Справа № 755/15951/17
Іменем України
"27" листопада 2017 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Чех Н.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Макіївкокс» про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ПрАТ «Макіївкокс» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Статтею 96 ЦПК України визначено, що с удовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.
При цьому, судовий наказ може ґрунтуватися лише на вимогах, які є безспірними, тобто такими, що не потребують перевірки їх обґрунтованості та з'ясування суттєвих обставин, які стосуються правовідносин сторін.
Згідно ухвали суду від 27.10.2017 року заява була залишена без руху, оскільки заявником не було надано належних та допустимих доказів нарахування та невиплати вказаних сум заборгованості по заробітній платі.
24.11.2017 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про те, що він надати довідку про невиплачену заробітну плату не має можливості, у зв'язку з чим просив зобов'язати ПрАТ «Макіївкокс» надати її до суду та відтермінувати розгляд справи до надання довідки.
Оскільки, заявник надати довідку про нараховану та невиплачену заробітну плату не може, витребовуванння її судом в наказному провадженні ст.ст. 95-98 ЦПК України не передбачено, як і не передбачено відтермінування розгляду заяви про видачу судового наказу, суд дійшов висновку, що у прийнятті заяви про видачу судового наказу слід відмовити, оскільки в даному випадку вимога заявника про стягнення заборгованості по нарахованій та невиплаченій заробітній платі не є безспірною, і не може вирішуватися виданням судового наказу без встановлення обставин, що мають істотне значення, шляхом витребовування, дослідження необхідних доказів з урахуванням відповідних пояснень сторін у справі на загальних підставах, тобто в позовному провадженні
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 95-98, 100, 209, 293, 294 ЦПК України,
ухвалив:
У прийнятті заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Макіївкокс» про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - відмовити.
Роз'яснити заявнику його право звернутись до суду з тими ж самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: