Справа № 727/11570/17
Провадження № 2-а/727/443/17
27 листопада 2017 року Суддя Шевченківського райсуду м. Чернівці Смотрицький В.Г. розглянувши адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання неправомірним рішення виконкому, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом до відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а згідно пункту 7 цієї ж норми суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту вказаних статей випливає, що для спору, який має бути вирішений в порядку адміністративного судочинства має бути уповноваження одного суб'єкта владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (суб'єктів), а ці суб'єкти зобов'язані виконати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. До юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною 2 статті 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі. Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу порядку побачення з дитиною, а тому, на думку суду, вони регламентовані Сімейним кодексом України.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Відповідно до ч.ч.4, 5, 6 ст.19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Проаналізувавши вищенаведені норми права, вважаю, що правовідносини, які виникли у даній справі, випливають із сімейних, і відповідно до правил визначених статтею 15 ЦПК України, розгляд даної категорії справ має здійснюватися в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, зазначений спір не є адміністративним та не має ознак публічно-правового спору, а тому він не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а його належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 109 ч.1 п.1 КАС України, суд, -
Ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за позовом до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання неправомірним рішення виконкому, оскільки заява не підлягає розгляду в судах в порядку адміністративного судочинства.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У випадку, якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя: