Справа № 755/8413/17
підготовчого судового розгляду
"24" липня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2017 за № 12017100040006249 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного окремо, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
У провадження суду обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні надійшов 01.06.2017
Ухвалою суду від 01.06.2017 у провадженні було призначено підготовче судове засідання на розгляд у якому винесено питання регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.
Прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття провадження, внесення подання про визначення підсудності немає.
Представник потерпілого підтримав думку прокурора та просив призначити провадження до судового розгляду.
Стороною захисту було заявлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору так, як він не відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, з наступних підстав.
Дане кримінальне провадження підсудне Дніпровському районному суду м. Києва.
Підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження в підготовчому судовому засіданні не встановлено.
Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.
Щодо доводів сторони захисту про його невідповідність вимогам п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України, то суд враховує те, що це не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України" зазначив, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51); у рішенні від 25.07.2000, у справі «Маттоціа проти Італії", суд зазначив, що ... обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які ніби-то мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції.
У цьому випадку, суд враховує те, що прокурор прийшов до висновку, що в ході досудового розслідування встановлені фактичні обставини, які дають підстави обвинувачувати особу з наведенням обставин за яких сам злочин був скоєний є достатніми для формулювання обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні на підставі оголошеної підозри, а тому виходячи з положень п.п. 3-4 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме викладеної позиції колегією суддів Апеляційного суду м. Києва у справі № 757/38389/15-к, сприймає таке його формування, як таке, що грунтується на вимогах КПК України, зокрема його ст. 291, адже в цій ситуації, виходячи з конкретних обставин справи, ступінь "детальності" інформування обвинуваченого є достатнім для повного розуміння ним суті висунутого проти нього обвинувачення, який є достанім для підготовки адекватного захисту, тобто у цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації цілком іповністю кореспондується з п. "b" ч. 3 ст. 6 КЗПЛ.
Про хибність доводів захисту свідчить і той факт, що обвинувачення сформульоване відносно обвинуваченого із зазначенням правової кваліфікації, яка містить в собі не тільки посилання на окремі статті (частини статті) кримінального закону, але й формулювання об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
Разом із цим, викладені в клопотанні доводи про невідповідність пред'явленого обвинувачення критеріям чіткості, однозначності і визначеності, а також про його невідповідність правовій кваліфікації діяння, не заслуговують на увагу, оскільки не можуть бути предметом судової перевірки в стадії підготовчого судового засідання.
Ці питання підлягають вирішенню лише в стадії судового розгляду, в тому числі шляхом реалізації прокурором своїх повноважень щодо зміни, доповнення обвинувачення або відмови від підтримання державного обвинувачення.
З цих же підстав не можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акта і доводи про те, що в обвинувальному акті не чітко викладено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Щодо доводів сторони захисту про його невідповідність вимогам п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України, то суд враховує те, що це не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, та, щодо не набуття ОСОБА_6 , ОСОБА_7 статусу підозрюваного в зв'язку порушенням стороною обвинувачення норм ст. 278 КПК України, з огляду на наступне.
Так, частиною другою ст. 291 КПК України визначено вичерпний перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті. Зокрема обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
Таким чином, рішення про повернення обвинувального акту прокурору може бути прийнято лише в разі, якщо при його складанні були допущені порушення вимог ст. 291 КПК України.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно ж до ч. 2 цієї ж статті, обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
Тобто, стороною захисту, у супереч положень ст. ст. 22, 26, 91, 92 КПК України, у підготовчому судовому засіданні, не було надано, у відповідності до норм ст. ст. 85, 86 КПК України, належних та допустимих доказів, які б безумовно свідчили про те, що обвинувальний акт, у даному провадженні, суперечить положенням КПК України, а викладені безпосередні підстави повернення до переліку регламентованого п.п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України не віднесені та є такими, що підлягають оцінці судом у нарадчій кімнаті при постановлені кінцевого судового рішення у справі, та можуть слугувати підставою для виправдання обвинуваченого, у разі їх підтвердження в ході судового розгляду, у зв'язку з чим суд, вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.
Також, у підготовчому судовому засіданні, відповідно до положень ч. 2 ст. 318, п. п. 19, 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України, судом визначено коло осіб з боку обвинувачення та захисту, які братимуть участь у судовому розгляді.
В свою чергу, з реєстру матеріалів досудового розслідування даного кримінального провадження слідує, що строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що був встановлений відповідно до ухвал слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва закінчився 05.07.2017, тож суд, виходячи з положень ч. 3 ст. 315 КПК України, та відсутності клопотань сторін кримінального провадження про обрання запобіжних заходів, не вбачає підстав для їх визначення.
Серед іншого, зазначене судове засідання, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
При визначенні строку проведення судового розгляду суд враховує положення ст. 28 КПК України в частині того, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, а обвинувачення в найкоротший строк стало предметом судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 314-318, 369-372, 376 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.
Призначити кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2017 за № 12017100040006249 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного окремо, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, каб. 40 на 01 серпня 2017 року о 13 годині 15 хвилин.
У судове засідання викликати сторін кримінального провадження (ч. 2 ст. 318, п. п. 19, 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінально процесуального Кодексу України.
Визнаити час проголошення аовного тексту ухвали 8 година 00 хвилин 28.07.2017.
С у д д я : ОСОБА_1