Номер провадження 2/754/275/17
Справа №754/10777/15-ц
Іменем України
13 листопада 2017 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді : Галась І.А.
при секретарі - Кудрі А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1, 3-я особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інкомстрах» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
До суду звернувся позивач з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП у розмірі 69 202, 53 грн., посилаючись на те, що 29.07.2014 р. в м. Києві трапилася ДТП за участю автомобіля “Ford Scorpio”, д/н НОМЕР_3, під керуванням відповідача та автомобіля „Volkswagen Polo Sedan” д/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2 Згідно з постановою Деснянського районного суду м. Києва подія сталася з вини відповідача. Автомобіль „Volkswagen Polo Sedan", належний на праві власності ТОВ «Порше Лізинг Україна», на момент ДТП був застрахований в позивача на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу. Згідно з цим договором позивач брав на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування у випадку пошкодження застрахованого автомобіля внаслідок ДТП. На виконання умов договору страхування, позивач виплатив страхове відшкодування потерпілому в розмірі 119 202, 53 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СГ «Інкомстрах», з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого в розмірі 50 000 грн. У зв'язку з тим, що фактично розмір, завданої шкоди перевищує встановлений розмір страхової суми, позивач звертається до суду з позовом про стягнення з відповідача різниці, посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладене в позовній заяві.
Відповідача та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована, у зв'язку з чим позивач повинен звертатись з вимогою про відшкодування шкоди до ПрАТ «СГ «Інкомстрах». Зазначили, що матеріали справи не містять доказів розміру фактичних витрат, пов'язаних з ремонтними роботами автомобіля „Volkswagen Polo Sedan", а Звіт №1908 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відсутні додатки, які становлять невід'ємну частину звіту і містять дані стосовно технічного стану транспортного засобу, відсутні фотографії. Крім вказаного, докази наявні в матеріалах справи свідчать, що автомобіль конструктивно загинув, у зв'язку з чим сторона відповідача вважає, що вимоги позову передчасні та необґрунтовані.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі , про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
29.07.2014 р. на перехресті вул. Сабурова та вул. Закревського в м. Києві трапилася ДТП за участю автомобіля “Ford Scorpio”, д/н НОМЕР_3, під керуванням відповідача та автомобіля „Volkswagen Polo Sedan” д/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2
Згідно з постановою Деснянського районного суду м. Києва від 09.09.2014 р. подія сталася з вини відповідача, якого притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частин 3 і 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено постанову з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
На момент ДТП автомобіль „Volkswagen Polo Sedan” д/н НОМЕР_4 належав ТОВ «Порше ЛізингУкраїна» та був застрахований в позивача на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу №28-0199-0157/12/0813.
Згідно з цим договором позивач брав на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування у випадку пошкодження застрахованого автомобіля внаслідок ДТП.
Відповідно до Звіту №1908 дослідження спеціаліста-автотоварознавця автомобіля „Volkswagen Polo Sedan” д/н НОМЕР_4, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 176 764 грн.
На підставі страхового акту №ДККА-38766 та розрахунку страхового відшкодування до страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 119 202, 53 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.10.2014 р. за № 25277.
Статтею 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Оскільки позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування, до нього перейшло право вимоги, яке страхувальник має до особи відповідальної за заподіяну шкоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України "шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку".
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України "шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою".
У відповідності до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СГ «Інкомстрах», на підставі Полісу №АС/6037496.
У відповідності до вказаного Полісу ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить 50 000 грн.
Ч.2 п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року передбачає, що оскільки відповідно до ст. 3 Закону України № 1961-ІУ обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, так і захисту майнових прав страхувальника, враховуючи положення ст.1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, встановлюється залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах, передбаченого договором страхування страхового відшкодування.
Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 10.02.2016р. у справі №6-2878цс15, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При цьому за змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За змістом ст. 1194 ЦК України в системному зв'язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Стороною відповідача не надано суду доказів на спростування розрахунку страхового відшкодування, наданого позивачем.
Посилання сторони відповідача на невідповідність Звіту №1908 дослідження спеціаліста-автотоварознавця автомобіля „Volkswagen Polo Sedan” д/н НОМЕР_4 законодавству України не знайшли свого підтвердження в процесі судового розгляду. Належних та допустимих доказів вказаного суду не надано.
З огляду на викладене, вбачається, що вимоги позову є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 69 202, 53 грн., яка є різницею між фактичним розміром шкоди, виплаченим позивачем потерпілій особі (119 202, 53 грн.) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а в даному випадку лімітом відповідальності за Полісом №АС/6037496 (50 000 грн.).
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 10, 15, 30, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 626, 629, 979, 988, 990, 993, 1187, 1191 ЦК України, суд,
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1, 3-я особа:Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Інкомстрах» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» 69202 гривні 53 копійки та судовий збір в розмірі 948 гривень 43 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя