнес, але з моменту незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, він втратив цю можливість, у зв'язку з чим, були порушені всі його нормальні життєві зв'язки; порушенні взаємовідносин з його сім'єю та близькими йому людьми - на його утриманні перебуває троє малолітніх дітей, сини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_3, яким вкрай були і є необхідною батьківська опіка та піклування, чого їх фактично позбавили органи досудового розслідування, прокуратури та суду, оскільки він був розлучений з ними та з його дружиною протягом 284 днів; позбавлення можливості реалізації його звичок і бажань - внаслідок незаконного кримінального переслідування його органами досудового розслідування та прокуратурою, він був повністю позбавлений можливості реалізації його життєвих звичок - займатися улюбленою справою, бути з сім'єю, займатися спортом, тощо; необхідності вживати значних додаткових зусиль для організації свого життя - враховуючи перераховані вище завдані йому душевні страждання та переживання, які він переніс та досі продовжує переносити внаслідок неправомірних та незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури, вимагають від нього доволі значних додаткових зусиль для організації його життя, налаштування стосунків зі своєю сім'єю, оточуючими людьми та бізнес-партнерами, відновлення свого престижу та ділової репутації.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Пояснив суду, що позивач перебував 224 дні під вартою та 60 днів під домашнім арештом. Загалом кримінальне провадження охоплює період з 15 грудня 2010 року по 18 грудня 2015 року.
Уповноважений представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, подав до суду письмові заперечення на позовну заяву, долучених до матеріалів справи (а.с.45-47), в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Уповноважений представник відповідача ГУ Національної поліції у м. Києві - Толстунова С.В. в судовому засіданні проти позову заперечувала, з підстав викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи, просила відмовити у задоволенні позову. Пояснила суду, що 07 листопада 2015 року ГУ Національної поліції у м. Києві розпочало свою діяльність та будь-яких розслідувань по справі позивача не здійснювала. Крім того, постанова КМУ № 730 від 16 вересня 2015 року не передбачає, що Головне управління Національної поліції у м. Києві є правонаступником Головного управління МВС України в м. Києві.
Уповноважений представник відповідача Прокуратури м. Києва - Стретович М.О. в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи, просила відмовити у задоволенні позову.
Уповноважені представники відповідачів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, Київської місцевої прокуратури № 4, в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, суд про причини не явки не повідомили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, Київської місцевої прокуратури № 4.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2015 року в межах розгляду клопотання слідчого СВ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві Сідіча С.Ю. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1, в рамках кримінального правопорушення внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2013 року за № 12013110040000074, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України, до ОСОБА_1 було застовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області. Визначено строк тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, у межах шістдесяти діб, а саме по 22 вересня 2015 року включно. Визначено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, заставу у розмірі 3300 мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 4019400 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (одержувач - Дніпровський районний суд м. Києва, код ЄДРПОУ - 02896696, банк одержувач - ГУДКСУ у м. Києві, МФО - 820019, розрахунковий рахунок - № 37318001003058).У разі внесення застави зобов'язано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, прибувати до СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві за першою вимогою та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки: не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Визначено 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення (а.с.12-18).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року в межах розгляду клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві майора міліції Павленка В.В., погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Ковальчук О.В. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013110040000074 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України про продовження строку тримання під вартою підозрюваного, підозрюваному ОСОБА_1 було продовжено строк тримання під вартою на 30 днів з дня винесення ухвали тобто до 21 жовтня 2015 року включно (а.с.19-25).
В подальшому, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року, до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, а також накладено на ОСОБА_1 ряд заборон та зобов'язань (а.с.26-29).
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року у задоволенні клопотання захисника про залишення без розгляду клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 м. Києва про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_1, у рамках кримінального правопорушення внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110040000074, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України було відмовлено (а.с.7-8).
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року було приведено вступну частину електронної копії повного тексту ухвали, засвідченої ЕЦП, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у відповідність з оригіналом повного тексту ухвали в рамках судового провадження 755/14513/15-к та викласти її згідно зі змістом оригіналу повного тексту ухвали від 18 грудня 2015 року, який був проголошений слідчим суддею 22 грудня 2015 року, а саме замість «клопотання захисника про залишення без розгляду клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 м. Києва про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, у рамках кримінального правопорушення внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110040000074, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 358 КК України» вважати ВІРНИМ (згідно оригіналу повного тексту ухвали) "клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 м. Києва Столярчука Є.В. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, у рамках кримінального правопорушення внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110040000074, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 358 КК України". Приведено перший абзац резолютивної частини електронної копії повного тексту ухвали, засвідченої ЕЦП, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у відповідність з оригіналом повного тексту ухвали в рамках судового провадження 755/14513/15-к та викласти її згідно зі змістом оригіналу повного тексту ухвали від 18 грудня 2015 року, який був проголошений слідчим суддею 22 грудня 2015 року, а саме замість « у задоволенні клопотання захисника про залишення без розгляду клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 м. Києва про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, у рамках кримінального правопорушення внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110040000074, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 358 КК України - відмовити» вважати ВІРНИМ (згідно оригіналу повного тексту ухвали) "У задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 м. Києва Столярчука Є.В. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, у рамках кримінального правопорушення внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110040000074, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 358 КК України - відмовити". Приведено другий абзац резолютивної частини електронної копії повного тексту ухвали, засвідченої ЕЦП, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у відповідність з оригіналом повного тексту ухвали від 18 грудня 2015 року в рамках судового провадження 755/14513/15-к та викласти її згідно зі змістом оригіналу повного тексту ухвали від 18 грудня 2015 року, який був проголошений слідчим суддею 22 грудня 2015 року, а саме замість "Ухвала оскарженню не підлягає.", вважати ВІРНИМ (згідно оригіналу повного тексту ухвали ) "Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.".
Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Статтею 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Вступивши до Ради Європи (1995 р.) і ратифікувавши 17 липня 1997 р. зазначену Конвенцію та ряд Протоколів до неї (Перший протокол і Протоколи №№ 2, 4. 7 та 11), Україна визнала її чинність у національній правовій системі та обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Застосування положень Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини національними судами при вирішенні справ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, є необхідним, оскільки відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
У відповідності до пункту 5 статті 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.
Європейський Суд з прав людини в рішенні по справах «Світлорусов проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Корнейкова проти України», «Мироненко і Мартенко проти України» констатував порушення пункту 5 статті 5 Конвенції з огляду на неможливість для заявників отримати відшкодування шкоди, завданої національними органами у контексті провадження в їхніх кримінальних справах.
Порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду визначений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до ст.ст. 1-4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян .
У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 p. у справі № 6-2203цс15 та від 31.08.2011 року.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
У рішенні Європейського суду з прав людини Справа "Єлоєв проти України" (Заява N 17283/02) від 06 листопада 2008 року, констатовано, що кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним..."
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, сторона позивача посилається, зокрема на те, що внаслідок незаконного повідомлення його про підозру від 02 вересня 2013 року у нього і виникло право на відшкодування моральної шкоди, що полягала у здійснення незаконних слідчих (процесуальний дій), прийнятті незаконних процесуальних рішень та ухваленні неправосудних судових рішень відносно нього. При цьому, сторона позивача посилається на той факт, що незаконність всіх слідчих (процесуальних) дій та факт незаконного повідомлення про підозру позивачу, було встановлено ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва у справі №755/14513/15-к від 18 грудня 2015 року.
Так, з матеріалів справи вбачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України. 27 липня 2015 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України від 02 вересня 2013 року.
При цьому, станом на день розгляду справи підозра з гр. ОСОБА_1 не знята, що свідчить про відсутність підстав вважати вручення повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) останньому незаконною, враховуючи той факт, що станом на день розгляду справи досудове розслідування по факту кримінальних правопорушень, в яких підозрюється позивач, триває, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановлення неправомірності дій відповідачів по факту незаконного повідомлення про підозру позивачу та вирішення питання про відшкодування завданої шкоди. Посилання ж сторони позивача на те, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року було встановлено, що ОСОБА_1 підозрюваним в розумінні ч. 1 ст. 42 КПК України не є, не свідчить про незаконність повідомлення про підозру, а лише констатує порушення регламентованого порядку здійснення вказаних дій, оскільки позивач, як адвокат, Генеральним прокурором України, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень не повідомлявся. Жодна із долучених позивачем до матеріалів позовної заяви ухвал слідчих суддів, не встановлювала незаконність слідчих (процесуальних) дій та незаконність пред'явленої позивачу підозри.
Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, ГУ Національної поліції у м. Києві, Київської місцевої прокуратури № 4, Прокуратури м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 23, 1167, 1176 Цивільного кодексу України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст.1, 4, 10, 11, 27, 31, 59, 60, 61, 208, 212-215, 218, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, ГУ Національної поліції у м. Києві, Київської місцевої прокуратури № 4, Прокуратури м. Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: