попереднього розгляду справи
15 листопада 2017 року Апеляційний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі прокурора ОСОБА_2
провівши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні попередній розгляд кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 200 КК України, за апеляціями засудженого ОСОБА_3 , та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_4 , на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року,
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 (у редакції від 15 листопада 2011 року), ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, та йому призначено покарання: за ч. 3 ст. 212 КК України (у редакції від 15 листопада 2011 року) - у виді штрафу в розмірі 20 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 000 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого; за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України - у виді обмеження волі строком на 3 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.
На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання, призначеного за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, у виді обмеження волі строком на 3 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.
Цим же вироком ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 200 КК України, та виправдано.
Остаточно ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 212 КК України (у редакції від 15 листопада 2011 року) до покарання у виді штрафу у розмірі 20 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 000 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки, з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого.
Судом у кримінальній справі вирішено питання про речові докази та судові витрати.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просив вирок суду першої інстанції скасувати, та постановити новий вирок, яким визнати його невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, у іншій частині вирок залишити без змін.
Також на вирок суду першої інстанції надійшла апеляція прокурора у справі - прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_4 , в якій він просив оскаржуваний вирок скасувати, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 212 КК України (у редакції від 15 листопада 2011 року) покарання з урахуванням ч. 2 ст. 53 КК України (у редакції від 15 листопада 2011 року) у виді штрафу в розмірі майнової шкоди, завданої злочином, а саме 11 287 107 гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією усього майна, яке є його власністю засудженого.
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 2 ст. 200 КК України у виді штрафу в розмірі 8000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, призначеного за ч. 2 ст. 200 КК України, у виді штрафу в розмірі 8000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки. На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, призначеного за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Кримінальну справу разом з апеляціями засудженого та прокурора 30 жовтня 2017 року направлено до Апеляційного суду м. Києва та призначено до апеляційного розгляду на 10 год. 00 хв. 08 грудня 2017 року.
Заслухавши доповідь судді ОСОБА_1 , думку прокурора ОСОБА_2 , який зазначив, що справа не може бути розглянута в апеляційному порядку на призначену Шевченківським районним судом м. Києва дату через порушення вимог ст. ст. 351, 352, 354 КПК України, вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що справа підлягає поверненню до Шевченківськогорайонного суду м. Києва з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 359 КПК України 1960 р., справа повертається суду першої інстанції у випадках, якщо суд першої інстанції прийняв апеляцію, яка не відповідає вимогам частини першої статті 350, статей 351 чи 352 цього Кодексу, - для виконання вимог, передбачених статтями 353 чи 354 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року, в апеляції зазначаються: назва суду, якому адресується апеляція; особа, яка подає апеляцію; вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив; вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування; прохання особи, яка подає апеляцію; перелік документів, які додаються до апеляції.
Конкретні вимоги апеляції повинні бути сформульовані з урахуванням того, які рішення суд апеляційної інстанції має право ухвалити за наслідками розгляду апеляції на рішення суду першої інстанції, відповідно до положень, визначених ст. 366 КПК України 1960 року.
Згідно ч. 1 ст. 366 КПК України 1960 року, у результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у частині першій статті 347 цього Кодексу, апеляційний суд:
1) виносить ухвалу про залишення вироку чи постанови без зміни, а апеляції - без задоволення; скасування вироку чи постанови і повернення справи прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції; скасування вироку чи постанови і закриття справи; зміну вироку чи постанови;
2) постановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково вирок суду першої інстанції;
3) постановляє свою постанову, скасовуючи повністю чи частково постанову суду першої інстанції.
Згідно ст. 352 КПК України 1960 року, у разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог, передбачених статтею 350 цього Кодексу, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення. Якщо у зазначений строк ці вимоги не будуть виконані, то апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду.
Разом з тим, ці вимоги закону засудженим ОСОБА_3 та судом першої інстанції належним чином не виконані.
Так, як убачається з прохальної частини апеляції засудженого, останній порушує питання про скасування вироку та постановлення нового про визнання його невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 (у редакції від 15 листопада 2011 року), ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Таким чином, викладене у апеляційній скарзі прохання засудженого не узгоджується з повноваженнями суду апеляційної інстанції, які передбачені ст. 366 КПК України 1960 року.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 351 КПК України 1960 року, про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає прокурора, інших зазначених у статті 348 цього Кодексу осіб, інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду. Протягом п'яти діб з часу поміщення оголошення зазначені особи мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копії або з ознайомленням з апеляцією їм роз'яснюється право протягом п'яти діб з цього часу подати свої заперечення на апеляцію.
За правилами частин 2, 3 ст. 354 КПК України 1960 року, після виконання вимог, передбачених ст. 351 цього Кодексу, суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, протягом семи діб передає справу разом з поданою апеляцією і запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду ним справи. Про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду.
Проте, із матеріалів кримінальної справи убачається, що судом першої інстанції ці вимоги закону не дотримані.
Прийнявши апеляцію засудженого та прокурора, суд першої інстанції не сповістив заінтересованих осіб про надходження апеляції у справі. Дані про поміщення судом першої інстанції на дошці об'яв суду оголошення про надходження апеляцій та дату призначення справи до апеляційного розгляду, матеріали справи також не містять.
Враховуючи викладене, справа не може бути розглянута в апеляційному порядку, оскільки недотримання судом зазначених вимог має наслідком відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 359 КПК України повернення справи суду першої інстанції для виконання вимог, передбачених ст.ст. 351, 352, 354 КПК України 1960 р.
Враховуючи викладене та керуючись п. п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України, ст.ст. 357, 359 КПК України 1960 року, апеляційний суд
Кримінальну справу щодо ОСОБА_3 повернути до Шевченківського районного суду м. Києва для виконання вимог ст.ст. 351, 352, 354 КПК України 1960 р.
Суддя Апеляційного
суду м. Києва ОСОБА_1