Провадження № 11-кп/793/635/17 Справа № 711/9623/16-к Категорія: ч.1 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
24 листопада 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6
з участю прокурораОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
представника потерпілої -
адвоката ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами представника потерпілої ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_11 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 червня 2017 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шпола, Черкаської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, працюючого без оформлення трудового договору, не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком 1 (один) рік без позбавлення права керування транспортними засобами.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно з положеннями п.п. 1,2 ч.І ст. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_9 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_12 задоволено частково: Вирішено стягнути з ОСОБА_9 на її користь на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн., на відшкодування матеріальної шкоди 9260 грн.33 коп., а всього 39 260 грн. 33 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено стягнути з ОСОБА_9 витрати на залучення експертів у сумі 3166 грн.56 коп.
Вирішено долю речових доказів в порядку ст.100 КПК України, -
Згідно вироку ОСОБА_9 визнаний винним та засуджений за те, що біля 13 години 45 хвилин 03 вересня 2016 року керував автомобілем «Форд Транзит» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і рухався в м. Черкаси по вул. Симиренківській (колишня Рябоконя) від вул. Благовісної в напрямку вул. Петровського (тепер Нарбутівська). При цьому, порушуючи вимоги п.п. 2.3 «б», 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України, не був уважним і відповідно не відреагував на дорожню обстановку та виїхав на перехрестя з вул. Надпільною на червоне світло світлофора, що призвело до зіткнення із автомобілем «ВАЗ 2103» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який під керуванням водія ОСОБА_14 рухався по вул. Надпільній в напрямку від вул. Добровольського до вул. Подолінського. При цьому пасажир автомобіля ВАЗ -2103 потерпіла ОСОБА_15 отримала рани обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також закритий перелом обох кісток правого передпліччя, травму таза з вивихом лівого стегна та переломом вертлюгової западини зліва, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Під час судового розгляду в суді першої інстанції було проведено ще одну судово-медичну експертизу, за результатами якої прокурором змінено обвинувачення ОСОБА_9 на ч.2 ст.286, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_12 тяжке тілесне ушкодження.
Суд, оцінивши докази у кримінальному провадженні, дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_9 своїми діями скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Не погоджуючись з судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_13 та представник потерпілої ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_11 подали апеляційні скарги.
Прокурор просить вирок суду скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, особі засудженого внаслідок м'якості та неправильного застосування кримінального закону. Постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_9 за ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортним засобом. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки та застосувати положення ст.76 КК України.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає про помилковість висновку суду щодо оцінки рубця потерпілої ОСОБА_12 , як такого, що не надає обличчю потерпілої огидного, відразливого чи потворного вигляду, оскільки, рубець помітний здалеку, без хірургічного втручання його прибрати неможливо, що дає потерпілій почуття відразливості від свого зовнішнього вигляду. Крім того, суд не в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме наслідки, у вигляді тілесних ушкодження, які позбавили потерпілу на тривалий проміжок часу нормального способу життя, а рубець на обличчі нагадує про аварію.
Представник потерпілої ОСОБА_11 просить вирок скасувати і ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_9 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши покарання в межах відповідної частини статті, та задовольнити в повному обсязі цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги адвокат ОСОБА_11 мотивує тим, що суд, визначаючи на суб'єктивний розсуд тяжкість тілесного ушкодження на обличчі потерпілої, не врахував, що наявне ушкодження призвело до ускладнень у виконанні професійних обов'язків ОСОБА_12 , яка працює майстром у професійно-технічному училищі з неповнолітніми. Крім того, травма вплинула на психологічний стан потерпілої, а тому судом невмотивовано зменшено розмір моральної суми до 30 000 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора ОСОБА_7 , яка підтримала вимоги апеляції та наполягала на її задоволення з наведених підстав, не заперечувала проти задоволення апеляції представника потерпілої ОСОБА_11 , міркування потерпілої ОСОБА_12 та її представника - адвоката ОСОБА_11 , які наполягали на задоволенні апеляційної скарги та підтримали апеляцію прокурора, позицію захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_9 , які просили залишити судове рішення в силі та відмовити у задоволенні апеляцій прокурора та представника потерпілої, дослідивши частково докази у кримінальному провадженні, а саме: досліджено висновок судово-медичної експертизи №02-01/536, допитано обвинуваченого та потерпілу, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.
Висновок суду, щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він визнаний винним та засуджений при обставинах наведених у вироку, підтверджений зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчиненні злочину.
Зокрема, винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, окрім визнання ним вини, підтверджується показами потерпілої, які узгоджують з даними протоколу огляду місця події та висновками судової автотехнічної експертизи, згідно якої порушення водієм ОСОБА_9 правил дорожнього руху знаходиться в причинному зв'язку з виникненням ДТП.
Колегія суддів погоджується з кваліфікацією судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Висновок суду про кваліфікацію дій ОСОБА_9 за ч.1 ст.286 КК України відповідає даним висновку судово-медичної експертизи №02-01/2110, щодо отриманих потерпілою ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, серед яких наявні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доводи апеляційних скарг, як прокурора, так і представника потерпілої ОСОБА_11 зводяться до того, що суд невірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.1 ст.286 КК України, тоді як потрібно кваліфікувати кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим за ч.2 ст.286 КК України, оскільки у потерпілої наявний рубець на обличчі, який спотворює її зовнішній вигляд, є знівеченням обличчя, що приносить чимало моральних страждань потерпілій.
Однак, колегія суддів вважає вірним висновок суду, що рубець потерпілої не можна розцінити як тяжке тілесне ушкодження, оскільки, як суд першої інстанції, так і колегія під час перегляду апеляційною інстанцією, безпосередньо, оцінивши зовнішній вигляд потерпілої не знаходить, що рубець на обличчі потерпілої є огидним, страхітливим, чи таким, що відштовхує.
Стаття 121 КК України дає визначення поняття умисного тяжкого тілесного ушкодження, що є умисним тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.
Так, у висновку судово-медичної експертизи №02-01 у потерпілої ОСОБА_12 виявлено закритий перелом обох кісток правого передпліччя, травму таза з вивихом лівого стегна та переломом вертлюгової западини зліва; рани обличчя, які виникли від дії тупого твердого предмета і відноситься: закритий перелом обох кісток правого передпліччя, травма таза з вивихом лівого стегна та переломом вертлюгової западини зліва - до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я; рани обличчя - до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
За висновками судово-медичної експертизи № 02-01/536 виявлені у потерпілої ОСОБА_12 рани м'яких тканин обличчя зліва зажили рубцем, який сам по собі зникнути не може, з часом не стане менш помітним та потребує хірургічного втручання, тому це ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнано таким, що знівечило обличчя
Згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України №6 від 17.01.1995 судово -медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості і механізм утворення, встановлює чи є це ушкодження виправним або невиправним. При невиправності нарівні із визначенням ступеня тяжкості ушкодження звичним порядком експерт зазначає, що ушкодження можу бути розцінене як тяжке, якщо буде визнане таким, що знівечило обличчя.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованим та вмотивованим висновком суду першої інстанції, що тілесне ушкодження на обличчі потерпілої ОСОБА_12 у вигляді рубця зліва не можна розцінити як знівечення обличчя, що перешкоджає її повсякденному життю та роботі у професійно-технічному училищі з неповнолітніми, а тому факт отримання потерпілою тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок ДТП не доведено.
Таким чином, колегія доходить висновку, що доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої стосовно необхідності кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України не знайшли свого підтвердження.
Стосовно доводів апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_11 щодо необґрунтованого зменшення судом суми моральної шкоди, яка підлягає до відшкодування обвинуваченим, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Враховуючи, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_12 була змушена тривалий час лікуватися, змінити свій сталий спосіб життя, обмежена у звичному спілкуванні з оточуючими, та через рану обличчя у вигляді рубця зазнає психологічного тиску, а тому визначений розмір моральної шкоди у сумі 30 000 грн. є співмірним та розумним для відшкодування потерпілій.
Як убачається з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій було визначено з урахуванням конкретних обставин провадження, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, він відповідає ступеню завданих їй фізичних та моральних страждань, і вважати його необґрунтовано зменшеним, на думку колегії суддів, підстав немає.
При цьому судом було дотримано вимог статей 23, 1167, 1168 ЦК України, статей 127-129 КПК України та рекомендацій, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Тому підстав для збільшення суми відшкодування моральної шкоди до 100 тис. гривень, як про це просить представник потерпілої не має.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 червня 2017 року є законним, обґрунтованим і вмотивованим, будь-яких підстав передбачених ст.ст.408, 409 КПК України для його зміни чи скасування не встановлено.
Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 заявив клопотання про застосування до нього закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він має на утриманні малолітню дитину.
Колегія суддів вважає, що до обвинуваченого можливо застосувати вказаний закон, так як він вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, має на утриманні малолітню дитину, а тому підпадає під перелік осіб, визначених в п.«в» ст.1 закону України «Про амністію у 2016 році».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_11 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13 - залишити без задоволення, а вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 червня 2017 року стосовно ОСОБА_9 за ч.1 ст.286 КК України - без змін.
На підставі п.«в» ст.1 закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців
Головуючий :
Судді :