Іменем України
"04" червня 2007 р.
справа № 20-7/126
За позовом: Заступника прокурора м. Києва
(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9)
в інтересах держави в особі
Міністерства праці та соціальної політики України
(01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10)
до відповідача: Державного підприємства
«Севастопольське управління океанічного риболовства»
(99014, м. Севастополь, вул. Правди, 10)
про стягнення заборгованості по безвідсотковій, цільовій бюджетній позиці на погашення заборгованості по виплаті заробітної плати в сумі 1687000,00 грн. та нарахованої пені в сумі 50051,93 грн., а всього -1737051,93 грн.,
Суддя Ілюхіна Г.П.
Представники сторін:
Від прокурора - Шульга А.М., прокурор відділу прокуратури м. Севастополя, посвідчення №438 від 20.02.2006;
Від позивача - не з'явився;
Від відповідача - Чернова Ю.М., представник, довіреність №153/50 від 23.04.2007.
Суть спору:
04.04.2007 (вх.№106-пр) Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства праці та соціальної політики України звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовною заявою до Державного підприємства «Севастопольське управління океанічного риболовства» про стягнення заборгованості по безвідсотковій, цільовій бюджетній позиці на погашення заборгованості по виплаті заробітної плати в сумі 1687000,00 грн. та нарахованої пені в сумі 50051,93 грн., а всього -1737051,93 грн., з посиланням на статтю 121 Конституції України, статтю 36-1 Закону України «Про прокуратуру», статті 16, 509, 526, 529, 530, 550, 551, 1049 Цивільного кодексу України, статті 193, 230 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 05.04.2007 порушено провадження у справі (арк.с.1-2).
14.05.2007 заступник прокурора м. Києва надіслав заяву (вх.№16063) про збільшення позовних вимог, в якому просить:
стягнути з відповідача заборгованість по безвідсотковій, цільовій бюджетній позиці на погашення заборгованості по виплаті заробітної плати в сумі 2525300,00 грн., пеню -100933,45 грн., суму інфляції в розмірі 1285443,50 грн. та 3% річних -386406,72 грн., а всього - 4298083,67 грн., звернувши стягнення на предмет іпотеки - приміщення загальною площею 2118,4м2, розташовані у виробничо-лабораторному корпусі літ. «А» за адресою: м. Севастополь, вул. Правди, 10; на непокриту суму боргу предметом іпотеки звернути стягнення на кошти;
передати предмет іпотеки -приміщень загальною площею 2118,4м2, розташовані у виробничо-лабораторному корпусі літ. «А» за адресою: м. Севастополь, вул. Правди, 10, іпотекодержавцю в керування на період до його реалізації, яка судом не прийнята в порядку статей 22, 54 Господарського процесуального кодексу України (арк.с.75, 88-90).
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду по справі не виконав, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, надав клопотання (вх.№18854) про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника (арк.с.93).
Підстав для його задоволення суд не вбачає, оскільки до нього не додані докази, що підтверджують поважну причину нез'явлення в судове засідання та юридична особа не зв'язана колом представників, участь в судовому процесі є процесуальним правом сторони.
Клопотанням (вх.№18910) відповідач просить перенести судове засідання на більш пізній строк у зв'язку з необхідністю зобов'язати позивача виконати вимоги, зазначені в пункті 4 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, так як позивач не звертався в установи банку за отримання з відповідача заборгованості, тоді як вона відповідно до вимог законодавства повинна бути отримана через банк (арк.с.94).
Підстав для його задоволення суд не вбачає, так як пункт 4 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, вказівками Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 12.01.93 N 18-60/98-22001 визнано недоцільним подальше застосування інкасової форми розрахунків за поставлену (продану) продукцію, виконані роботи, надані послуги. Таким чином, відсутні підстави вимагати від позивачів доказів звернення до установи банку за одержанням заборгованості (пункт 4 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України), оскільки кредитор вправі звернутись зі своїми вимогами безпосередньо до боржника (пункт 8 Роз'яснень Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/612 від 23.08.1994 зі змінами та доповненнями).
Прокурор просить розглянути заяву на розсуд суду відповідно до діючого законодавства.
Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність представників позивача не перешкоджає розгляду спору по суті, прокурором та відповідачем надані докази, що підтверджують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги та які в достатній мірі характеризують правовідносини сторін в межах двох місячного строку, передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши прокурора, представника відповідача, суд, -
З'ясовані наступні обставини:
01.11.2004 між Міністерством праці та соціальної політики України (Позикодавець) та Державним підприємством «Севастопольське управління океанічного риболовства» (Позичальник) укладено Договір № 132 безвідсоткової цільової бюджетної позики на погашення заборгованості з виплати заробітної плати (арк.с.11-13).
Сума позики становить 2765300,00 грн. (пункт 3 Договору).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику безвідсоткову цільову бюджетну позику на безвідсотковій (безвідплатній) основі, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений договором строк.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що метою надання поки Позичальнику є виплата заборгованості по заробітній платі, що утворилась станом на 01.01.2004 та працівникам Позичальника.
Згідно пунктів 5.1, 5.2 Договору, строк надання позики Позичальнику становить три роки, з моменту переказу грошей Позикодавцем на рахунок Позичальника, відкритий в органі Державного казначейства за місцем розташування останнього; строк може бути продовжений за згодою сторін, але не більш як до 31.12.2007.
Розділом 6 Договору встановлено, що Позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк, вказаний в пункті 5.1 Договору; Позичальник зобов'язується здійснювати повернення позички щомісячно, починаючи з 01.01.2005, рівними частками, згідно графіку її повернення, викладеному у Додатку 2, що є невід'ємною частиною цього Договору; Позика повертається у безготівкову порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на рахунок Позикодавця у Державному казначействі України; Позичальник протягом трьох днів після переказу суми позики Позикодавцем зобов'язаний повідомити останнього про переказ коштів шляхом телеграфом, факсом, тощо; Позикодавець протягом п'яті днів після надходження суми позики на свій рахунок зобов'язаний повідомити Позичальника про це телеграфом, факсом, тощо.
Пунктами 9.1, 9.3 Договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків Сторони цього Договору несуть відповідальність згідно чинного законодавства; у разі несвоєчасного повернення коштів Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі 0,01% від загальної суми отриманих коштів за кожен день прострочення, але не більше річної облікової ставки Національного Банку України.
Додатком №2 до Договору складено Графік погашення позики щомісячно (арк.с.14-15).
16.11.2004 платіжним дорученням №79 Міністерством праці та соціальної політики України на виконання умов Договору перераховано Державному підприємству «Севастопольське управління океанічного риболовства» безвідсоткову цільову бюджетну позику в сумі 2765300,00 грн. (арк.с.16).
Відповідно до графіку погашення позики станом на 28.02.2007 відповідач повинний був погасити позику, одержану на підставі договору №132 від 01.11.2004, в сумі 1927000,00 грн. Однак, вказані зобов'язання Позичальником в повному обсязі не виконуються та погашення позики не здійснюється, за виключенням повернення 240000,00 грн. у вересні 2005 року.
Відповідачем частково сплачена сума боргу по сплаті безвідсоткової цільової бюджетної позики на погашення заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 240000,00 грн.
Таким чином на момент розгляду справи станом на 28.02.2007 заборгованість відповідача перед позивачем складає 1687000,00 грн., що не заперечується відповідачем (арк.с.92).
22.07.2005 порушено провадження по справі №20-9/257 за заявою Севастопольського державного підприємства «Атлантика» про банкрутство Державного підприємства «Севастопольське управління океанічного риболовства», справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні, введено мораторій на задоволення позовних вимог кредиторів; ухвалою суду від 04.04.2007 по справі призначено додаткову судово-економічну експертизу, провадження по справі зупинено до отримання висновку експерту (арк.с.23-26).
Спір виник в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 132 від 01.11.2004 безвідсоткової цільової бюджетної позики на погашення заборгованості з виплати заробітної плати в частині своєчасного повернення отриманої позики.
Правовідносини сторін регулюються статтею 193, 230 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 546, 547, 549, 551, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтями 1, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 546, 547, 549, 551 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
- припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
- зміна умов зобов'язання;
- сплата неустойки;
- відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статей 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;
Частиною четвертою статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено зупинення дії мораторію.
Відповідно до частини 7 статті 12 вказаного закону дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені в сумі 50051,93 грн, при викладених обставинах не підлягають задоволенню.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Заборгованість Відповідача підтверджується матеріалами справи і не заперечується ним.
Відповідач не надав доказів погашення заборгованості.
При викладених обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі основного боргу в розмірі 1687000,00 грн.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в дохід Державного бюджету України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр» пропорційно розміру задоволених вимог .
На підставі викладеного, керуючись статтею 193, 230 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 546, 547, 549, 551, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтями 1, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтями 33, 34, 44, 49, 66, 67, 69, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Севастопольське управління океанічного риболовства» (99014, м. Севастополь, вул. Правди, 10, ідентифікаційний код 30526158, п/р № 26000055014801 в Севастопольському відділенні регіонального Департаменту АКБ «ТАС-Комерцбанк», МФО 300164) на користь Міністерства праці та соціальної політики України (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, ідентифікаційний код 00013669, п/р 37115105000023 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172) 1687000,00 грн.
3. Стягнути з Державного підприємства «Севастопольське управління океанічного риболовства» (99014, м. Севастополь, вул. Правди, 10, ідентифікаційний код 30526158, п/р № 26000055014801 в Севастопольському відділенні регіонального Департаменту АКБ «ТАС-Комерцбанк», МФО 300164) на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 16870,00 грн.
4. Стягнути з Державного підприємства «Севастопольське управління океанічного риболовства» (99014, м. Севастополь, вул. Правди, 10, ідентифікаційний код 30526158, п/р № 26000055014801 в Севастопольському відділенні регіонального Департаменту АКБ «ТАС-Комерцбанк», МФО 300164) на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр» (03680, м. Київ, вул. Трутенко, 2, п/р 31216259700007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, одержувач Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Г .П. Ілюхіна
Рішення оформлено і підписано
в порядку статті 84 ГПК України
11.06.2007