Справа № 465/3181/17 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.
Провадження № 22-ц/783/4909/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія:43
14 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Струс Л.Б.
суддів: Шандри М.М., Левика Я.А.
секретаря: Симець В.І.
за участю: ОСОБА_2 представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 04 липня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Управління ДПС НП України у Львівській області про визнання договору укладеним, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії,
Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м.Львова від 04 липня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано договір купівлі-продажу автомобіля марки «Volvo 960», 1995 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер до зняття з обліку - НОМЕР_2 між ОСОБА_4, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_5, від 19.04.2017 - укладеним та дійсним.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Volvo 960», 1995 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер до зняття з обліку - НОМЕР_2.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1570 гривень
Рішення суду оскаржив ОСОБА_4, подавши апеляційну скаргу.
Вказує що рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що вказував в суді першої інстанції на відсутність з його боку будь-яких дій спрямованих на укладення договору купівлі-продажу автомобіля з позивачем та відсутність факту отримання коштів за автомобіль від ОСОБА_2 Доказами придбання автомобіля та передачі коштів стала віра словам ОСОБА_2 та свідченням свідків які зацікавлені у вирішенні справи. Посилається на п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 де вказано що зі змісту а.2 ч.1 ст.218 ЦК України не може доводитись свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також факт виконання зобов'язання, що виникли з правочину. Також зазначає, що власником автомобіля є ОСОБА_5, який не був залучений до участі у справі, а сам ОСОБА_4 мав право розпоряджатись та користуватись автомобілем згідно довіреності. На порушення судом першої інстанції норм матеріального права вказує що суд не врахував норми ст.. 202, 203, 207, 208, 210 ЦК України. Виходячи із вищезазначених норм права та встановлених обставин справи, ні розписки, ні довіреності, ні покази зацікавлених осіб у якості свідків не підтверджують факту укладення усного договору купівлі-продажу автомобіля, оскільки такий, договір повинен укладатися виключно письмово в належній формі.
Просить скасувати рішення Франківського районного суду м.Львова від 04 липня 2017 року, ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, подав заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі та участі його представників, що дає можливість апеляційному суду право у відповідності вимог ст..27, ч.2 ст.305 ЦПК України, розглянути справу у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого 30.05.2000 р. автомобіль марки «Volvo 960», 1995 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номерНОМЕР_2, зареєстрований на ОСОБА_5 На звороті вказаного свідоцтва міститься відмітка про зняття вказаного автомобіля з обліку 19.04.2017 ОСОБА_4
01.09.2006 ОСОБА_5 було видано генеральну довіреність, на ім'я ОСОБА_6, з правом передоручення, якою останньому було надано право представляти інтереси довірителя та здійснювати усі необхідні дії та укладати відповідні правочини по розпорядженню та продажу автомобіля марки «Volvo 960», 1995 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номерНОМЕР_2.
ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_5, шляхом передоручення, уповноважив ОСОБА_4 розпоряджатись автомобілем марки «Volvo 960», 1995 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номерНОМЕР_2.
З роздруківки з сайту «RST» випливає що на сайті було розміщено оголошення про продаж автомобіля «Volvo 960», 1995 року випуску, за 4500 доларів США з торгом машини. В якості продавця зазначено «ОСОБА_4 тел. НОМЕР_1».
З копії рахунку готелю «Україна», розташованому у м. Києві по вул. Інституській,4 слідує, що ОСОБА_2 проживав у вказаному готелі з 12 год.13 хв. 19.04.2017 по 12 год.00 хв. 20.04.2017, а відповідно до копії рахунку готелю «Козацький», що по вул. Михайлівська,1/3 у м. Києві ОСОБА_2 проживав у цьому готелі з 13 год.07 хв. 20.04.2017 по 21.04.2017.
Згідно копії полісу обов'язкового страхування АК 5321379, виданого ПрАТ СК «Граве Україна» (адреса: м. Київ, вул.Хрещатик,15 оф.124) автомобіль марки «Volvo 960», 1995 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 був застрахований з 21.04.2017 по 05.05.2017 страхувальником - ОСОБА_2.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що вважав що, позивач у встановленому законом порядку придбав автомобіль, усі істотні умови Договору було виконано, що підтверджується як письмовими доказами, так і показами свідків, на виконання договору відповідач передав, а позивач отримав сам автомобіль, документи на нього, ключі та інші аксесуари (прилади для контролю сигналізацій) від нього, автомобіль було знято з реєстраційного обліку, а тому суд вважав, що позивач правомірно набув право власності на автомобіль і це право в силу ст.386,392 ЦК України підлягає судовому захисту шляхом визнання укладеним договір купівлі-продажу та права власності на придбаний автомобіль.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст..626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст..655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.
Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.
У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.
Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.
У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.
Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
На підставі пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів - власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі -
власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується
у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Відповідно до п.8 вищезазначеного порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Як вбачається з матеріалів справи автомобіль марки «Volvo 960», 1995 року випуску, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номерНОМЕР_2, зареєстрований на ОСОБА_5 Проте, в порушення норм ЦПК України ОСОБА_5 не був залучений до участі у справі як власник транспортного засобу.
Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
В той же час, довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою.
Оскільки договір купівлі-продажу автомобіля не укладався, правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на автомобіль на підставі статті 392 ЦК України - відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року по справі № 6-688цс15, та відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Окрім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі показів свідка ОСОБА_7 та ОСОБА_2, допитаного в якості свідка.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 N 2 «Про застосування норм Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справ у суді першої інстанції» розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів. Зокрема, статтею 57 ЦПК передбачено, що доказом у справі є пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, допитаних як свідків. Тому пояснення зазначених осіб, отримані не за процедурою допиту свідків (стаття 184 ЦПК , не можуть використовуватися як засіб доказування.
Виходячи зі змісту статті 59 ЦПК та з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову
форму.
Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт укладання договору купівлі-продажу автомобіля.
Тому висновки суду першої інстанції не слід вважати підставними, а рішення таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги - обґрунтованими.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Матеріалами справи встановлено, що при поданні апеляційної скарги ОСОБА_4 було відстрочено оплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено , а тому в силу вимог ч.3 ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_2 в користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1727 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст..ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволити.
Рішення Франківського районного суду м.Львова від 04 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору укладеним, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 1727 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий
Судді