Справа № 308/7822/15-ц
22.11.2017 м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Світлик О.М.,
при секретарі судового засідання - Гайданці Г.В.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1,
третьої особи - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус ОСОБА_5, Ужгородське міськрайонне управління юстиції Закарпатської області в особі реєстраційної служби, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
ОСОБА_7 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_4 сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус ОСОБА_5, Ужгородське міськрайонне управління юстиції Закарпатської області в особі реєстраційної служби, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
У позовній заяві позивач посилається на те, що він є сином померлого 26.06.2009 року ОСОБА_8 та онуком померлого 09.01.2004 року ОСОБА_9.
Зазначає, що у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_8 відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно, що складається з житлового будинку (літера А) з належними до нього господарськими будівлями (сарай (літера Б), вбиральня (літера В), сарай (літера Г)) та спорудами (І; № 1-2), що розташований за адресою: с. Холмець, вул. Підвальна, буд. 6, Ужгородського району Закарпатської області. Даний будинок належав його батьку на підставі договору дарування домоволодіння від 29.05.2009 року № 1277, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_10, витяг з Державного реєстру правочинів № 7338323 від 29.05.2009 року.
Відповідно до характеристики будівель та споруд інвентарна вартість домоволодіння складає 33274,00 грн. (ціна вказана в договорі).
Також вказує, що після смерті діда ОСОБА_9 відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно, що складається з житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: с. Холмець, вул. Дружби, буд. 100, Ужгородського району Закарпатської області.
Даний будинок належав його діду ОСОБА_9. Згідно з рішенням виконавчого комітету ОСОБА_11 народних депутатів Ужгородського району від 22.09.1989 року № 136 «Про оформлення права власності на житлові будинки, які належать окремим громадянам та головам колгоспних дворів сіл Тарновці, Сторожниця, Прикордонне, Шишловці, ОСОБА_12, Холмець, Демічево, Тисянка, Глибоке, ОСОБА_11, ОСОБА_13», житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в с. Холмець, вул. Дружби, буд. 100, Ужгородського району належить в цілому ОСОБА_9, що підтверджується довідкою, виданою виконкомом ОСОБА_4 сільської ради від 01.04.2015 року № 118.
Зазначає, що згідно з довідкою, виданою виконкомом ОСОБА_4 сільської ради від 01.04.2015 року № 119, згідно з рішенням 12 сесії XXI скликання ОСОБА_4 сільської ОСОБА_11 народних депутатів від 29.10.1993 року «Про передачу у приватну власність та постійне користування земель для ведення особистого підсобного господарства» передано безоплатно у приватну власність та постійне користування ОСОБА_9, с. Холмець, вул. Дружби, 100, Ужгородського району, площею 0,62 га.
На день смерті діда ОСОБА_9, який помер 09.01.2004 року, в будинку в с. Холмець, вул. Дружби, 100, Ужгородського району були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_6 - дружина; ОСОБА_2 - донька; ОСОБА_14 - зять; ОСОБА_15 - внук; ОСОБА_16 - внучка; ОСОБА_17 - внучка; ОСОБА_18 - внучка, що підтверджується довідкою, виданою виконкомом ОСОБА_4 сільської ради від 01.04.2015 року № 117.
Довідкою, виданою виконкомом ОСОБА_4 сільської ради від 01.04.2015 року № 116 підтверджується, що заповіт від імені ОСОБА_9 не посвідчувався.
На випадок своєї смерті його батько ОСОБА_8 залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_10 від 18.06.2009 року № 1440, в якому все своє майно заповів йому - Курта А-Д.В.
Зазначає, що зважаючи на це він, як спадкоємець по заповіту, що прийняв спадщину, з метою оформлення своїх спадкових прав звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_5, однак на його звернення про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом йому було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.02.2015 року № 21/02-14.
За твердженням позивача причиною для звернення в суд з даним позовом є те, що за життя батько ОСОБА_8 не зареєстрував право власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: с. Холмець, вул. Підвальна, буд. 6, Ужгородського району Закарпатської області, на підставі договору дарування домоволодіння від 29.05.2009 року № 1277, що посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_10
Вказує, що у свою чергу дідо ОСОБА_9 не зареєстрував належне йому нерухоме майно, що складається з житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: с. Холмець, вул. Дружби, буд. 100, Ужгородського району Закарпатської області.
Позивач вважає, що частка вказаного будинку після смерті діда була успадкована його батьком.
Відсутність реєстрації права власності за договором дарування та свідоцтва про право власності на будинок становить перешкоду в подальшому оформленні належних його спадкових прав після смерті батька, так як нотаріальна контора на даний момент не може видати відповідне свідоцтво про право на спадщину на будинок без відповідних правовстановлюючих документів та реєстрації права власності на нього в державному реєстрі речових прав.
Вказує, що в реєстраційній службі йому було надано усну консультацію, що виготовити свідоцтво про право власності на нерухоме майно є неможливим, оскільки власники померли.
Також позивач зазначає, що житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами знаходиться на території ОСОБА_4 сільської ради як органу місцевого самоврядування.
На підставі викладеного позивач просив суд:
визнати за ним - ОСОБА_19-Д.В. - право власності на житловий будинок (літера А) площею 33,2 кв.м., житловою 21,10 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями (сарай (літера Б), вбиральня (літера В), сарай (літера Г)) та спорудами (І; № 1-2), що розташований за адресою: с. Холмець, вул. Підвальна, буд. 6, Ужгородського району Закарпатської області, в порядку спадкування за заповітом за померлим 26.06.2009 року батьком - ОСОБА_8;
визнати за ним - ОСОБА_19-Д.В. право власності на 1/6 частку житлового будинку в с. Холмець, вул. Дружби, буд. 100, Ужгородського району Закарпатської області, в порядку спадкування за заповітом за померлим 26.06.2009 року батьком - ОСОБА_8
Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги, про що подав відповідну заяву (а.с. 178), в якій посилається на те, що ОСОБА_6, будучи непрацездатною (пенсіонером) на час смерті його батька, отримала право на обов'язкову частку після смерті свого сина (його батька), яка становить 1/4 частку. На випадок своєї смерті його батько ОСОБА_8 залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_10 від 18.06.2009 року № 1440, в якому все своє майно заповів йому - Курта А-Д.В. Враховуючи наведене позивач вважає, що є необхідним зменшити позовні вимоги на 1/4 частку щодо житлового будинку (літера А) площею 33,2 кв.м., житловою 21,10 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями (сарай (літера Б), вбиральня (літера В), сарай (літера Г)) та спорудами (І; № 1-2), що розташований за адресою: с. Холмець, вул. Підвальна, буд. 6, Ужгородського району Закарпатської області.
Враховуючи викладене, згідно із заявою про зменшення позовних вимог, позивач просить суд:
визнати за ним - ОСОБА_19-Д.В. - право власності на 3/4 частки у праві власності на житловий будинок (літера А) площею 33,2 кв.м., житловою 21,10 кв.м., з належними до нього господарськими будівлями (сарай (літера Б), вбиральня (літера В), сарай (літера Г)) та спорудами (І; № 1-2), що розташований за адресою: с. Холмець, вул. Підвальна, буд. 6, Ужгородського району Закарпатської області, в порядку спадкування за заповітом за померлим 26.06.2009 року батьком - ОСОБА_8;
визнати за ним - ОСОБА_19-Д.В. - право власності на 1/6 частку житлового будинку в с. Холмець, вул. Дружби, буд. 100, Ужгородського району Закарпатської області, в порядку спадкування за заповітом за померлим 26.06.2009 року батьком - ОСОБА_8
Представник позивача - ОСОБА_1 у даному судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог обставини, і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_4 сільська рада Ужгородського району Закарпатської області у дане судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, при цьому згідно із наявною у матеріалах справи заявою просить розглянути дану справу без участі сільської ради (а.с. 29).
ОСОБА_4 сільською радою Ужгородського району Закарпатської області направлено до суду письмові заперечення проти позову, що долучені до матеріалів справи (а.с. 30), в яких зазначено, що як вказано у позові, причиною звернення ОСОБА_19-Д.В. в суд є те, що за життя його батько ОСОБА_8 не зареєстрував право власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: с. Холмець, вул. Підвальна, буд. 6, Ужгородського району Закарпатської області на підставі договору дарування домоволодіння від 29.05.2009 року № 1277, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу, і цей факт став причиною відмови у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Позивач у заяві посилається на ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування», згідно з якою облік та реєстрація нерухомого майна незалежної від форм власності належить до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Однак, відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав. За твердженням відповідача у даному випадку реєстратором виступала не ОСОБА_4 сільська рада, а бюро технічної інвентаризації (БТІ), куди і повинен був звернутися ОСОБА_8 Також відповідач зауважує, що померлий ОСОБА_8 з питанням реєстрації права власності на нерухоме майно, в тому числі і на житловий будинок, що розташований за адресою: с. Холмець, вул. Підвальна, буд. 6, до ОСОБА_4 сільської ради не звертався, про укладання договору дарування домоволодіння сільську раду не повідомляв. Позивачу ОСОБА_4 сільською радою видані всі необхідні довідки для оформлення спадщини за померлим батьком ОСОБА_8, а тому у даному випадку відповідач вважає, що позивач помиляється відносно належності відповідача до даного процесу. ОСОБА_4 сільська рада не може нести відповідальність за дії або бездіяльність ОСОБА_8, в даному випадку за несвоєчасне звернення до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно (БТІ). Виходячи з вищевикладеного відповідач просить у даній справі визнати ОСОБА_4 сільську раду не відповідачем, а третьою стороною. Також відповідач просить зобов'язати приватного нотаріуса Ужгородського нотаріальною округу ОСОБА_5, якою було заведено спадкову справу № 7/2009 до майна померлого ОСОБА_8, видати ОСОБА_19-Д.В. свідоцтво про праві на спадщину за заповітом на житловий будинок, що знаходиться в с. Холмець вул. Підвальна, буд. 6, Ужгородського району Закарпатської області, після смерті його батька ОСОБА_8, який помер 26.06.2009 року.
Третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_5 у дане судове засідання не з'явилася, при цьому згідно з наявною у матеріалах справи заявою просить розглянути справу без її участі.
Третя особа без самостійних вимог - Ужгородське міськрайонне управління юстиції Закарпатської області в особі реєстраційної служби у відповідності до положень ст. 36 ЦПК України заяву про свою участь у даній справі не надала, а на момент розгляду справу вказана особа припинена.
Третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_6 у дане судове засідання не з'явилися, при цьому її представник - ОСОБА_20 подав через канцелярію суду заяву, в якій просить судове засідання, призначене на 21.11.2017 року, розглядати без його участі та участі ОСОБА_6, позов просять відхилити як вимоги до неналежного відповідача.
Разом з тим, представник третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_20 подав до суду письмові заперечення на позов, що долучені до матеріалів справи (а.с. 134), у яких зазначає, що у справі сам позивач встановлює хто має бути відповідачем, суд не має права залучати з власної ініціативи відповідача чи відповідачів, замінити третю особу на відповідача. Представник третьої особи вказує, що ОСОБА_6, виходячи з позовних вимог, повинна бути не третьою особою, а відповідачем, так як спір про право майнове на спадщину як першої черги. Також зауважує, що ОСОБА_4 сільська рада у своїх запереченнях помилково зазначає щодо наявності у нотаріуса, чи можливість суду зобов'язати нотаріуса, права оформити свідоцтво про право на спадщину, оскільки первинне майно не оформлене та відсутні правовстановлюючі документи, і фактично, і юридично за адресою: с. Холмець, вул. Підвальна, 6, на ім'я померлого ОСОБА_8, цим будинком володіла і володіє його довірителька ОСОБА_6, а договір дарування від 29.05.2009 року є нікчемним, оскільки його державна реєстрація відсутня, нотаріальна відмова нотаріуса від 06.02.2015 року є законною. За твердженням представника третьої особи відносно успадкування будинку № 100 по вул. Дружби в с. Холмець, то даним будинком фактично володіє і володіла раніше з чоловіком - померлим ОСОБА_8 - його довірителька ОСОБА_6, у зв'язку з чим спадщина при відсутності правовстановлюючих документів на дане майно також не може бути оформлено нотаріусом, і судом на 1/6 за позивачем також. В разі відсутності заяви позивача про заміну ОСОБА_6 на відповідача просять позовну заяву відхилити повністю.
Третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_2 у даному судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є онуком ОСОБА_9, який помер 09.01.2004 року та сином ОСОБА_8, який помер 26.06.2009 року.
За життя ОСОБА_9 в цілому належав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в с. Холмець, вул. Дружби, № 100, згідно з рішенням виконавчого комітету ОСОБА_11 народних депутатів Ужгородського району від 22.09.1989 року № 136 «Про оформлення права власності на житлові будинки, які належать окремим громадянам та головам колгоспних дворів сіл Тарновці, Сторожниця, Прикордонне, Шишловці, ОСОБА_12, Холмець, Демічево, Тисянка, Глибоке, ОСОБА_11, ОСОБА_13», що стверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом ОСОБА_4 сільської ради Ужгородського району від 01.04.2015 року за № 118 (а.с. 7).
Згідно з рішенням 12 сесії ХХІ скликання ОСОБА_4 сільської ОСОБА_11 народних депутатів від 29.10.1993 року «Про передачу у приватну власність та постійне користування земель для ведення особистого підсобного дворогосподарства» передано безоплатно у приватну власність та постійне користування ОСОБА_9, с. Холмець, вул. Дружби, № 100 - 0,62 га, що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом ОСОБА_4 сільської ради Ужгородського району від 01.04.2015 року за № 119 (а.с. 7).
Довідкою, виданою виконавчим комітетом ОСОБА_4 сільської ради Ужгородського району від 01.04.2016 року за № 116, стверджується, що сільською радою не посвідчувався заповіт від імені ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, колишнього мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер 09.01.2004 року (а.с. 8).
З довідки, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_4 сільської ради від 01.04.2015 року за № 117, вбачається, що на день смерті мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (помер 09.01.2004 року), за вищевказаною адресою були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 - дружина; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 - донька; ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7 - зять; ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_8 - внук; ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_9 - внучка; ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_10 - внучка; ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_11 - внучка (а.с. 8).
29.05.2009 року між ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_12, був укладений договір дарування домоволодіння, що посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 1277, згідно з яким сторони домовилися про наступне: дарувальник (ОСОБА_6) подарувала, а обдаровуваний (ОСОБА_8) прийняв в дар домоволодіння під № 6, що знаходиться по вул. Підвальній в с. Холмець, Ужгородського району Закарпатської області. Житловий будинок позначений на плані літерою А - саманний, складається з однієї кімнати, загальна площа будинку становить 33,20 кв.м., житлова площа 21,10 кв.м., до якого належать такі споруди та будівлі: літ. Б - сарай (саманний), літ. В - вбиральня (дерев'яна), літ. Г - сарай (саманний), літ № 1-2 огорожа, літ. І - колодязь питний. Домоволодіння належить дарувальнику на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_21, 16.11.1994 року за реєстровим № 2-710 та зареєстрованого в Ужгородському районному комунальному підприємстві (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 21.05.2009 року, запис № 303, в книзі № 2, реєстраційний номер 27343512. Як зазначено у даному договорі дарування домоволодіння, у відповідності до ст. 210 ЦК України цей договір підлягає державній реєстрації (а.с. 5, 6).
На виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2017 року про витребування доказів у даній справі Ужгородською районною державною нотаріальною конторою ГТУЮ у Закарпатській області на адресу суду направлено належним чином завірену копію спадкової справи № 314/2004 за померлим 09.01.2004 року ОСОБА_9, а також повідомлено, що в Ужгородській районній державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 314/2004 за померлим 09.01.2004 року ОСОБА_9 за заявою на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом № 449 ОСОБА_8. Спадкоємцями до майна померлого 09.01.2004 року ОСОБА_9, згідно з поданою заявою на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом № 449, є ОСОБА_8, його дружина ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_2, згідно з довідкою ОСОБА_4 сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 09.09.2004 року за № 472. Також у заяві на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом № 449 ОСОБА_8 зазначено, що крім нього спадкоємцем є дружина ОСОБА_6, донька ОСОБА_2 та син ОСОБА_22 (а.с. 98-109).
Статями 1216, 1217, 1220 ЦК України визначено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. ст. 1258, 1261-1265 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.
Матеріалами справи встановлено, що 24.02.2015 року позивач ОСОБА_7 звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_5 із завою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок в с. Холмець, вул. Підвальна, будинок № 6, що належав спадкодавцю ОСОБА_8, який помер 26.06.2009 року, на підставі договору дарування.
Постановою приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.02.2015 року за вихідним № 21/02-14, на підставі ст. ст. 49, 50 Закону України «Про нотаріат» та Глави 13 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ОСОБА_23 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що знаходиться в с. Холмці по вул. Підвальній, 6, Ужгородського району Закарпатської області, після смерті його батька ОСОБА_8, який помер 26.06.2009 року.
Із змісту вказаної постанови слідує, що приватний нотаріус дійшла висновку, що прохання ОСОБА_3 не може бути задоволено з наступних підстав. Зокрема, приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_5 16.12.2009 року було заведено спадкову справу до майна померлого 26.06.2009 року ОСОБА_8 № 7/2009. Спадкова справа заведена за заявою на прийняття спадщини за заповітом, поданою ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_1, який діяв за згодою матері ОСОБА_24. Для відкриття спадщини ОСОБА_19 було подано такі документи: свідоцтво про смерть ОСОБА_8; заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_10 18.06.2009 року за р. № 1440 від імені ОСОБА_8; свідоцтво про народження ОСОБА_3, 05.08.1994 року; картка фізичної особи платника податків ОСОБА_3; свідоцтво про укладення шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_25 17.12.2009 року додатково були подані довідки ОСОБА_4 сільської ради № 443/02-30, 445/02-30, 444/02-30 від 17.12.2009 року. 22.12.2009 року до приватного нотаріуса звернулася ОСОБА_6 і подала заяву на прийняття спадщини за законом, справжність підпису на якій засвідчено ОСОБА_26 секретарем Холмецької сільської ради 21.12.2009 року за р. № 42. Вищевказану заяву приватним нотаріусом було зареєстровано в книгу обліку і реєстрації спадкових справ 22.12.2009 року за № 13, с/с 7/2009. Разом із заявою на прийняття спадщини за законом ОСОБА_6 подала свідоцтво про смерть ОСОБА_8 видане повторно, свідоцтво про народження ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_13, також видано повторно. ОСОБА_6, приватним нотаріусом було повідомлено, що її син ОСОБА_8 на випадок своєї смерті залишив заповіт на все своє майно на ім'я свого сина ОСОБА_3, отже згідно зі ст. 1241 ЦК України вона зможе успадкувати, як непрацездатна за віком мати померлого обов'язкову частку у спадщині (а саме 1/6 частину спадкового майна). ОСОБА_7 подав приватному нотаріусу для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом наступні документи: свідоцтво про смерть ОСОБА_8; договір дарування, посвідчений ОСОБА_10, приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу 29.05.2009 року за р. № 1277, договір дарування не зареєстрований в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно; витяг з Державного реєстру правочинів, № витягу 7338323 від 29.05.2009 року; НОМЕР_1, виданий ОСОБА_23 Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області 03.11.2010 року. Приватним нотаріусом ОСОБА_5 при подачі ОСОБА_19 заяви на видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом роз'яснено, що згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На підставі п. 4.15 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом, після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Договір дарування не був зареєстрований ОСОБА_8 при його житті. Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають, державній реєстрації. Глава 13 Розділу І Порядку встановлює, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України, не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Приватний нотаріус вважає, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок в с. Холмці, вул. Підвальна, буд. № 6, Ужгородського району, не можна, договір дарування не був зареєстрований ОСОБА_8 при його житті. Оскільки відсутній факт державної реєстрації будинку за ОСОБА_8, він не входить до складу спадщини і на нього не можливо видати свідоцтво про право на спадщину (а.с. 13).
Згідно з положеннями ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Як роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За приписами ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Статтею 210 ЦК України регламентовано, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
Суд констатує, що позивач ОСОБА_19-Д.В. звернувся в суд за даним позовом у липні 2015 року.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV, в редакції Закону № 834-VIII від 26.11.2015 року, що набрав чинності 13.12.2015 року, регулюються відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і такий спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (далі - Закон).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Система органів та суб'єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, визначена ст. 6 Закону.
Відповідно ч. 1 до ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (із наступними змінами), що набрала чинності з 01.01.2016 року, затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно з п. 6 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Пунктом 66 Порядку встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності - спадкодавця з обов'язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.
Отже, беручи до уваги, що з моменту звернення позивача в суд з даним позовом та на час розгляду справи були внесені відповідні зміни до законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та виходячи з наведеного, суд вважає, що позивач ОСОБА_19-Д.В. має право звернутися до суб'єкта, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, для державної реєстрації права власності щодо нерухомого майна - житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: с. Холмець, вул. Підвальна, 6, Ужгородського району Закарпатської області, який згідно з договором дарування домоволодіння від 29.05.2009 року належить ОСОБА_8, на підставі та за процедурою, визначеною Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, а відтак, позивач не позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на успадковане вищезазначений спадкове майно у нотаріальному порядку.
Між тим, згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим, суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна. При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
У вищезазначеному роз'ясненні, наданому Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 07.02.2014 року № 5, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вживається в редакції Закону № 1878-VI від 11.02.2010 року, із наступними змінами.
Крім того, відповідно до ст. 30 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Позивач - це особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних інтересів якої порушено цивільний процес, а відповідач - це особа, на яку вказує позивач, як на порушника своїх прав.
Процесуальний статус ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у даній справі визначено як треті особи без самостійних вимог. Треті особи - це учасники процесу, на чиї права або обов'язки щодо однієї із сторін може вплинути рішення у справі.
У даному випадку процесуальне положення ОСОБА_6 та ОСОБА_2 як третіх осіб не відповідає суті спору, оскільки рішення суду стосується безпосередньо їх інтересів як спадкоємців. Отже, їх слід було залучити до участі у справі як співвідповідачів із відповідним обсягом процесуальних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Статтями 10, 11 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Позивач, діючи вільно, на свій розсуд, пред'явив позов лише до ОСОБА_4 сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, тоді як просив визнати право власності в порядку спадкування на спадкове нерухоме майно, спадкоємцями якого є також ОСОБА_6 та ОСОБА_2.
За приписами ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Відтак, суд, відповідно до основних принципів цивільного процесу та виходячи із засад диспозитивності цивільного судочинства, не має права з власної ініціативи замінювати первісного відповідача належним відповідачем та залучати до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Встановивши, що позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за відсутності клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем повинен ухвалити рішення про відмову у позові до неналежного відповідача, що не позбавляє позивача права на звернення до суду із самостійним позовом до особи, яка має відповідати за цим позовом.
Враховуючи вищенаведене та аналізуючи у сукупності викладені обставини суд приходить до висновку, що позов є безпідставним та пред'явленим до неналежного відповідача, а тому у його задоволенні слід відмовити.
На підставі ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України 22.11.2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2017 року.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 12, 16, 181, 182, 210, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261-1265, 1297 ЦК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус ОСОБА_5, Ужгородське міськрайонне управління юстиції Закарпатської області в особі реєстраційної служби, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча О.М. Світлик