Номер провадження 2-а/754/652/17
Справа №754/8797/17
Іменем України
08 листопада 2017 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді : Галась І.А.
при секретарі Кудрі А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Деснянського районного суду міста Києва адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов'язання вчинити певні дії - провести перерахунок та виплату пенсії за віком, мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та з 14.07.2016 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначає, що 22.06.2017 року вона звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з її підвищенням на 12,5 відсотка розміру, обчисленого відповідно до ст. 27 цього Закону, згідно з ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на яку отримала відмову в здійсненні перерахунку пенсії.
Посилається на те, що відповідач відмовив їй в підвищенні розміру пенсії на 12,5%, обґрунтовуючи свої дії тим, що вона вже отримувала пенсію за вислугу років, то при переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком таке підвищення останній не належить.
Позивач вважає такі висновки відповідача такими, що базуються на хибному тлумаченні приписів ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в цій статті не зазначено, що жінки, які отримували пенсію за вислугу років, при досягненні пенсійного віку та при переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком не мають права на таке підвищення, у зв'язку з чим звертається з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів в якому просить зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повести перерахунок пенсії за віком, підвищити її розмір згідно з ч. 3 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 12,5 відсотка розміру пенсії, обчисленого відповідно до ст. 27 цього Закону та здійснити виплату пенсії в межах строку звернення до суду.
Позивачка в судовому засіданні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд про залишення позову без задоволення, посилаючись на ті обставини, що з урахуванням часу з якого позивачка досягла пенсійного віку у віці 57 років та 6 місяців, та враховуючи положення ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу ОСОБА_1 було би розпочато з наступного дня виповнення їй пенсійного віку 58 років та у випадку відстрочки часу призначення пенсії за віком, при цьому також за умови неотримання пенсії за вислугу років.
Суд, заслухавши позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до протоколу №41478 від 18.09.2002 року позивачу з 19.09.2002 року була призначена пенсія за вислугу років.
Як вбачається з матеріалів справи вона 14.07.2016 року подала до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про призначення пенсії за віком.
Згідно розпорядження №817257 від 12.01.2017 року позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з тим, що вона досягла пенсійного віку.
22.06.2017 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії з її підвищенням на 12,5 відсотка розміру, обчисленого відповідно до ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з ч.3 ст.29 Закону.
Листом від 27.06.2017 року Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, позивачу було повідомлено про те, що право на підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, позивачка б мала в разі первинного призначення пенсії при досягненні пенсійного віку 57 років 6 місяців. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років, як працівнику закладів охорони здоров'я, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Управління повідомило, що право на вищевказане підвищення у позивача відсутнє.
Стаття 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 57 років і 6 місяців - які народилися з 01.10.1958 року по 31.03.1959 року.
Відповідно до ст.29 Закону особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до ст.27 цього Закону, на такий відсоток:
на 0,5 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;
на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
При цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.
Жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до ст.27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.
З системного аналізу вищезазначених норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можна зробити висновок, що дійсно право на підвищення розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення 60-річного віку, позивачка ОСОБА_1 мала б лише в тому в разі, коли б призначення пенсії відбулося при досягненні пенсійного віку 57 років і 6 місяців, а оскільки вона звернувся до відповідача за переведенням з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, тому в даному випадку положення п. 3 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосуванню не підлягають.
З урахуванням вищевикладеного, а також встановлених в судовому засіданні обставин суд приходить до висновку про доведеність тверджень відповідача, що їх діями, які виразилася у відмові позивачці провести перерахунок пенсії, не порушено будь-які її права та охоронювані законом інтереси, оскільки в правовідносинах, які склалися між сторонами, відсутні правові підстави для застосування положення п. 3 ст. 29 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснення перерахунку пенсії позивачки.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку її пенсії, прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому вказане рішення не може вважатися протиправним.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову позивачки.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки не знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 3, 8, 19, 46 Конституції України, ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 86, 94, 158-163, 186 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя