20 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Кулікової С.В.
суддів Кравець В.А., Лапчевської О.Ф.
при секретарі Потапьонок К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 6 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Справа № 769/6571/16-ц
Апеляційне провадження: №22-ц/796/10741/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Коробенко С.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кулікова С.В.
встановила:
у квітні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 74 018,79 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ, станом на 6 жовтня 2015 року 1 570 356 грн. 07 коп.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначав, що 1 червня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та відповідачем був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №10-29/2059, за умовами якого відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання було надано окремими частинами «траншами» в межах максимального ліміту заборгованості до 46 700,00 дол. США, строком до 31 травня 2021 року., зі сплатою 11,5 % річних за користування кредитними коштами.
Умовами вказаного договору передбачено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі погашати транші кредиту у визначений у договорі строк, сплачувати кредитору проценти за фактичний час використання кредиту та штрафні санкції.
У разі невиконання обов'язків, визначених п.п. 3.3.2.-3.3.5., 3.3.10., 3.3.12.- 3.3.16. договору, протягом більше, ніж десять робочих днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив і позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Позивач стверджував, що відповідач всупереч умовам договору кредиту та діючому законодавству, взяті на себе зобов'язання по сплаті відсотків та внесення чергових частин кредитних коштів не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка складається з боргу за кредитом (залишок непогашеної частини кредиту) у розмірі 41 396,41 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 6 жовтня 2015 року 878 251 грн. 33 коп. та за відсотками 32 622,38 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 6 жовтня 2015 року 692 104 грн. 74 коп.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 6 вересня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10- 20/2059 від 10 лютого 2009 року по сплаті процентів за період з 8 квітня 2013 року по 5 жовтня 2015 року в розмірі 7 318,72 доларів США, що еквівалентно станом на 6 вересня 2017 року сумі в розмірі 198 951 грн. 98 коп., в задоволенні інших позовних вимог відмовлено та вирішено питання судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить рішення в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог (стягнення заборгованості за кредитом у сумі 41 396,41 дол. США, за відсотками у сумі 25 303,66 дол. США) скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнити у повному обсязі та покласти на відповідача судові витрати.
Позивач посилається на невідповідність рішення суду нормам матеріального права, неповне з'ясування всіх фактичних обставин справи та невірне застосування строків позовної давності, оскільки при виникненні у відповідача заборгованості, банк звернувся до приватного нотаріусу за вчиненням виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості станом на 17 червня 2010 року. За вказаним виконавчим написом у серпні 2016 року проводились виконавчі дії, однак виконавче провадження було закінчено, а виконавчий документ повернуто стягувачу, тому звернувшись до суду після завершення виконавчого провадження у 2016 році, позивач вважає, що строк позовної давності не пропущено.
Крім того, позивач зауважує, що строк укладеного договору кредиту визначено до 31 травня 2021 року, тобто у кредитному договорі чітко визначено строк виконання основного зобов'язання.
Представник ОСОБА_1- ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині стягнення процентів за період з 8 квітня 2013 року по 5 жовтня 2015 року в розмірі 7318,72 доларів США, що еквівалентно станом на 6 вересня 2017 року сумі в розмірі 198 951 грн. 98 коп. та стягнення судового збору в розмірі 1 989 грн. 52 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки за змістом ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, тощо).
Також представник відповідача вважає, що суд першої інстанції ухваливши рішення в частині стягнення процентів за користування кредитом за період з 8 квітня 2013 року по 5 жовтня 2015 року не врахував, що після зміни строку виконання зобов'язання на 31 березня 2009 року, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, як і не підлягали сплаті відсотки за користування кредитом, оскільки за вимогою п.п. 4.4., 4.5. кредитного договору відповідач була зобов'язана повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, з якої і виникло право позивача на звернення до суду про стягнення всієї суми заборгованості.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Укрсоцбанк», який підтримав апеляційну скаргу банку, пояснення представника відповідача ОСОБА_2, який просив рішення суду в частині задоволених вимог скасувати, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає апеляційну скаргу позивача необґрунтованою, апеляційна скарга представника відповідача такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено що 1 червня 2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №10-29/2059 на суму 46 700 доларів США, терміном до 31 травня 2021 року, зі сплатою 11,5% річних (п.1.1.1. Договору) за користування наданим кредитом.
10 лютого 2007 року сторонами було укладено додаткову угоду за якою сторони домовились про зміну умов кредитування в частині надання відстрочки на погашення основного боргу, який станом на 10.02.2009 складав 41 416,58 доларів. Згідно новим графіком погашення тіла кредиту, визначеним пунктом 1.1.2 Договору, ОСОБА_1 зобов'язалась сплачувати тіло кредиту в період з лютого по липень 2009 року по 20 доларів США щомісячно, а в подальшому - по 289 доларів США щомісяця, окрім останнього місяця дії договору - травня 2021 року, в якому позичальник зобов'язалась повернути останню частину тіла кредиту в сумі 547,58 доларів США.
Пунктами 1.1.1 та 2.5. Договору сторони погодили, що сплата тіла кредиту та процентів за користування ним мають здійснюватися відповідачем щомісячно до 15 числа.
Згідно з п.п.3.3.5 Договору Позичальник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі погашати транші Кредиту в строки, визначені п.1.1.2 цього Договору.
Згідно із пунктом 4.4 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених, серед інших, пунктом 3.3.5 протягом більше, ніж 10 робочих днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.
Останній платіж в погашення тіла кредиту згідно з графіком, визначеним п.1.1.2 Договору був здійснений 10 лютого 2009 року, а наступний платіж, який мав бути внесений до 15 березня 2009 року, ОСОБА_1 не здійснила, а тому за визначенням пункту 4.4 Договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 10 робочих днів, тобто з 31 березня 2009 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після зміни строку виконання зобов'язання до 31 березня 2009 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.4. договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 31 березня 2009 року не підлягали виконанню.
Також суд першої інстанції враховував наявність заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову в частині стягнення тіла кредиту та процентів нарахованих до 7 квітня 2013 року.
З урахуванням, що кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, суд дійшов висновку, що проценти за кредитом та пеня за процентами, строк позовної давності щодо яких не пройшов, підлягають стягненню у межах строку позовної давності.
Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Вищевикладене спростовує доводи позивача про те, що строк укладеного договору кредиту визначено до 31 травня 2021 року, чим чітко визначено строк виконання основного зобов'язання, що впливає на застосування строків позовної давності.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Згідно з пунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.8 (сплата процентів), 3.3.9 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.
Судом встановлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснила 10 лютого 2009 року, а тому за визначенням пункту 4.5 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 11 травня 2009 року.
За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов'язання (п. 4.5. договору), та що банк мав право з 11 травня 2009 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише у квітня 2016 року.
Після зміни строку виконання зобов'язання (11 травня 2009 року) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.5 договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 11 травня 2009 року не підлягали виконанню.
Такий правовий висновок був висловлений Верховним Судом України у справах 6-1174цс16 та 6-900цс16 і у порушення вимог ст. 360-7 ЦПК України необґрунтовано не врахований судом першої інстанції.
Крім того, суд першої інстанції помилково застосував правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15 на обґрунтування висновку про стягнення процентів за період з 8 квітня 2013 року по 5 жовтня 2015 року в розмірі 7 318,72 доларів США.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що правові підстави для стягнення процентів за період з 8 квітня 2013 року по 5 жовтня 2015 року в розмірі 7 318,72 доларів США відсутні, тому в порядку ст. 88 ЦПК України стягнення судового збору в розмірі 1 989 грн. 52 коп. не передбачено, а відтак доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ПАТ «Укрсоцбанк» неналежно оцінив надані сторонами докази, неправильно застосував норми матеріального права, тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ПАТ Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подачу до суду апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 307. 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 6 вересня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів та судового збору скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за період з 8 квітня 2013 року по 5 жовтня 2015 року в розмірі 7318,72 доларів США та судового збору відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 25 910 грн. 87 коп., сплаченого за подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: