Справа № 22-ц/796/9753/2017 Головуючий в 1-й інстанції - Коренюк А.М.
753/4084/17 Доповідач Чобіток А.О.
Іменем України
16 листопада 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Оніщука М.І.
при секретарі - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва 19 липня 2017 року в справі за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до ОСОБА_1,третя особа: Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації,радіонавігації і зв'язку України» про стягнення виплаченої одноразової грошової допомоги,-
Позивач в особі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Всеукраїнська профспілка "Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв»язку України", про стягнення виплаченої одноразової грошової допомоги. Мотивуючи свої вимоги тим, що з 2010 року відповідач перебував у трудових відносинах з ДП «Украерорух», а у березні 2015 року був звільнений з роботи у зв»язку зі скороченням штату працівників. На виконання вимог ст. 44 КЗпП України та умов колективного договору відповідачу було виплачено вихідну допомогу у сумі 157 000 грн. 00 коп.. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2015 року, яке набуло чинності, наказ про звільнення відповідача визнано незаконним та поновлено йогона посаді, яку він займав до звільнення, а також сплачено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Посилаючись на вказані обставини, вважає, що відповідачвтратив правові підстави для набуття одноразової грошової допомоги у розмірі 157 000 грн. 00 коп., виплаченої йому на підставі колективного договору, а тому згідно зі ст. 1212 ЦК України та п. 2.3.3 додатку 17 до п. 6.25 колективного договору виплачена йому допомога підлягає поверненню, як особою, яка була поновлена на роботі.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва 19 липня 2017 року позов задоволено. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача157000 грн. - виплаченої одноразової грошової допомоги та 2 355 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що суд безпідставно відхилив надані ним докази про те, що правовідносини регулюються правочином, тому неможливо застосовувати ст. 1212 ЦК України. Крім того він просив застосувати ст..1215 ЦК України, оскільки ця виплата є заробітною платою, яка виплачена, як засіб для існування.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання , обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що з 2010 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «Украерорух», а наказом № 101/0 від 06 березня 2015 року його було звільнено із посади заступника начальника служби безпеки у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України та виплачено йому одноразову грошову допомогу в розмірі 200 000 грн. відповідно до додатку 17 до п. 6.25.3 колективного договору, як вихідну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку на підставі ст. 44 КЗпП України .
Після утримання податків та зборів, визначених законом ОСОБА_1 отримав суму в розмірі 157 000 грн. 00 коп..
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2015 року, яке набрало законної сили, наказ№ 101/0 від 06 березня 2015 року про звільнення позивачабуло визнано незаконним та поновлено його на посаді заступника начальника служби безпеки ДП «Украерорух» з 10 березня 2015 року, а також стягнуто з позивача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 81 915 грн. 03 коп..
Наказом № 361/0ДП , виданим «Украерорух» 23 липня 2015 року , ОСОБА_1 поновлено на роботі, виплачено йому середній заробіток за час вимушеного прогулу та запропоновано позивачу повернути до бухгалтерії виплачену йому на підставі додатку 17 до пункту 6.25 колективного договору одноразову грошову допомогу у зв»язку зі скасуванням наказу від 06 березня 2015 року № 101/0.
Зазначаючи про те, що відповідач добровільно виплачену йому на підставі додатку 17 до пункту 6.25 колективного договору одноразову грошову допомогу у зв»язку зі скасуванням наказу від 06 березня 2015 року № 101/0не повернув, позивач пред»явив до останнього даний позов на підставі ст.. 1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ДП «Украерорух» , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 скасовано, трудові відносини з ним було продовжено, отже відпали підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до умов колективного договору виплата зазначених грошових коштів передбачена лише у разі звільнення працівника у зв'язку зі скороченням штату, а тому відповідно до ст. 1212 ЦК України отримані суми цим працівником підлягають поверненню роботодавцю.
Колегія суддів вважає таке рішення суду законним та обґрунтованим, відповідним обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, що регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав.
Верховний Суд України у своїй Постанові № 6-3090цс15 від 02.03.2016 року зазначив наступну правову позицію.
Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:
1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондиція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Оскільки умовами колективного договору , на підставі якого ОСОБА_1 при звільненні отримав грошову допомогу, не обумовлено повернення працівником останньої у разі поновлення на роботі , то є всі підстави вважати, що відповідачбезпідставно зберігає вказані кошти , оскільки поновившись на роботі за судовим рішенням ним отримано середній заробіток за час вимушеного прогулу, внаслідок чого на правовідносини, що виникли між сторонами поширюється положення глави 83 ЦК України, а саме - статті 1212 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що на підставі ст.. 1215 ЦК України отримана відповідачем грошова допомога не підлягає поверненню, на увагу не заслуговує, оскільки на час виплати вказаної допомоги вона ОСОБА_1 була отримана на законних підставах, які в подальшому за ініціативою останнього було визнано незаконними, тобто підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, що виключає застосування до вказаних правовідносин норми статті 1215 ЦК України.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва 19 липня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: