Справа № 755/3361/17
1-кс/755/6433/17
м. Київ "21" листопада 2017 р.
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР №12016100020000906 від 30.012017 року про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньо-технічною освітою, працюючого не офіційно на посаді водія служби таксі «Ангар», одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України,
Прокурор звернувся до суду в межах кримінального провадження № 12016100020000906 від 30.01.2017 р. із клопотанням про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту на запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Клопотання мотивоване тим, що 06.06.2016 року близько 22-00 год. ОСОБА_7 , разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_8 , 2001 року народження перебували по сусідству із ОСОБА_9 , який мешкає в будинку АДРЕСА_3 . В цей час на ґрунті довготривалих неприязних відносин у них виник конфлікт який супроводжувався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_9 зі сторони ОСОБА_7 та погрозами фізичної розправи над ним, під час якого, з метою уникнення та припинення конфлікту, ОСОБА_9 о 22 годині 30 хвилин викликав працівників поліції. Та в цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_7 підійшов до нього та з метою провокації конфлікту з потерпілим ОСОБА_9 , щоб в подальшому мати привід вчинити відносно нього хуліганські дії, почав виражатись в його бік нецензурною лайкою та звинувачувати у статевому домаганні до його сина.
В подальшому, ОСОБА_7 цілеспрямовано, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, та усвідомлюючи негативні наслідки своїх дій, підійшов до потерпілого ОСОБА_9 та використовуючи спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень предмет у вигляді битки, наніс йому один удар в ділянку голови, від чого ОСОБА_9 впав на землю. Присутній при цьому ОСОБА_8 , підійшов до потерпілого ОСОБА_10 та з хуліганських спонукань наніс йому кілька ударів ногою в область обличчя внаслідок чого завдав йому фізичного болю. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , висловлюватись на його адресу нецензурною лайкою, чим принижували його людську гідність. Хуліганські дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжувались протягом 20 хвилин, відзначались особливою зухвалістю, явною неповагою до суспільства, порушенням громадського порядку та супроводжувались насильством із заподіянням фізичного болю потерпілому ОСОБА_9 із використанням спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень предмету у вигляді битки (згідно з п.11 ППВС України від 22.12.2006 №10 «Про судову практику у справах про хуліганство» - «…Використання при вчиненні хуліганства ножів, які не належать до холодної зброї, інших предметів господарсько-побутового призначення, спеціальних засобів (гумового кийка, газових пістолета, балончика, гранати, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії), пневматичної зброї, сигнальних, стартових, будівельних пістолетів, ракетниць, вибухових пакетів, імітаційно-піротехнічних та освітлюваних засобів, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, а також інших спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень знарядь злочину є підставою для кваліфікації дій винної особи за ч.4 ст.296 КК не тільки в тих випадках, коли вона заподіює ними тілесні ушкодження, а й тоді, коли ця особа за допомогою зазначених предметів створює реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян), спричинили потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу, відповідно до правил п.п.4,6 та 2,2,1/в «правил» (згідно з висновком експерта №1539/е від 20.09.2016 та висновку експерта №1103/е від 17.10.2017).
В цей час на місце події прибули інспектори патрульної поліції ОСОБА_11 ОСОБА_12 , які того дня несли службу у складі екіпажу №205 по обслуговуванню Дарницького району м. Києва. Інспектори поліції побачили на землі потерпілого ОСОБА_9 , якому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , систематично наносили тілесні ушкодження по всім частинам тіла з хуліганських спонукань та декілька разів гучно висловили законну вимогу припинити протиправні хуліганські дії відносно ОСОБА_9 , при цьому чітко повідомили ОСОБА_7 та ОСОБА_13 про те, що вони є представниками правоохоронних органів, однак ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на законні вимоги представників поліції, не реагували та продовжували вчиняти хуліганські дії відносно потерпілого ОСОБА_9 .
