22 листопада 2017 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Владичана А.І.
суддів: Міцнея В.Ф., Лисака І.Н.
секретар Костюк Л.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, інтереси якого за договором про надання правової допомоги представляє ОСОБА_4, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2017 року,
У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Вимоги обґрунтовувала тим, що є власником автомобіля марки «Рено Мегане», державний номерний знак СЕ 8885 AT на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ № 919719, виданого центром ДАІ 7301.
Свою цивільно-правову відповідальність застрахувала у ПрАТ CK «Уніка», про що укладено поліс №АЕ/3195644, який діє з 31.03.2015 року до 30.03.2016 року включно.
23 жовтня 2015 року о 17:00 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Міцубісі Галант», реєстраційний номер НОМЕР_1, виїжджаючи з вул. Небесної Сотні на вул. Комарова, не давши завершити маневр проїзду перехрестя автомобілю Рено СЕ 8885 AT, допустив зіткнення з її транспортним засобом. Про вказану дорожньо-транспортну пригоду позивач повідомила страхову компанію 23 жовтня 2015 року.
Постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 4 листопада 2015 року ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні
22ц/794/1187/2017 р. Головуючий у І інстанції Літвінова О.Г.
Категорія 34 Суддя-доповідач ОСОБА_5
адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказана постанова суду набрала законної сили.
Для встановлення якісних, кількісних характеристик пошкоджень та розміру завданого збитку 24 грудня 2015 за участю відповідача проведено огляд її транспортного засобу та оцінку вартості матеріального збитку, яка за звітом №42-933 від 23 жовтня 2015 року складає 51101,86 грн. За залучення спеціаліста, проведення оцінки розміру матеріального збитку та виготовлення звіту позивач сплатила 1000 грн.
Вказує, що по теперішній час матеріальна шкода, завдана винними діями відповідачавнаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не відшкодована, а обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 не здійснено.
Просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 51101 грн 88 коп. та понесені судові витрати: 786 грн 60 коп судового збору, 1000 грн - витрат, понесених на залучення спеціаліста.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 1 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто зОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 51101 грн 88 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1000 грн витрат, понесених на залучення спеціаліста та 640 грн сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3, інтереси якого за договором про надання правової допомоги представляє ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що при ухваленні рішення судом порушені норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Свої доводи мотивує тим, що цивільно-правова відповідальність позивача застрахована, а тому вона має право на відшкодування завданої шкоди зі страховика Моторного (транспортного) страхового бюро України, а тому вважає, що суд першої інстанції неправомірно стягнув з нього матеріальну шкоду в повному обсязі.
Вказує, що витрати позивача на проведення експертного звіту не належать до судових витрат, оцінювач ОСОБА_6 відсутній у реєстрі атестованих судових експертів, що свідчить про безпідставність стягнення вказаних витрат.
Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь позивача матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 49500 грн та стягнути з нього на користьОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1601 грн 88 коп. В частині стягнення витрат на залучення спеціаліста відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.
Ст. 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення або зміни рішення, якщо неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, щоОСОБА_2 є власником автомобіля марки «Рено Мегане», р/н СЕ 8885 AT на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ № 919719, виданого центром ДАІ 7301.
23 жовтня 2015 року о 17:00 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Міцубісі Галант», реєстраційний номер НОМЕР_1, виїжджаючи з вул. Небесної Сотні на вул. Комарова, не давши ОСОБА_2 завершити маневр проїзду перехрестя на автомобілі Рено, реєстраційний номер СЕ 8885 AT, допустив зіткнення з її транспортним засобом, чим порушив вимоги п.п. 16.5, Правил дорожнього руху України.
Постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 4 листопада 2015 року ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Вказана постанова суду набрала законної сили 16.11.2015 року.
Внаслідок ДТП автомобіль позивача ОСОБА_7, реєстраційний номер СЕ 8885 AT, отримав механічні пошкодження.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Для встановлення якісних та кількісних характеристик пошкоджень та розміру завданого ОСОБА_2, як власнику автомобіля, 24.12.2015 проведено за участю відповідача огляд її транспортного засобу та оцінку вартості матеріального збитку, яка за звітом №42-933 від 23.10.2015 року складає 51101 грн 86 коп.
Зазначена матеріальна шкода відповідачем не відшкодована, а обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 не здійснено.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин,- утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.
Судом першої інстанції встановлено, що сума матеріальних збитків, заподіяних позивачу в результаті ДТП, згідно зі звітом №42-933 від 23.10.2015 року становить 51101 грн 86 коп. (а.с. 14), що не заперечується сторонами по справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 1 червня 2017 року представник позивача подав до Шевченківського районного суду м. Чернівці заяву про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 у частині стягнення з Моторно (транспортного) страхового бюро України матеріальної шкоди, заподіяної незастрахованим транспортним засобом. В іншій частині позовних вимог позов підтримує та просить задовольнити їх.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги проте, що оскільки цивільно-правова відповідальність позивача застрахована, завдану шкоду необхідно сягнути зі страховика Моторного (транспортного) страхового бюро України, виходячи з наступного.
Так, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди,застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
За вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Такий правовий висновок Верховний Суд України висловив у постанові 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
За заявою позивача позов до страхового бюро залишено судом без розгляду, що є його правом та узгоджується з вимогами ст. 11 ЦПК України.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду про стягнення з відповідача матеріальних збитків, завданих ДТП в результаті винних дій останнього. Доводи апеляційної скарги в цій часині зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Водночас обґрунтованими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо безпідставного стягнення з нього витрат, понесених на залучення спеціаліста.
Стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1000 грн за проведення автотоварознавчого дослідження, суд першої інстанції виходив з того, що такі витрати позивача відносяться до судових витрат.
Проте, погодитися з таким висновкам суду не можна.
Так, судом установлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що звіт №42-933 складено 23.10.2015 року за заявою ОСОБА_2, а не за ухвалою суду, ще до звернення останньої до суду із вказаним позовом. (а.с. 14)
Відповідно до статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Визначений перелік видів судових витрат, який є вичерпним, та розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, відповідно до положень ст. 79 цього Кодексу, витрати позивача щодо проведення автотоварознавчого дослідження до судових витрат не відносяться.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, інтереси якого за договором про надання правової допомоги представляє ОСОБА_4, задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1000 гривень витрат, понесених на залучення спеціаліста, скасувати.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді: