АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
03110,м.Київ-110, вул. Солом'янська,2-А
Іменем України
26 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді - Белан Н.О.
Суддів - Ходаса В.І.,Юденко Т.М.
За участю прокурора - Тертичного О.А.
Засудженого - ОСОБА_1
Адвоката - Яхно Ю.Л.
Потерпілого - ОСОБА_3
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію потерпілого ОСОБА_4 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року.
Встановила:
Цим вироком
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, Українця, освіта неповнавища,одруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_2, гурто- житок, проживає в АДРЕСА_3, а також за місцем помешкання батьків: АДРЕСА_1 (т.НОМЕР_1), не судимого,
Засуджено за ст.142 ч.3 ( 1960) із застосуванням ст. 69 КК України на строк 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням під час іспитового строку -2 роки, з покладенням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України, а саме:
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;
- періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції;
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому,що він 11.11.1996 року, близько 12-00 години домовився зі ОСОБА_5, вирок відносно якого набрав законної сили, та двома невстановленими слідством особами, відкрито заволодіти особистим майном ОСОБА_4, який мешкав в АДРЕСА_4.
Одразу ж, реалізуючи свій спільний умисел та попередньо розподіливши між собою ролі, ОСОБА_1 залишився поблизу будинку спостерігати за обстановкою та чекати сигналу від співучасників, а ОСОБА_5 разом з двома невстановленими особами піднявся до вказаної квартири. Підійшовши до квартири, останні шляхом обману потерпілої ОСОБА_6 проникли до неї в помешкання. Перебуваючи в квартирі ОСОБА_5 та невстановлені слідством особи, напали на потерпілу та застосували відносно неї насильство небезпечне для життя та здоров'я останньої, яке виразилося у нанесенні їй численних ударів руками та ногами в різні частини тіла, Коли ОСОБА_6 втратила свідомість до квартири зайшов ОСОБА_1,який знаходячись в квартирі та помітивши, що потерпіла приходить до тями, почав бити її ногами в область тулубу, від чого остання знову втратила свідомість.
В результаті розбійного нападу ОСОБА_1 спільно зі ОСОБА_5, відносно якого по даному епізоду вирок суду набрав законної сили та невстановленими слідством особами заволоділи наступним майном
ОСОБА_4:
-комп'ютером «СОМПАГ Сонтура Аеро 4/33» вартістю 2100 грн.;
-сканером ручним «Матадор», вартістю 150 гривень;
- 20 компакт дисками, 240 грн.;
-100 срібних монет, вартістю 1600 грн.;
- 30 монет, вартістю 90 грн.;
-фальшивий руб минулого століття, вартістю 2835 грн.;
- золоту защібку для краватки з діамантом, вартістю 2268,;
- золотий годинник, вартістю 1512,;
- золоті запонки, вартістю 473 грн.;
- 3 золотих пера, вартістю 100 грн.;
- 70 доларів США, що становить за станом на 11.11.1996 року -129,78 грн.;
- 95 німецьких марок, що становить за станом на 11.11.1996 року − 115,96 грн.;
- годинник «Гелеос» 1928 року випуску, вартістю 246 грн.;
- обручку, вартістю 150 гривень.;
- пневматичний пістолет, вартістю 280 грн.;
- відеомагнітофон, вартістю 450 грн.;
- Сейф, вартістю 1400 грн.;
- кортик офіцерський, вартістю 150 грн.;
- приймач всехвильовий, вартістю 90 грн.;
- сумку господарську, вартістю 25 грн.;
- ковдру, вартістю 55 грн.;
- навушники «Соні», вартістю 30 грн.;
- ложку срібну, вартістю 20 грн.;
А, також документи на ім'я ОСОБА_4, закордонний паспорт, диплом КПІ, диплом КДУ, трудову книжку, свідоцтво про смерть батька, свідоцтво про народження, право установчі документи на квартиру, військове посвідчення, облікову картку водія, а всього майна на загальну суму 14509,74 грн. та витрати на лікування ОСОБА_6 в сумі 820 грн.
Згідно висновку експерта №114/е від 28.01.1997 року , внаслідок розбійного нападу ОСОБА_6 було спричинено закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, крововиливи під шкіру повік, субконьюктивний крововилив, контузія 1-2 ступеня з ангіопатією сітківки обох очей, скальповану рану лобової області, закриту травму грудної клітини у вигляді перелому 8 ребра зліва, перелому ладьєвидної кістки лівої кисті з деяким зміщенням уламків, внутрішньо суглобного осколочного перелому другої п'ясної кістки лівої кисті зі зміщенням уламків, перелому голівки п'ятої п'ясної кістки лівої кисті зі зміщенням уламків. За ступенем тяжкості спричинені потерпілій тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
На вирок суду подано апеляцію.
Потерпілий ОСОБА_3 в своїй апеляції просить вирок щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати та
постановити новий, яким призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ст. 142 ч. 3 КК України в редакції 1960 року , не
застосовуючи щодо засудженого ст.ст. 69,75,76 КК України.
В обгрунтування своїх вимог вказує,що ОСОБА_1 з 1996 по 2009 рік переховувався від правоохоронних органів за вчинений злочин. Ініціаторм розбійного нападу на його помешкання був сааме ОСОБА_1.Якби не збіг випадкових обставин за місцем свого проживання в м. Миколаєві у дворі будинку,( бійка собак), за що і було ОСОБА_1 затримано та доставлено в міліцію, то він так би і уникнув покарання за скоєний злочин, оскільки в 2011 році спливають строки притягнення його взагалі до кримінальної відповідальності.
Прокурор в судовому засіданні змінив позицію щодо доводів прокурора, який брав участь у справі, в запереченнях на апеляцію потерпілого ОСОБА_4 і просить вирок суду в частині призначеного покарання,- скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1-7
років позбавлення волі з конфіскацію всього майна, яке є власністю засудженого , а апеляцію потерпілого задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, потерпілого, який підтримав подану апеляцію, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції потерпілого, за обставин ,що викладені в запереченнях на апеляцію,засудженого заперечившого проти доводів викладених в апеляції потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, колегія суддів дійшла наступного.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 142 КК України (в ред.. 1960 р.) за обставин викладених у вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст.365 КПК України судовою колегією не перевіряються, оскільки згідно протоколу судового засідання фактичні обставини справи в суді першої інстанції сторонами, у тому числі і самим засудженим, не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ст.299 і ст. 301-1 КПК України докази судом першої інстанції за згодою учасників процесу не досліджувалися.
За встановленних у справі фактичних обставин дії засудженого кваліфіковано за ч. 3 ст.142 КК України (в ред.. 1960 р.) правильно.
При обранні ОСОБА_1 міри покарання судом першої інстанції враховано його відношення до вчиненого злочину та дані про особу, що характеризують його.
Проте, призначаючи більш м'яке ніж передбачено встановленою санкцією ч. 3 ст. 142 КК України 1960 р., з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який протягом 13 років не вступав в конфлікт із Законом, обставин, що пом'якшують покарання ( визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди, суд першої інстанції не вірно послався на ст.69 КК України, замість ст.44 КК України (в ред. 1960 р).
Щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку обгрунтовано визнано судом першої інстанції як обставини, які характеризують особу засудженого і які пом'якшують покарання.
За таких обставин колегія суддів вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 більш м'яке покарання, ніж передбачено ст. 142 ч.3 КК України (в ред. 1960 р.), застосувавши ст.44 КК України (в ред.. 1960 р).
Відповідно до вимог ст.372 КПК України підставами для скасування або зміни вироку є зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Обираючи засудженому ОСОБА_1 міру покарання, суд першої інстанції достатньою мірою не врахував, що останній визнаний і засуджений за вчинення корисливого злочину, який відповідно до ст.7-1 КК України (в
ред..1960) відносився до категорії тяжких. Зазначений злочин вчинено за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства, яке було небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_6. У результаті злочинних дій потерпілій заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 з 1996 року по 2009 рік переховувався від правоохоронних органів за вчинений злочин. Ініціатором розбійного нападу на помешкання потерпілого ОСОБА_3 був саме ОСОБА_1
Тому посилання суду першої інстанції на одну з обставин, яка пом'якшує покарання засудженого - щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 було затримано у м. Миколаєві при збігу випадкових обставин.
За таких обставин звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є необгрунтованим та немотивованим і суперечить принципам призначення покарання.
Таким чином, слід визнати, що покарання, призначене ОСОБА_1 є явно несправедливим і не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого і його слід вважати м'яким.
Оскільки суд першої інстанції призначив покарання засудженому всупереч вимогам закону, вирок суду в цій частині підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.365,366,372,378 КПК України, колегія суддів,-
Апеляцію потерпілого ОСОБА_4 − задовольнити, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1 засудженого за ст. 142 ч. 3 КК України (в ред.. 1960 р.) із застосуванням ст. 69 КК України, на строк 5 років позбавлення волі без конфіскації майна із застосуванням ст. 75 КК України, та звільненого від відбування покарання з випробуванням під час іспитового строку протягом 2 років з покладенням на нього обов'язків передбачених п.п.3,4 ст. 76 КК України, в частині призначеного покарання, - скасувати.
Призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 142 ч.3 КК України (в ред.. 1960р.) із застосуванням ст. 44 КК України (в ред.. 1960 р.) у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
В решті вирок суду залишити без змін.
Міру запобіжного заходу обрану щодо ОСОБА_1- підписку про не виїзд з постійного місця проживання, змінити на тримання під вартою в Київському СІЗО №13 Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, взявши під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання рахувати ОСОБА_1 з 26.02.2010 року, зарахувавши йому в строк відбуття покарання перебування його під вартою з 13.08.2009 року по 18.08 2009року.
Вирок суду може бути оскаржений до Верховного Суду України через Апеляційний суд м. Києва протягом місяця з моменту його проголошення, а засудженим в той же термін з моменту отримання ним копії вироку.
1. 2. 3.
Белан Н.О. Ходас В.І. Юденко Т.М.