73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
05.06.2007 Справа № 10/107-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства "Херсонавтотранс", м. Херсон,
до відкритого акціонерного товариства "Херсонське автотранспортне підприємство 16527", м. Херсон,
про стягнення 4293грн. неустойки,
за участю представників
позивача: Боцаненко Л.П., нач. юр/відділу, дов. № 20/3-566 від 30.08.06 р.; Швец В.Г., виконавчий директор, дов. № 20/3-654 від 05.06.07 р.,
відповідача: Доценко К.С., представник, дов. від 01.02.07 р.; Макаров В.В., представник, дов. від 01.02.07 р.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 4293грн.00коп., за порушення договірних зобов'язань, відповідно до умов договору про організацію перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу Херсонської області, укладеного 31.12.03 р. за № 88 та договору № 2 без дати про забезпечення перевезення пасажирів та багажу, посилаючись на положення ст. ст. 216, 217 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України.
Представник позивача на засіданні суду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на на ступні обставини.
Підставою для задоволення позовних вимог ВАТ "Херсонавтотранс" вважає невиконання ВАТ "Херсонське АТП-16527" договору № 88 від 31.12.2003 року "Про організацію перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу Херсонської області" та умов договору № 2 без дати "Про забезпечення перевезень пасажирів та багажу".
31 грудня 2003 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 88 про організацію перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу Херсонської області.
Умовами зазначеного договору (п. 3.1.1.) дійсно було передбачено, що за кожний зрив рейсу з вини "Перевізника", яким є Відповідач, на автовокзалі та кінцевому пункті маршруту "Перевізник" виплачує "Херсонавтотрансу" неустойку.
Однак, пунктом 6.3. зазначеного Договору було передбачено, що договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами і діє до "31" грудня 2004 року.
Пункт 6.6. передбачав, що якщо за 10 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не заявила про своє бажання його розірвати, то договір вважається діючим на наступний рік і так кожного року.
21.12.2004 року, тобто у передбачений Договором строк, Відповідач звернувся до Позивача з заявою № 12/142 від 20.12.2004 р., в якій повідомив про закінчення строку дії договору та запропонував надати новий проект договору "Про організацію перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу Херсонської області на 2005 рік".
Таким чином, на думку Відповідача, останній фактично відмовився від пролонгації укладеного у 2003 році договору тому, після закінчення строку дії договору № 88 від 31.12.2003 p., тобто з 01.01.2005 року, сторони по договору втрачають набуті за ним права та позбавляються обов'язків.
Як стверджує Відповідач, у 2006 році у нього не було зобов'язань перед Позивачем щодо виконання договору № 88 від 31.12.2003 р. і, відповідно, Позивач не мав права вимагати у Відповідача виконання цього договору.
З огляду на викладене, на думку Відповідача, немає підстав для стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання ним у 2006 році умов договору № 88 від 31.12.2003 р.
02.11.2006 року набрало чинності рішення господарського суду Херсонської області від 26.07.2006 р. по справі № 11/96-ПД-05, яким було визнано укладеним між ВАТ "Херсонавтотранс" та ВАТ "Херсонське АТП-16527" договір № 2 про забезпечення перевезень пасажирів та багажу.
За умовами цього Договору Відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечувати систематичне та своєчасне подання автобусів для здійснення перевезень пасажирів та багажу.
Цим Договором визначені підстави матеріальної відповідальності сторін.
Так, пунктом 4.3.2. Договору встановлено, що на порушення, передбачені п. 4.2.1 і 4.2.2. договору, складаються акти (додаток № 2), які є невід'ємною частиною договору і направляються Перевізнику для ознайомлення та вжиття відповідних заходів.
За даними Позивача, Відповідачем за період з 02.11.2006 року по 31.12.2006 року було допущено 145 зривів рейсів.
Однак, як стверджує Відповідач, жодного Акту про порушення п. 4.2.1 ("За зрив кожного рейса з вини Перевізника на міжміському міжобласному сполученні Перевізник сплачує Аавтостанції штраф у розмірі 10,00 (десять) гривень, на приміському сполученні - 2,00 гривні") Відповідач не отримав.
Враховуючи, що відсутні передбачені Договором підстави для притягнення до матеріальної відповідальності Відповідача, позов в цій частині, на думку Відповідача, також задоволенню не підлягає.
За згодою представників учасників судового процесу судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Відповідно до ухвали голови господарського суду Херсонської області від 17.04.07 р. справу передано на розгляд судді Гридасову Ю.В.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд
Між ВАТ "Херсонавтотранс" і ВАТ "Херсонське АТП 16527" був укладений договір № 88 від 31.12.2003 р. про організацію перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу Херсонської області, який діяв до серпня 2006 року. Згідно з п. 3.1.1. вказаного договору (з врахуванням протоколу розбіжностей), за кожний зрив рейсу з вини "Перевізника" (відповідача по справі) на автовокзалі чі автостанції формування в початковому та кінцевому пунктах маршруту "Перевізник" виплачує "Херсонавтотрансу" неустойку в розмірі 3 грн. за кожний зірваний рейс у міжміському сполученні і 1 грн. - у приміському сполученні. Незаїзд на автостанцію, передбачену розкладом руху, без поважних причин, або подачу автобуса з запізненням більше, ніж на одну годину, вважається зривом рейсу.
Як стверджує позивач у позовній заяві, з вини відповідача в период березень-серпень 2006 р. було зірвано 181 рейсів у міжміському сполученні, 1150 рейсів у приміському сполученні, зафиксовано 37 незаїздів на АС з нарахуванням неустойки на загальну суму 1775 грн.
З даним твердженням позивача не можна погодитись, оскільки пунктом 6.3. Договору № 88 було передбачено, що договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами і діє до "31" грудня 2004 року.
Пункт 6.6. Договору № 88 передбачав, що якщо за 10 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не заявила про своє бажання його розірвати, то договір вважається діючим на наступний рік і так кожного року.
21.12.2004 року, тобто у передбачений Договором строк, відповідач звернувся до позивача з заявою № 12/142 від 20.12.2004 р., в якій повідомив про закінчення строку дії договору та запропонував надати новий проект договору "Про організацію перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом через автостанційну мережу Херсонської області на 2005 рік".
Таким чином, відповідач відмовився від пролонгації укладеного у 2003 році договору тому, після закінчення строку дії договору № 88 від 31.12.2003 p., тобто з 01.01.2005 року, нарахування позивачем неустойки за період березень-серпень 2006 року є безпідставним.
На підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 26.07.2006 р. по справі № 11/96-ПД-05 (набрало законної сили на підставі ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 02.11.06 р.), визнано укладеним між ВАТ "Херсонавтотранс" та ВАТ "Херсонське АТП-16527" договір № 2 про забезпечення перевезень пасажирів та багажу. Згідно з п.п. 4.2.1, 4.2.2 вказаного договору, за зрив кожного рейса з вини Перевізника на міжміському, міжобласному сполученні Перевізник (відповідач) сплачує Автостанції (ВАТ "Херсонавтотранс") штраф у розмірі 10 грн., на приміському сполученні - 2 грн.
Як стверджує позивач у позовній заяві, з вини відповідача у вересні-грудні 2006 року було зірвано 95 рейсів у міжміському сполученні, 404 рейса у приміському сполученні, зафиксовано 76 незаїздів на АС з нарахуванням неустойки на загнальну суму 2518 грн.
Загальна сума неустойки, нарахованої відповідачу за порушення договірних зобов'язань, становить 4293 грн.
У порядку досудового врегулювання спору ВАТ "Херсонавтотранс" на адресу ВАТ "Херсонське АТП 16527" надсилались наступні претензії про сплату неустойки, які відповідач залишив без задоволення: № 253 від 10.04.2006 p., № 312/1 від 12.05.2006 p., №465 від 16.06.2006 p., № 554 від 11.07.2006 p., № 4/3-514 від 09.08.2006 р. № 719 від 09.09.2006 р. № 8/3-834 від 23.11.2006 p., №8/3-833 від 23.11.2006 p.
Згідно зі ст. 216 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 4.3.2. Договору № 2 "про забезпечення перевезень пасажирів та багажу" встановлено, що на порушення, передбачені п. 4.2.1 і 4.2.2. договору, складаються акти (додаток № 2), які є невід'ємною частиною договору і направляються Перевізнику для ознайомлення та вжиття відповідних заходів.
Позивачем не представлено суду передбачених договором актів про порушення.
Судом не приймається до уваги посилання позивача на листи № № 01-597 та 01-598 від 27.11.06 р. керівника підприємствам- відповідача, у яких визнається сума нарахованої неустойки, оскільки вказані листи є односторонніми документами, які не змінюють умови Договору № 2.
За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Ю.В. Гридасов
Дата оформлення та підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України "13" червня 2007 р.