"15" травня 2007 р.
Справа № 7/11-1156
17 год. 20 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Козловському С.П.
Розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима-Т», м. Тернопіль, вул. Живова, 32, 46000
до відповідача: Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, 46003
за участю представників сторін:
позивача: Вівчар Андрій Броніславович -довіреність б/н від 02.01.07р.;
відповідача: Ткач Ірина Ярославівна -довіреність № 39/7/10-015 від 04.01.07р..
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Максима-Т» звернулося з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000312309/0/49200 від 08.08.2006р., № 0000312309/1/57655 від 05.09.2006р. та № 0000312309/2/67613 від 19.10.2006р. прийнятих Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією якими товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7995,45 грн. основного платежу та 3997,72 грн. штрафних санкцій.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт перевірки № 13650/23-09/32148443 від 31.07.2006р. яким встановлено факт порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим правомірно визначено податкове зобов'язання по податку та штрафних санкціях.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:
- Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту «б», пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (далі Закон 2181), прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000312309/0/49200 від 08.08.2006р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Максима-Т" визначено суму податкового зобов'язання за платежем 11993,17 грн. податку на додану вартість із яких 7995,45 грн. сума податку та 3997,728 грн. штрафні санкції.
Як зазначає інспекція, підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно акту невиїзної позапланової перевірки № 13650/23-09/32148443 від 31.07.2006р. проведеної на предмет правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток, а також по податку на додану вартість (дане випливає з змісту акту перевірки) до бюджету за період з 01.07.2005р. по 31.07.2005р., стало порушення товариством п. 1.8. ст. 1, пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ), а саме безпідставно включено до податкового кредиту у липні 2005р. 7795,45 грн. суми ПДВ по податкових накладних виданих ПП «Транстехмаш», оскільки підприємство не було власником наданих послуг, а тому їх поставка не відбулася; сплачена сума податку не знаходить підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця, у зв'язку з чим податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції і її оригінал не підтверджуються копією, яка повинна бути у продавця. Також, звертає увагу суду на те, що:
- Приватне підприємство "Транстехмаш" не мало можливості виконати передбачені домовленістю роботи, оскільки згідно поданої відповідачем звітності форми 1-ДФ кількість працюючих на підприємстві 1 чоловік який немає спеціальних знань для ремонту телемеханіки, ремонту та технічного обслуговування, встановлення ретрансляторів;
- відповідно до пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ, однією з підстав включення до податкового кредиту суми ПДВ є його сплата до бюджету;
- податкові накладні підписані факсимільним підписом керівника цього підприємства, що є порушенням п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної».
Позивач заперечує проти доводів інспекції і просить суд врахувати, що згідно пп. 7.4.5. Закону про ПДВ підставою для включення до податкового кредиту сплаченої у вартості виконаних робіт суми ПДВ є податкова накладна, товариство віднесло до валових витрат суму вартості робіт на підставі усного договору підряду та документів що підтверджують його виконання, тобто сума понесених витрат підтверджена документами необхідними для ведення бухгалтерського обліку.
В процесі апеляційного оскарження прийнятого інспекцією рішення № 0000312309/0/49200 від 17.05.2006р., податковою інспекцією за результатами розгляду скарг позивача прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000312309/1/57655 від 05.09.2006р. та № 0000312309/2/67613 від 19.10.2006р., якими підтверджені підстави та сума визначеного податкового зобов'язання за попереднім рішенням та встановлено новий граничний строк його сплати: 10 -день від дня їх одержання.
Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При цьому суд виходив із наступного:
- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов'язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;
- до суб'єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Законом 2181, на підставі матеріалів перевірки результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону «Про державну податкову службу в Україні», шляхом приймання податкових повідомлень -рішень.
Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.
Доводи податкової інспекції щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень № 0000312309/0/49200 від 08.08.2006р., № 0000312309/1/57655 від 05.09.2006р. та № 0000312309/2/67613 від 19.10.2006р. є помилковими, оскільки:
1. - відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації;
- доказом правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними;
- відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7. Закону про ПДВ податкова накладна є звітним податковим і розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 даного Закону та «Порядку заповнення податкової накладної» затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037;
- підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ надано виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 9. даного закону.
Як випливає із матеріалів справи, акту перевірки № 13650/23-09/32148443 від 31.07.2006р., податковий кредит в сумі 7995,45 грн. товариством сформовано на підставі даних податкових накладних: № 118 від 04.07.2005р. та № 124 від 11.07.2005р. виданих ПП «Транстехмаш» на виконання укладеної між сторонами усної домовленості, яка за своєю правовою природою є договором підряду, порядок укладення та виконання якого передбачений нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. (далі ЦК України), згідно якої останній взяв на себе зобов'язання виконати роботи по встановленню ретранслятора ПЦН ВБД 6-13 по бул. Д.Галицького, 10 в м. Тернополі, а ТзОВ «Максима-Т» оплатити їх по акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Виконання сторонами вищезазначеного договору, підтверджується актом перевірки та первинними бухгалтерськими документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Тр-00118 від 04.07.2005р., № Тр-00124 від 11.07.2005р., згідно яких вартість робіт складає 47972,70 грн. в тому числі 7995,45 грн. ПДВ та актом приймання в експлуатацію ретранслятора від 05.07.2005р., підписаних сторонами без заперечень.
Вартість робіт оплачена позивачем в повній сумі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 72 від 04.07.2005р., № 75 від 05.07.2005р., № 118 від 26.08.2005р., № 77 від 11.07.2005р., № 78 від 12.07.2005р. та № 79 від 13.07.2005р..
Зазначені податкові накладні виписані платником ПДВ, що підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться центральним органом державної податкової служби, в порядку передбаченому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. і дана інформація оприлюднюється на web сайті ДПА України (www.sta.gov.ua). Згідно даного Реєстру ПП «Транстехмаш» зареєстроване платником ПДВ, про що підприємству видано свідоцтво платника ПДВ № 26751891, яке анульоване 30.11.2006р.. Податкова інспекція в акті перевірки не заперечує, що податкові накладні виписані платником ПДВ і оформлені у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ.
Безпідставними є доводи відповідача в запереченнях на позов щодо того, що податкова накладна засвідчена факсимільним підписом керівника ПП «Транстехмаш» Козак Р.З., що є порушенням чинного законодавства, яке регулює порядок забезпечення записів у бухгалтерському обліку, так як:
- згідно ст. 207 Цивільного кодексу України, факсимільний підпис -це відтворений засобом копіювання аналог власноручного підпису, який допускається у випадках встановлених законом або за письмовою згодою сторін, у яких мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів;
- податкова накладна відповідно до пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом порядок заповнення якої регулюється як нормами даного закону так і правилами «Порядку заповнення податкової накладної» затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., які розроблені відповідно до Закону про ПДВ та не містять прямої заборони чи вказівки про обов'язковість підпису податкової накладної аналогом (п.18 Порядку);
- первинні документи, до яких відноситься і податкова накладна, можуть завіряться факсимільним підписом відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пп. 2.5. п. 2. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Отже, чинним законодавством не забороняється завіряти дані податкових накладних факсимільними підписами.
2. Необґрунтованим є посилання інспекції на те, що податкова накладна виписана ПП «Транстехмаш» не підтверджена копією при проведенні перевірки даного підприємства, так як Закон про ПДВ не ставить в залежність включення покупцем до податкового кредиту сплачених сум ПДВ тільки при наявності копії накладної у продавця. Також, не знаходять підтвердження нормами Закону про ПДВ, доводи інспекції про право покупця включити до податкового кредиту тільки ті сплачені суми ПДВ, які знайшли своє підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця так і його контрагентів.
Безпідставним є посилання податкової інспекції на акт документальної перевірки ПП «Транстехмаш» від 24.11.2005р. № 737/23-222/1/33091189, так як податкові накладні виписані на підтвердження наданих послуг і не стосуються контрагентів в яких останнє придбавало матеріальні цінності які не були предметом договору підряду. Як підтверджено накладною №30/06-05 від 01.07.2005р., два ретранслятори вартістю 71700 грн., які встановлювалися ПП «Транстехмаш», придбані у приватного підприємця Кашенець Світлани Олександрівни, що інспекцією не оспорюється.
Крім того, акт перевірки, що став підставою для прийняття спірних рішень, не містить доказів щодо того, що одержані кошти за виконанні роботи не включені в податкове зобов'язання і підприємством не сплачено податок до бюджету.
3. Необґрунтованими є доводи відповідача щодо того, що ПП «Транстехмаш» не мав можливості виконати передбачені домовленістю роботи за відсутністю спеціальних знань для встановлення ретрансляторів, оскільки відповідно до ст. 838 ЦК України правовідносини, що виникають з договору підряду передбачають право Генерального підрядника залучити до виконання робіт інших осіб (субпідрядників) при цьому відповідальним перед замовником за результати їхньої роботи залишається підрядник. Актом перевірки не підтверджено, чи залучалися до виконання робіт субпідрядники і чи мали вони ліцензії на здійснення такого виду господарської діяльності, тобто даний факт не досліджувався, а отже висновок інспекції зроблений на припущеннях, що є недопустимим при проведенні перевірки.
4.Безпідставним є посилання інспекції на п. 1.8. ст. 1. Закону про ПДВ, в якому дається визначення поняття бюджетного відшкодування, як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених Законом про ПДВ, оскільки дана норма не встановлює порядку визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього закону, порушення яких в процесі розгляду спору не встановлено.
При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами правомірність визначення товариству податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 7995,45 грн. та застосованих 50% штрафних санкцій від донарахованої суми ПДВ, у зв'язку з чим податкові повідомлення -рішення підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000312309/0/49200 від 08.08.2006р., № 0000312309/1/57655 від 05.09.2006р. та № 0000312309/2/67613 від 19.10.2006р. прийняті Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією, про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Максима-Т» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7995,45 грн. основного платежу та 3997,728 грн. штрафних санкцій.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі (11.06.2007р.) до Львівського апеляційного адміністративного суду, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.
Суддя М.С. Стадник