В подальшому, не призупиняючи вчиняти хуліганські дії, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності здійснюючи опір представникові влади та не виконуючи вимоги щодо припинення хуліганських дій ОСОБА_7 виражався щодо поліцейських ОСОБА_11 та ОСОБА_12 нецензурною лайкою, поводив себе агресивно та намагався нанести їм тілесні ушкодження із використанням спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень предмету у вигляді битки. Потім, ОСОБА_7 , підбіг до службового автомобіля на якому прибули працівники поліції та діючи умисно, використовуючи спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень предмет у вигляді бити, наніс удар по лівому передньому пасажирському склу, на що останньому було зроблено неодноразові численні зауваження на припинення своїх протиправних дій, на що останній не реагував та продовжував чинити опір проти працівників поліції. В наслідок чого, один із працівників поліції для припинення протиправних дій ОСОБА_7 , дістав вогнепальну зброю та діючи згідно ст. 46 ЗУ «Про Національну поліцію», здійснив один попереджувальний постріл в гору, на що ОСОБА_7 , не відреагував та продовжував здійснювати опір працівникам поліції, а саме він взяв бетонну брилу та діючи умисно кинув її на службовий автомобіль на якому прибули працівники поліції.
В цей момент, під час того, як ОСОБА_7 , здійснювались протиправні дії пов'язані з опором представникам влади, на місце події прибули інспектори патрульної поліції ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які того дня несли службу у складі екіпажу №205 по обслуговуванню Дарницького району м. Києва, які провели всі необхідні заходи спрямовані для того, щоб припинити протиправні дії та затримати ОСОБА_7 з метою недопущення подальшої протиправної поведінки проти представників влади та громадськості та доставили до Дарницького УП ГУНП України в м. Києві.
Крім того, ОСОБА_7 , вчинив умисний тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, за наступних обставин, так: 05.06.2016 близько 22-00 год. перебував по сусідству із ОСОБА_9 , який мешкає в будинку АДРЕСА_3 .
В цей час на грунті довготривалих конфліктних ситуацій та неприязних відносин у ОСОБА_7 винник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю ОСОБА_9 умисно використовуючи спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень предметом схожим на битки, ОСОБА_7 наніс ОСОБА_9 один удар в ділянку голови, від чого ОСОБА_9 впав на землю, однак ОСОБА_7 продовжував наносити систематичні удари битою та ногами по різним частинам тіла потерпілого ОСОБА_9 , в тому числі по голові та обличчю, внаслідок чого згідно висновку експерта №1559/е у останнього виявлені наступні тілесні ушкодження:
а) відкрита травма голови: рана (визначена клінічними лікарями як рвана) в ділянці правої надбрівної дуги (рубець, який є наслідком загоєння вказаної рани візуалізований під час проведення судово медичного огляду 27.07.2017); рана (визначена клінічними лікарями як різана) в ділянці підборіддя; крововиливи у м'які тканини голови у ділянці чола; переломи - передньої стінки правої гайморової пазухи; нижньої щелепи (справа, уламкового характеру); верхньої стінки правої орбіти;
б) закрита травма лівого передпліччя: уламковий перелом лівої ліктьової кістки в проксимальній третині;
В подальшому ОСОБА_9 з отриманими внаслідок дій ОСОБА_7 , тілесними ушкодженнями було доставлено до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та поміщено на стаціонарне лікування, де надано невідкладну кваліфіковану медичну допомогу.
Згідно з висновком експерта №1559/е від 31.10.2017 «...дані томографії голови від 09.06.2016 на ім'я ОСОБА_9 свідчать про те, що у нього має місце порушення анатомічної цілісності кісток лицевого та «мозкового» черепу. Так, наявність перелому верхньої стінки орбіти дозволяє стверджувати, що цей перелом відноситься до переломів кісток склепіння черепа, а тому, у цьому випадку, критерієм судово-медичної оцінки є небезпека для життя. Тому відповідно п.2.1.2 та 2.1.3/6 «Правил», тілесне ушкодження вказане у п. а) даних Підсумків, відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження».
Рентгенологічні дані вказують на наявність перелому лівої ліктьової кістки, що дозволяє стверджувати, що як відновлення анатомічної цілісності вказаної кістки так і власно функції лівого передпліччя, буде перевищувати 21 добу, а саме цей строк враховувати при визначення тривалості розладу здоров'я, як судово медичного-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Тому, є підстави стверджувати, що тілесне ушкодження вказане у п. б) даних Підсумків, відносяться до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу, відповідно п.п.4.6 та 2.2.1/в «Правил»
Захисник заперечував проти задоволення клопотання та просив відмовити у задоволенні клопотання. При цьому зазначив, що підозра не обґрунтована. Крім того, прокурором не було доведено наявність ризиків передбачений ст. 177 КПК України та зазначених в клопотанні про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Також, клопотання містить суперечливу інформацію, а саме стосовно дати вчинення злочину у якому підозрюється ОСОБА_7 . Відповідно до тексту клопотання подія сталась 06.06.2016 року. Однак, як вбачається з витягу ЄРДР, який міститься в додатках до клопотання, а також показах учасників даної події, дата -05.06.2016 року.
Захисник просив врахувати позитивну характеристику з попереднього місця роботи підозрюваного, наявність на утриманні двох малолітніх дітей та дружини, яка являється інвалідом ІІІ групи.
Крім того, прокурором не було доведено підстав для зміни уже обраного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а також не було доведено в судовому засіданні, що підозрюваний порушував обов'язки покладені на нього.
Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання слідчого, одночасно просив задовольнити клопотання захисника.
Дослідивши копії документів з матеріалів кримінального провадження, додані до клопотання, заслухавши думку учасників судового процесу, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Наявні матеріали кримінального провадження свідчать, що ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати на свідків та потерпілого, може вчинити інше кримінальне правопорушення, офіційно не працює, раніше не судимий, на даний час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі, а тому будучи обізнаним про міру покарання, може переховуватися від слідства та суду та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
При цьому суд вважає, що прокурор в судовому засіданні довів обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України та існування ризику того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення та впливати на свідків та потерпілого.
Так, з урахуванням особи підозрюваного, його соціальних зв'язків, віку, стану здоров'я, конкретні обставини вчиненого правопорушення, ставлення ОСОБА_7 до вчиненого, суд прийшов до висновку про можливість та доцільність застосування такого запобіжного заходу як домашній арешт, що на думку суду є достатнім стримуючим фактором для запобігання вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушеня та забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Відповідно до ст. 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутись в порядку ст. 184 КПК України, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи про зміну способу їх виконання.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.10.2017 року у задоволенні клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві було відмовлено у обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Одночасно відносно підозрюваного було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби.
Слід зазначити, що слідчий вже звертався до суду з клопотанням про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому слідчий вказував наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, однак при вирішенні цього питання слідчим суддею вже було досліджено всі докази додані до матеріалів клопотання, вислухано думку сторін кримінального провадження, враховано всі обставини інкримінованого підозрюваному вчиненого кримінального правопорушення, внаслідок чого було прийнято рішення про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Прокурором та слідчим не було наведено підстав для зміни запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 у виді домашнього арешту на запобіжний захід у виді тримання під вартою, які б не враховувались при розгляді попереднього клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного.
Твердження слідчого про наявність висновку нової експертизи стосовно нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, як підстава зміни запобіжного заходу, слідчим суддею не враховується, оскільки наведені в клопотанні ризики передбачені ст. 177 КПК України, та обставини вчиненого кримінального правопорушення вже було враховано слідчим суддею раніше, а тому підстави для зміни запобіжного заходу підозрюваному відсутні, оскільки наявність даної експертизи не впливає на кваліфікацію інкримінованого кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_7 .
За таких обставин суд вважає про необхідність залишити підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, обраний ухвалою слідчого судді від 27.10.2017 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 184, 193-196, 200 КПК України, -
У задоволенні клопотання слідчого про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним у той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя