Номер справи 703/2851/17
3/703/766/17
22 листопада 2017 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Опалинська О.П., розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від Головного управління ДФС у Черкаській області, про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП, -
встановив:
06 вересня 2017 року головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Черкаській області ОСОБА_2 складено протокол серії АА №752638 відносно ОСОБА_1, відповідно до якого, 06 вересня 2017 року при проведенні фактичної перевірки на підставі наказу ГУ ДФС у Черкаській області №1444 від 05 вересня 2017 року встановлено здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з виготовлення ковальських виробів за адресою: будинок № 11 по вул. Червонопрапорна в м. Сміла Черкаської області, без реєстрації, чим такий порушив п.1 ст.58 Господарського кодексу України.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП справу може бути розглянуто без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за умови, якщо вона була повідомлена, в разі якщо від неї не надходило клопотання про відкладення розгляду справи.
Заяви про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 до суду не надходило, за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУПАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, до протоколу про адміністративне правопорушення, як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення додано лише копію заяви ОСОБА_3 від 16 серпня 2017 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 напротязі з 2013 року і по день написання заяви по вул. Червонопрапорна, 11, в м. Сміла Черкаської області, організовано виробництво металоконструкцій на постійні основі.
Вищевказана заява подана керівнику Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_4, жодного супровідного листа про направлення її до ГУ ДФС у Черкаській області матеріали адміністративної справи не містять, відтак суд позбавлений можливості встановити яким чином така приєднана до матеріалів адміністративної справи та яке рішення було прийнято керівником Смілянської місцевої прокуратури по ній.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, таке вчинено ОСОБА_1 06 вересня 2017 року, відтак заява ОСОБА_3 від 16 серпня 2017 року жодним чином не підтверджує факт вчинення останнім адміністративного правопорушення саме 06 вересня 2017 року.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що копія заяви ОСОБА_3 від 16 серпня 2017 року, являється недопустимим доказом в адміністративній справі відносно ОСОБА_5, щодо якого складено протокол про адміністративне правопорушення вчинене саме 06 вересня 2017 року.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Будь-яких інших доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення до матеріалів адміністративної справи не додано.
Крім того, суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Згідно ч.1 та ч.2 ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, при цьому господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є не тільки факт виготовлення виробів, а й систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер з метою отримання прибутку, що і становить суть господарської діяльності.
Разом з тим, в протоколі серії АА №752638 від 06 вересня 2017 року при викладі обставин вчинення правопорушення відображено випадок, що мав місце відповідно 06 вересня 2017 року, а не систематичну діяльність, яка має здійснюватися протягом певного періоду часу.
Однак, одиничний факт виготовлення виробів, навіть з метою їх продажу та отримання прибутку, не утворює складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
При цьому навіть при наявності кількох протоколів щодо однієї особи за кожним окремим фактом здійснення певного виду діяльності не надає суду можливості притягнути таку до відповідальності, оскільки саме в протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені всі істотні обставини справи, які мають відображати всі елементи складу правопорушення. Зокрема, стосовно ч.1 ст.164 КУпАП у протоколі необхідно зазначати наступні обставини:
- протягом якого часу особа здійснювала відповідну діяльність (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, адже господарська діяльність обов'язково має тривалий, а не одноразовий характер);
- всі задокументовані окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов'язковими для господарської діяльності;
- інші обставини, які мають істотне значення (наприклад, що особа не перебуває в трудових відносинах з юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а також, що ця особа не працює на іншого суб'єкта без укладення трудового договору з порушенням вимог ст.24 КЗпП України, адже в такому разі діяльність цієї особи не матиме характерного для господарської діяльності самостійного та ініціативного характеру, натомість, у даному випадку до відповідальності необхідно буде притягувати вказаного суб'єкта за ч.1 ст.164 КУпАП, якщо він не є суб'єктом підприємницької діяльності, та/або за ст.265 КЗпП України, якщо він має всі дозвільні документи на відповідний вид діяльності, але допустив працівника до роботи без укладання трудового договору).
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявника, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявник, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у звязку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявнику була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У нещодавно прийнятому рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Таким чином, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі серії АА №752638 від 6 вересня 2017 року не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, при цьому суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення.
На підставі вищевикладеного, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.
Відповідно п. 1 ст. 247 провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягується лише в разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Оскільки адміністративне стягнення на порушника не накладається, стягненню судовий збір не підлягає.
Керуючись ст.40-1, п.1 ст.247, ст.ст. 251, 252, 283, 284, 294 КУпАП, ст.ст. 6, 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 42 ГК України, -
постановив:
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП України закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.П.Опалинська