20 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Кулікової С.В.
суддів Кравець В.А., Лапчевської О.Ф.
при секретарі Потапьонок К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання поруки за договором поруки припиненою,
Справа № 752/9051/17
Апеляційне провадження: №22-ц/796/11900/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Шкірай М.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кулікова С.В.
встановила:
у травні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання поруки припиненою за договором поруки № 032/06-122п від 9 жовтня 2007 року, укладеним з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначав, що 9 жовтня 2007 року між позичальником ОСОБА_3 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», назву якого змінено на ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 032/29-386К, за яким банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 95 000, 00 доларів США з кінцевим терміном погашення кредиту до 9 жовтня 2017 року зі сплатою 13,50 % річних.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним кредитним договором між ним, позичальником та банком було укладено договір поруки № 032/06-122п, згідно якого він, як поручитель зобов'язується солідарно відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником його зобов'язань перед кредитором щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та у порядку, передбачених договором кредиту (п.п 1.1, 2.1.1 договору).
Позивач стверджував, що і позичальнику ОСОБА_3 і йому банк 23 квітня 2010 року направив аналогічні Досудові вимоги від 21 квітня 2010 року за №№ 08.4-10/96-2660, 08.4-10/96-2662 про дострокове виконання зобов'язань про погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі та вимагав негайно повернути заборгованість по кредиту та відсотками у розмірі 107 578,06 доларів США та 10 714 грн. 68 коп.
Посилаючись на зазначені вище обставини, позивач констатував, що банк змінив дату повернення кредиту, внаслідок чого відбулась заміна зобов'язань позичальника зі сплати строкових платежів на одне зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому. Окрім того, банк до суду з позовом про солідарне стягнення з нього, як з поручителя, заборгованості за кредитним договором не звертався, у зв'язку з чим він вважає, що порука припинилась з 23 листопада 2010 року після спливу шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання (дострокової вимоги).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року в позові відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, визнати припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки № 032/06-122п від 9 жовтня 2007 року та стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Представник позивача посилається на невідповідність рішення суду нормам матеріального права та правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 27 січня 2016 року по справі №6-990цс15.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_2, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» Анділахая В.С., який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Під час апеляційного розгляду встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 9 жовтня 2007 року між позичальником ОСОБА_3 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» було укладено Договір кредиту № 032/29-386К, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 95 000,00 дол. США з кінцевим терміном погашення кредиту 9 жовтня 2017 року зі сплатою 13,50% річних.
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та позивачем ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 032/06-122п від 9 жовтня 2007 року, згідно якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником його зобов'язань перед кредитором щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту № 032/29-386К від 9 жовтня 2007 року.
Пунктом 3.1.2 укладеного договору визначено обов'язок поручителя протягом тридцяти робочих днів від дати отримання повідомлення кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором 23 квітня 2010 року ПАТ «Укрсоцбанк» направив позичальнику ОСОБА_3 та поручителю ОСОБА_1, досудову вимогу від 21 квітня 2010 року за №№ 08.4-10/96-2660, 08.4-10/96-2662 про дострокове виконання зобов'язань про погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі у розмірі 107 578,06 дол. США та 10 714, 68 грн.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Таким чином, умови п. 6.2 договору поруки про те, що порука за цим договором діє до повного виконання всіх вимог, не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
У зв'язку із порушенням ОСОБА_3 строку повернення кредиту, банк скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, на односторонню зміну умов кредитного договору, і 23 квітня 2010 року надіслав позичальнику та поручителю вимогу про негайне повернення кредиту (а.с. 11-12, 14-15).
Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.
Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя - протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.
Таким чином для поручителя строк виконання зобов'язання умовами пункту 3.1.2 укладеного договору поруки визначено до 23 травня 2010 року.
Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.
Отже, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України банк повинен був пред'явити вимогу до ОСОБА_1, як поручителя, до 23 листопада 2010 року, проте з таким позовом банк до поручителя не звернувся, а відтак у силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилась.
Згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно із умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Проте, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.
Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.
Такий правовий висновок був висловлений Верховним Судом України у справі 6-990цс15 та у порушення вимог ст. 360-7 ЦПК України необґрунтовано не врахований судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ПАТ Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції та апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів -
вирішила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання поруки за договором поруки припиненою задовольнити, визнати припиненою поруку ОСОБА_1 за Договором поруки № 032/06-122п від 9 жовтня 2007 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 640 грн. 00 грн., сплаченого за подання до суду позовної заяви та 704 грн. 00 грн. за подання апеляційної скарги, а всього 1 344 грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: