Справа № 712/11337/17
Провадження № 2а/712/783/17
24 листопада 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ТОКОВОЇ С.Є.
при секретарі - ТИМОШЕНКО Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що йому на праві власності належить будинковолодіння за адресою: м. Черкаси, АДРЕСА_1. Він звернувся до органу місцевого самоврядування в м. Черкаси із заявою про відведення земельної ділянки площею 0,0960 га у власність по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до листа від 13.06.2017 р. № 33126 - з, йому було відмовлено у погодженні проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки площею 0,0960 у власність. Вважає, що така відмова грубо порушує його конституційне право на отримання у власність земельної ділянки, що відведена для обслуговування належного житлового будинку, а тому звернувся з даним позовом до суду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд визнати дії Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради щодо повернення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0960 га по АДРЕСА_1 в м. Черкаси - неправомірними та зобов'язати відповідача погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0960 га по АДРЕСА_1 в м. Черкаси та передати його відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття рішення щодо його затвердження.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що необхідною умовою для задоволення вимог позивача є проведення розгляду та врахування пропозицій громадськості щодо внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізіція).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 09 липня 2013 року ОСОБА_1 є власником будинковолодіння за адресою: м. Черкаси, АДРЕСА_1.
Позивач звернувся до органу місцевого самоврядування в м. Черкаси із заявою про відведення земельної ділянки площею 0,0960 га у власність по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідач листом від 13.06.2017 р. № 33126 - з повідомив, що розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 площею 0.0960 га у власність по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), управління планування та архітектури департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради не погоджує його.
Відмову мотивували тим, що Генеральним планом міста, затвердженим рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 р. № 3-505, на вищезазначеній земельній ділянці передбачена резервна територія під житлову забудову.
Відповідно до плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 р. № 2-513, земельна ділянка належить до житлової зони «Ж-2п» - зона блокованої малоповерхової житлової забудови.
Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради за результатами конкурсних торгів замовив розроблення проекту містобудівної документації Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація).
Згідно укладеного договору розробником генерального плану ТОВ «Інститут Харківпроект» (м. Харків).
Відповідно до зазначеної актуалізації на вищезазначеній земельній ділянці по вул. Яблуневій, 40 передбачається перепрофілювання території під розміщення садибної житлової забудови.
Після проведення актуалізації генерального плану можливий повторний розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0960 га у приватну власність громадянці ОСОБА_2 по АДРЕСА_1.
Позивач вважає, що відповідач, відмовивши в погодженні проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у зв'язку із невідповідністю генеральному плану міста Черкаси, діяв із порушенням порядку, передбаченого Законом України «Про місцеве самоврядування» і Земельним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Ст. 14 Конституції України гарантується право власності на землю. Це право насувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Основним нормативно-правовим актом з регулювання земельних правовідносин є Земельний кодекс України. Завданням названого кодексу, разом з іншими нормативно-правовими актами, що регулюють земельні відносини, є забезпечення права на землю громадян.
Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України громадянин України має право отримати у власність земельну ділянку, що була раніше надана йому у користування, шляхом її приватизації.
Ст. 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0.10 га.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень.
Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у надані такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 6 ст. 180 Земельного кодексу України визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України, і затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно, повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Статтею 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури.
Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів га прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, мас бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому ( висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення 1 земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 визначає, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143. 144. 146 Основного Закону України.
З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Таким чином, неправомірними є дії відповідача щодо не погодження проекту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки площею 0,0960 га у власність позивача по АДРЕСА_1 в м. Черкаси, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та повертаючи проект позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових - осіб місцевого самоврядування, вирішуються у судовому порядку.
У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимогу про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. Згідно пунктів 1 і 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 3, 17,18, 79, 104, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 2, 3, 10, 25, 26, 47, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12,116,118,121 Земельного кодексу України,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради щодо повернення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0960 га по АДРЕСА_1 в м. Черкаси неправомірними.
Зобов'язати Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради розглянути та вирішити питання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0960 га ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 в м. Черкаси.
Постанова може бути оскаржена через суд першої інстанції до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.