справа № 20-1/033
"05" червня 2007 р. 14:50 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя в складі суддів:
Алсуф'єва В.В. -головуючого,
Лазарева С.Г.,
Ілюхіної Г.П.,
при секретарі: Тинчерові Б.Ф.,
за участю представників:
позивача -Онущак Н.С.,
відповідача -Затолокіна Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Акціонерного банку «Морський» до Національного Банку України в особі Головного управління Національного Банку України в Автономній Республіці Крим про скасування Рішення №1 від 03.01.2007 Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Головному управлінні Національного Банку України в Автономній Республіці Крим від 03.01.2007 №1 про накладення штрафу за порушення діючого законодавства України із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,
встановив:
Акціонерний банк «Морський» (далі за текстом -Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Національного Банку України в особі Головного управління Національного Банку України в Автономній Республіці Крим (далі за текстом -Відповідач) про скасування Рішення №1 від 03.01.2007 Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Головному управлінні Національного Банку України в Автономній Республіці Крим від 03.01.2007 №1 про накладення штрафу за порушення діючого законодавства України із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (далі за текстом -Рішення №1 від 03.01.2007).
Позивач просить позов задовольнити, посилаючись на те, що оскаржене Рішення №1 від 03.01.2007 винесено з порушенням річного строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Відповідач позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунтованими на підставах, визначених у запереченні проти адміністративного позову /а.с. 23-27/.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом адміністративного позову є накладення на Відповідача санкції у вигляді штрафу у розмірі 1.700,00 грн. за порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» №249-IV від 28.11.2002 (далі за текстом -Закон).
Статтею 17 Закону встановлено відповідальність за порушення його вимог та, зокрема, передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) суб'єктом первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону до нього може застосовуватися в порядку, встановленому законодавством, штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина третя зазначеної статті Закону).
Пунктом «е» частини першої статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» №2121-III від 07.12.2000 встановлено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу у вигляді накладення штрафу на банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.
Постановою Правління Національного банку України №108 від 17.03.2004 затверджено порядок накладення Національним банком України штрафів за порушення банками вимог Закону (далі за текстом -Постанова), згідно з пунктом 1 якого за невиконання (неналежне виконання) банком вимог статей 5, 6, 7 та 8 Закону Національний банк України адекватно вчиненому правопорушенню може накласти на банк штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Абзацом 3 пункту 2 Постанови передбачено, що рішення про накладення штрафу на банк адекватно вчиненому правопорушенню приймає Комісія Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків або відповідна комісія Національного банку при територіальному управлінні.
Оскарженим Рішенням №1 від 03.01.2007 встановлено порушення Позивачем вимог статті 5 Закону, а саме: порушення строків надання Уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу (реєстровий номер операції -746); здійснення обов'язкового фінансового моніторингу фінансових операцій, які не підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до Закону (реєстровий номер операції -1042).
Рішення №1 від 03.01.2007 було оскаржено Позивачем /а.с. 85-86/ в порядку встановленому Положенням про Апеляційну комісію Національного банку України, що затверджено постановою Правління Національного банку України №17 від 21.01.2004, зокрема, з підстави притягнення його двічі за одне і те саме порушення.
Відповідно до змісту Рішення №1 від 03.01.2007 /а.с. 9; а.с. 30, звор. б./ та всій сукупності наданих сторонами документів, Рішенням №21 від 31.01.2006 до Позивача застосовані заходи впливу у вигляді штрафу за порушення, операції подібні №1042, що виявлені в результаті відповідного планового інспектування, яке охоплювало період з 01.11.2004 по 01.10.2005. Цим рішенням накладено штраф за 569 випадків виявлення і реєстрації Позивачем фінансових операцій, що не підлягали обов'язковому фінансовому моніторингу.
Виходячи зі змісту Рішення Апеляційної комісії Національного банку України №8/2007 від 22.03.2007 /а.с. 88-89/, матеріалів перевірки, пояснень представника Відповідача в судовому засіданні /а.с. 114/ стосовно наявності помилки в номері операції, згідно з якими в тексті Рішення №8/2007 від 22.03.2007 замість реєстрового номера фінансової операції №1042, яка була проведена за дорученням ДСОЦ «МАЯК» /а.с. 72, 81-83/, помилково вказано №1043, суд дійшов висновку, що фінансова операція із реєстровим №1042 не ввійшла до зазначених 569 випадків.
Рішенням Апеляційної комісії Національного банку України №8/2007 від 22.03.2007 в задоволенні апеляційного звернення Позивача було відмовлено та зобов'язано Відповідача внести зміни до Рішення №1 від 03.01.2007 в частині конкретизації фактів, за які на Позивача накладено відповідний штраф /а.с. 89, звор.б./.
Судом встановлено, що 26.04.2007 Відповідачем на виконання зазначеного Рішення Апеляційної комісії Національного банку України внесено зміни до абзацу восьмого Рішення №1 від 03.01.2007 та викладено його в новій редакції, згідно з якою штраф накладено саме за порушення строків надання Уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу (реєстровий номер операції -746) /а.с. 101/.
Стосовно доводу Позивача щодо порушення Відповідачем при накладенні штрафу за Рішенням №1 від 03.01.2007 річного строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003; далі за текстом -ГК України), слід зазначити, що зазначена норма не застосовується до спірних правовідносин.
Закон, вимоги якого не виконано Позивачем, є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, спрямований на боротьбу з фінансуванням тероризму, та передбачає, що у разі невиконання (неналежного виконання) суб'єктом первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону до нього може застосовуватися в порядку, встановленому законодавством, відповідний штраф.
Стаття 250 ГК України не застосовується для притягнення до відповідальності суб'єктів фінансового моніторингу за порушення вимог Закону, оскільки функції останніх не можна ототожнювати з господарською діяльністю, за порушення правил якої, до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані господарсько-адміністративні санкції.
Застосована до Позивача Рішенням №1 від 03.01.2007 санкція не є адміністративно-господарською (адміністративно-господарським штрафом) у розумінні статей 238, 241 ГК України, зокрема, грошовою сумою, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Закон і Постанова, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють строків застосування фінансових санкцій за порушення вимог Закону.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 5, 11, 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» №249-IV від 28.11.2002, пунктами 1, 2 Постанови Правління Національного банку України «Про порядок накладення Національним банком України штрафів за порушення банками вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» №108 від 17.03.2004, статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України (Закон України №2747-ІV від 06.07.2005), суд
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий В.В. Алсуф'єв
Суддя С.Г. Лазарев
Суддя Г.П. Ілюхіна